Сабіха Бенґюташ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сабіха Бенґюташ
Sabiha Bengütaş
Народилася 1904(1904)
Стамбул
Померла 2 жовтня 1992(1992-10-02)
Анкара, Туреччина
Громадянство Туреччина Туреччина
Жанр скульптура
Навчання Університет образотворчого та архітектурного мистецтва ім. Мімара Сінана

Сабіха Бенґюташ, до шлюбу Зія-ханим (1904, Стамбул — 2 жовтня 1992(1992-10-02), Анкара) — турецька спульпторка. Перша турецька жінка-скульпторка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сабіха Зія-ханим народилася в Константинополі в 1904 році у родині військового. Батько Зія-бей.[1] У неї була сестра і старший брат.[2]

Початкову освіту Сабіха отримала в Туреччині в школі Еюпсултан Решадіє Нумуне, нині відомої як Анатолійська середня школа в Еюпі. Далі, у зв'язку з переїздом батька в Дамаск по роботі, навчання продовжила в Сирії. Там вона отримала 4-річну освіту у французькій католицькій школі. Повернувшись додому, її сім'я оселилася на острові Бююкада, де Сабіха отримала середню освіту в школі Кьопрюлю Фуат-паша.

У 1920 році Сабіха почала вивчати мистецтво в відділах живопису і скульптури школи мистецтв Sanayi-i Nefise Mekteb. Ця школа була утворена в 1882 році, а в 1928 р. вона була перейменована в Академію мистецтв. У 1956 році навчальний заклад отримав статус Університету образотворчого та архітектурного мистецтва ім. Мімара Сінана. Сабіха Зія-ханим стала першою жінкою-студенткою в своєму класі.[2] Серед її вчителів був художник Фейхаман Дуран. У 1924 році Сабіха виграла державну стипендію для навчання в Академії образотворчого мистецтва в Римі, де вона набиралася досвіду в майстерні скульптора Ерменеджільдо Луппи (1877—1937). Вона була також помічницею італійського скульптора П'єтро Каноніки в його роботі над Монументом Республіки, зведеному на стамбульській площі Таксім в 1928 році.

Пізніше Сабіха Зія-ханим одружилася з Шакіром Еміном Бенґюташем, дипломатом і онуком поета Абдюльхака Хаміта Тархана. Вона часто їздила за кордон, супроводжуючи чоловіка. Там вона мала змогу відвідувати музеї та виставки й ознайомитися з творами мистецтв у різних культурах.

Після виходу чоловіка на пенсію оселилися в Анкарі. У 1988 році Сабіха Бенґюташ вдочерила дівчинку на ім'я Нурол.

Сабіха Зія Бенґюташ померла в Анкарі 2 жовтня 1992 року.[3]

Діяльність

[ред. | ред. код]

У 1925 році на виставці в стамбульському кварталі Галатасарай були представлені три бюсти роботи Сабіха Зії, а в наступному році також виставлялися три інших її скульптури. Частина її робіт була зображенням знаменитих людей: поета Ахмета Хашима (1884—1933), драматурга і поета Абдюльхака Хаміта Тархана (1852—1937), першої актриси-мусульманки Бедіа Муваххіт (1897—1994), генерала і державного діяча Алі Фуатьє Джебесоя (1882—1968), першої леді Туреччини Мевхібе Іньоню (1897—1992) і політика Хасана Алі Юджель (1897—1961).[4] На виставках в Галатасараї (1925, 1926 рр.) вона була першою жінкою учасницею, яка представила скульптури і бюсти. У 1938 році Сабіха виграла головний приз в змаганнях за кращу скульптуру, присвячену Мустафі Кемаля Ататюрку (1881—1938), засновнику сучасної Туреччини, і Ісмету Іньоню (1884—1973), генералу і державному діячеві. Статуя Ататюрка була поміщена в сад колишнього президентського палацу Чанкая, а статуя Іньоню — в Муданьї в пам'ять про муданійське перемир'я (1922).

Виставки

[ред. | ред. код]
  • 1925, Галатасарай, експозиція;
  • 1926, Галатасарайська експозиція, Стамбул;
  • 1960, Галерея турецько-американського суспільства, персональна виставка.

Праці

[ред. | ред. код]

Скульптури

[ред. | ред. код]
  • Статуя Монумент Республіки (зі скульпторами П'єтро Каноніка та Хаді Бара), Стамбул;
  • Статуя Ататюрка в саду президентського палацу, Чанкая, Анкара;
  • Статуя Іньоню, Муданья.

Бюсти

[ред. | ред. код]
  • Абдюльхак Хамід;
  • Ахмет Хашин;
  • Намик Ісмаїл;
  • Бедіа Мувахіт;
  • Професор д-р Акіл Мухтар Озден;
  • Хакки Шінасі-паша;
  • Хікмет Бей;
  • Алі Фуат Джебесой;
  • Мевхібе Іньоню;
  • Хасан Алі Юджель;
  • Йозеф Плянічек;
  • Айсель Оймен;
  • Рой Кьолер;
  • Алі Іхсан Калмаз.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

1938 р. — переможниця конкурсу скульптур ім. Ататюрка та конкурсу скульптур Іньоню (отримала нагороду за реалістичні образи в бюстах Ататюрка і Іньоню).

Зображення

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятка Муданійського перемир'я
    Пам'ятка Муданійського перемир'я
  • Бюст Ататюрка в палаці Чанкая
    Бюст Ататюрка в палаці Чанкая

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ İstanbul Kadın Müzesi - Sabiha Bengütaş. www.istanbulkadinmuzesi.org (англ.). Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. ↑ а б maacar. Sabiha BENGÜTAŞ, Cumhuriyet dönemi ilk Türk kadın Ressam ve Heykeltraşımız Hayatı. sabihabengutas.com (тур.). Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  3. ↑ Bastet (15 грудня 2016). Kadın Hikayeleri: Sabiha Ziya Bengütaş. Bastet. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  4. ↑ 'Kadından sanatçı olmaz' diyenlere inatçı bir cevap: Türkiye'nin ilk kadın heykeltraşı Sabiha Bengütaş — Gazete Karınca. Gazete Karınca (tr-TR) . 31 грудня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Sabiha Bengütaş [Архівовано 8 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  2. Sabiha Bengütaş first female student in the Sculpture Department of the Academy of Fine Arts. [Архівовано 5 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  3. Kimdir. Sabiha Bengütaş [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]
  4. Erkek egemen toplum anlayışına karşı ilk kadın heykeltıraş: Sabiha Ziya Bengütaş [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сабіха_Бенґюташ