Перейти до вмісту

Саганович Геннадій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Геннадій Миколайович Саганович
біл. Генадзь Мікалаевіч Сагановіч
Генадій Саганович (2017)
Генадій Саганович (2017)
Народився13 січня 1961(1961-01-13) (65 років)
Турная[be] БРСР, (СРСР)
КраїнаБілорусь Білорусь
Національністьбілорус
Діяльністьісторик, археолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМінський педагогічний інститут історичний факультет
Галузьісторія, археологія
Заклад
Науковий ступінь

кандидат історичних наук (1989),

доктор гуманітарних наук зі спеціалізацією з історії (2018)
ВчителіMikhas Tkachowd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоQ120470468? Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Генадій Саганович на презентації білоруськомовного видання книги Томаса Бона «Мінський феномен» (2016)

Генна́дій Микола́йович Сагано́вич (біл. Гена́дзь Мікала́евіч Сагано́віч; нар. 13 січня 1961, село Турная[be] Івацевицького району Берестейської області) — білоруський історик, кандидат історичних наук (1989), доктор гуманітарних наук зі спеціалізацією з історії (2018).[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 січня 1961 в селі Турная Івацевицького району Берестейської області. В 1984 закінчив історичний факультет Мінського педінституту, а в 1987 — аспірантуру. В 1989 захистив кандидатську дисертацію «Ковальське ремесло Білорусі XIV—XVIII ст.» З 1990 працював молодшим науковим співробітником, а з 1992 — старшим науковим співробітником Інституту історії НАН Білорусі[be]. Один із засновників і голова Білоруського науково-гуманітарного товариства (1987—1992), засновник і головний редактор журналу «Білоруський історичний огляд[be]» (біл. Беларускі гістарычны агляд) (з 1994).[2]

Звільнений з Інституту історії НАН Білорусі в 2005 з формулюванням «за порушення трудової дисципліни» і виключений науковою радою Інституту зі свого складу.[3] З того часу працював у Інституті історії Литви[en] та Європейському гуманітарному університеті[be] (м. Вільнюс, Литва), де обіймав посаду професора[4].

У 2018 захистив докторську дисертацію в Історичному факультеті Варшавського університету (пол. Wydział Historyczny Uniwersytetu Warszawskiego) на тему «Грюнвальд в білоруській історії. Спроба аналізу політичного міфу». Того ж року вчена рада університету присвоїла Геннадію Сагановичу ступінь доктора гуманітарних наук зі спеціалізацією з історії.

Одружений, має двох дітей.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Проводив розкопки середньовічних білоруських замків (Городоцький, Глуський, Койданівський, Лоський та ін.) Досліджував ковальство Білорусі епохи феодалізму. Вивчає військово-політичну історію Білорусі та Великого Князівства Литовського.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Упорядник і один з авторів збірки «Ім'я твоє Біла Русь» (1991). Автор багатьох популярних книжок[a] з історії Великого князіства Литовського та Московської держави:[1]

  • Вітчизну свою захищаючи: Костянтин Острозький. — Мн.: Просвітництво, 1992. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8.
  • Армія Великого князівства Литовського в XVI—XVII ст. — М.: Наука і техніка, 1994. — 79 с.: Іл. ISBN 5-343-01244-3.
  • Невідома війна 1654—1667[en]. — Мн.: Просвітництво, 1995. — 144 с. ISBN 5-343-01637-5.
  • Полоцька війна, 1563—1579 рр.. / / Відродження: історія. альманах. — Мн., 1995 Вип. 1;
  • Церковна унія 1596 і питання національної тотожності білорусів у XVIII ст. / / Наш родовід. Гродно, 1996. Кн. 7;
  • Німецька католицька місія та Полоцьк в XIII ст. / / Полоцьк: коріння нашого родоводу. — Полоцьк, 1996;
  • Білорусь і Німецький орден (до Кревської унії) / / 3 глибини століть: Наш край. — Мн., 1997. Вип. 2;
  • У пошуках Середньовіччя / / Бел. іст. огляд. 1997. Сш. 1-2;
  • Полоцьк і німецька колонія на Двіні / / Там же. 1998. Сш. 1;
  • Німці в Полоцьку часів Франциска Скорини / / Беларусіха-Albaruthenica. — Мн., 1998. Кн. 9;
  • Десять століть білоруської історії, 862—1918. — Вільнюс: Наше Майбутнє, 1999. — 223 с. ISBN 9986-9229-7-X (у співавторстві з Володимиром Арловим).
  • Нарис історії Білорусі з давнини до кінця XVIII ст. — Мн.: Просвітництво, 2001. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8.

Російська критика

[ред. | ред. код]

Наукову цінність книги Г. Сагановича «Невідома війна 1654—1667» розкритикували російські історики О. А. Курбатов[5] та А. Н. Лобінов[ru]:

Г. Саганович пояснює все просто і зрозуміло: в 1654 р. на територію ВКЛ прийшла незліченна рать московитів, яка почала безжалісно винищувати непокірних жителів, розоряти міста і села. Звичайна побутова логіка легко вкладається в загальну картину: війну почали кровожерливі московити, вони ж влаштували геноцид білоруського населення, свідоцтво якому — статистика демографічних та економічних втрат.[6]

З цим росіяни не погодилися через «відверту ідеологічну спрямованість» і, на їхню думку, наявність «перекручування» та «вибіркового цитування».[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1996 нагороджений Премією Францішека Богушевича[be] Білоруського ПЕН-центру.[1]

У 2019 нагороджений Медаллю «100 років БНР»[be] Радою Білоруської Народної республіки.[1]

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. Мова оригіналу — білоруська

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Морозов Сергій, 2022, с. 208.
  2. а б Морозов Сергій, 2022, с. 207—208.
  3. Геннадий Саганович: «Я уже давно под прицелом администрации Лукашенко». [Архівовано 2014-08-10 у Wayback Machine.] Хартия '97 (05.07.2005).
  4. Академический департамент истории. Геннадий Саганович (архів)
  5. Курбатов О. А. Рецензия на книгу: Сагановіч Г. Невядомая вайна 1654—1667. Мінск, 1995 // Архив русской истории. М., 2002. С. 339 — 344
  6. а б Лобин А. Н. Неизвестная война 1654—1667 гг.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]