Саганович Геннадій Миколайович
| Геннадій Миколайович Саганович | |
|---|---|
| біл. Генадзь Мікалаевіч Сагановіч | |
| Народився | 13 січня 1961 (65 років) Турная[be] |
| Країна | |
| Національність | білорус |
| Діяльність | історик, археолог |
| Alma mater | Мінський педагогічний інститут історичний факультет |
| Галузь | історія, археологія |
| Заклад | |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук (1989), |
| Вчителі | Mikhas Tkachowd |
| Членство | Q120470468? |
| Нагороди | Премія Францішека Богушевича[be] Білоруського ПЕН-центру (1996), |
Генна́дій Микола́йович Сагано́вич (біл. Гена́дзь Мікала́евіч Сагано́віч; нар. 13 січня 1961, село Турная[be] Івацевицького району Берестейської області) — білоруський історик, кандидат історичних наук (1989), доктор гуманітарних наук зі спеціалізацією з історії (2018).[2]
Народився 13 січня 1961 в селі Турная Івацевицького району Берестейської області. В 1984 закінчив історичний факультет Мінського педінституту, а в 1987 — аспірантуру. В 1989 захистив кандидатську дисертацію «Ковальське ремесло Білорусі XIV—XVIII ст.» З 1990 працював молодшим науковим співробітником, а з 1992 — старшим науковим співробітником Інституту історії НАН Білорусі[be]. Один із засновників і голова Білоруського науково-гуманітарного товариства (1987—1992), засновник і головний редактор журналу «Білоруський історичний огляд[be]» (біл. Беларускі гістарычны агляд) (з 1994).[2]
Звільнений з Інституту історії НАН Білорусі в 2005 з формулюванням «за порушення трудової дисципліни» і виключений науковою радою Інституту зі свого складу.[3] З того часу працював у Інституті історії Литви[en] та Європейському гуманітарному університеті[be] (м. Вільнюс, Литва), де обіймав посаду професора[4].
У 2018 захистив докторську дисертацію в Історичному факультеті Варшавського університету (пол. Wydział Historyczny Uniwersytetu Warszawskiego) на тему «Грюнвальд в білоруській історії. Спроба аналізу політичного міфу». Того ж року вчена рада університету присвоїла Геннадію Сагановичу ступінь доктора гуманітарних наук зі спеціалізацією з історії.
Одружений, має двох дітей.
Проводив розкопки середньовічних білоруських замків (Городоцький, Глуський, Койданівський, Лоський та ін.) Досліджував ковальство Білорусі епохи феодалізму. Вивчає військово-політичну історію Білорусі та Великого Князівства Литовського.
Упорядник і один з авторів збірки «Ім'я твоє Біла Русь» (1991). Автор багатьох популярних книжок[a] з історії Великого князіства Литовського та Московської держави:[1]
- Вітчизну свою захищаючи: Костянтин Острозький. — Мн.: Просвітництво, 1992. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8.
- Армія Великого князівства Литовського в XVI—XVII ст. — М.: Наука і техніка, 1994. — 79 с.: Іл. ISBN 5-343-01244-3.
- Невідома війна 1654—1667[en]. — Мн.: Просвітництво, 1995. — 144 с. ISBN 5-343-01637-5.
- Полоцька війна, 1563—1579 рр.. / / Відродження: історія. альманах. — Мн., 1995 Вип. 1;
- Церковна унія 1596 і питання національної тотожності білорусів у XVIII ст. / / Наш родовід. Гродно, 1996. Кн. 7;
- Німецька католицька місія та Полоцьк в XIII ст. / / Полоцьк: коріння нашого родоводу. — Полоцьк, 1996;
- Білорусь і Німецький орден (до Кревської унії) / / 3 глибини століть: Наш край. — Мн., 1997. Вип. 2;
- У пошуках Середньовіччя / / Бел. іст. огляд. 1997. Сш. 1-2;
- Полоцьк і німецька колонія на Двіні / / Там же. 1998. Сш. 1;
- Німці в Полоцьку часів Франциска Скорини / / Беларусіха-Albaruthenica. — Мн., 1998. Кн. 9;
- Десять століть білоруської історії, 862—1918. — Вільнюс: Наше Майбутнє, 1999. — 223 с. ISBN 9986-9229-7-X (у співавторстві з Володимиром Арловим).
- Нарис історії Білорусі з давнини до кінця XVIII ст. — Мн.: Просвітництво, 2001. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8.
Наукову цінність книги Г. Сагановича «Невідома війна 1654—1667» розкритикували російські історики О. А. Курбатов[5] та А. Н. Лобінов[ru]:
| Г. Саганович пояснює все просто і зрозуміло: в 1654 р. на територію ВКЛ прийшла незліченна рать московитів, яка почала безжалісно винищувати непокірних жителів, розоряти міста і села. Звичайна побутова логіка легко вкладається в загальну картину: війну почали кровожерливі московити, вони ж влаштували геноцид білоруського населення, свідоцтво якому — статистика демографічних та економічних втрат.[6] |
З цим росіяни не погодилися через «відверту ідеологічну спрямованість» і, на їхню думку, наявність «перекручування» та «вибіркового цитування».[6]
У 1996 нагороджений Премією Францішека Богушевича[be] Білоруського ПЕН-центру.[1]
У 2019 нагороджений Медаллю «100 років БНР»[be] Радою Білоруської Народної республіки.[1]
- ↑ Мова оригіналу — білоруська
- ↑ а б в г Морозов Сергій, 2022, с. 208.
- ↑ а б Морозов Сергій, 2022, с. 207—208.
- ↑ Геннадий Саганович: «Я уже давно под прицелом администрации Лукашенко». [Архівовано 2014-08-10 у Wayback Machine.] Хартия '97 (05.07.2005).
- ↑ Академический департамент истории. Геннадий Саганович (архів)
- ↑ Курбатов О. А. Рецензия на книгу: Сагановіч Г. Невядомая вайна 1654—1667. Мінск, 1995 // Архив русской истории. М., 2002. С. 339 — 344
- ↑ а б Лобин А. Н. Неизвестная война 1654—1667 гг.
- Пам'ять: істор.-докум. хроніка Мінська. В 4 кн. Кн. 1-а. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: Іл. ISBN 985-6302-33-1.
- Саганович Геннадій Миколайович (рос.) / / Хто є хто в Республіці Білорусь: Електронний довідник. — БД Ділова газета.
- Морозов Сергій Павлович[be]. Сучасныя беларускія даследчыкі гісторыі Вялікага Княства Літоўскага : біябібліяграфічны даведнік. — Гродна-Каўнас : ЮрСаПрынт, 2022. — 290 с. — ISBN 978-985-7257-57-7. 978-609-96340-1-2 (біл.)
- Статті. Геннадій Саганович (біл.) в Білоруській електронній бібліотеці
- Генадій Саганович «Грюнвальд в білоруській історіографії» (біл.)
- Генадій Саганович «Русини під Грюнвальдом (Дубровною) в 1410 р» (біл.)
- Геннадій Саганович «Невідома війна, 1654—1667» (біл.)
- Генадій Саганович «Мода на плагіат?» (біл.)
- Генадій Саганович «Війна з білоруською історією» (біл.)
- Геннадій Саганович, Володимир Арлов. «Десять століть білоруської історії», Мінськ, 1997. (біл.)
