Саймон Макберні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саймон Макберні
Ім'я при народженні англ. Simon Montagu McBurney
Народився 25 серпня 1957(1957-08-25)[1][2][…] (66 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія[1]
Країна  Велика Британія
Діяльність театральний режисер, актор, сценарист, кінопродюсер, драматург
Галузь п'єса[4], постановкаd[4] і акторське мистецтво[4]
Alma mater Коледж св. Петра, L'École Internationale de Théâtre Jacques Lecoqd і King's College Schoold
Вчителі Жак Лекокd
Знання мов англійська
Роки активності 1988–дотепер
Жанр Комедії Вільяма Шекспіра
Батько Чарльз Макберні (археолог)
Родичі Джерард Макберні (брат)
Чарльз МакБерні (хірург)
Чарльз МакБерні (прадід)
Брати, сестри Gerard McBurneyd
Діти 3
Нагороди
IMDb ID 0564402
Сайт complicite.org/flash/

Саймон Монтегю МакБерні OBE (англ. Simon Montagu McBurney, нар. 25 серпня 1957) — англійський актор, драматург і театральний режисер. Є засновником і художнім керівником Théâtre de Complicité, Лондон. Зіграв ролі у фільмах «Маньчжурський кандидат», «Друзі з грошима», «Останній король Шотландії», «Золотий компас», «Герцогиня», «Робін Гуд», «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії – частина 1», «Шпигун, вийди геть!», «Магія місячного сяйва», «Теорія всього» та «Місія нездійсненна: Нація ізгоїв». Зіграв хормейстера в серіалі BBC «The Vicar of Dibley».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 серпня 1957[5][6] у Кембриджі, Англія. Його батько, Чарльз Макберні, був американським археологом і вченим шотландського походження. Його прадідом по батьківській лінії був американський хірург Чарльз МакБерні, якому приписують опис медичної ознаки точки МакБерні. Мати Саймона Макберні, Енн Френсіс Едмондстоун (уроджена Чарльз), була британським секретарем англійського, шотландського та ірландського походження[7]. Його батьки були далекими двоюрідними братами, які познайомилися під час Другої світової війни[8]. Його старший брат — композитор і письменник Джерард Макберні[en][9].

Він вивчав англійську літературу в Пітерхауз, Кембридж, який закінчив у 1980 році. Після смерті батька він переїхав до Парижа і навчався театру в Інституті Жака Лекока[8].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Макберні на Единбурзькому міжнародному фестивалі 6 серпня 2015 року

МакБерні є засновником і художнім керівником британської театральної компанії Complicite, яка виступає по всьому світу[10]. У 1997 році був нагороджений Європейською премією Theatrical Realities разом з Théâtre de Complicité[11] Керував їхніми виставами «Вулиця крокодилів» (1992); «Три життя Люсі Каброл» (1994), адаптація трилогії Джона Бергера «У їхні праці» ; До весілля (ще одна співпраця Бергер); Мнемотехніка (1999); Слон зникає (2003); Номер, який зникає (2007); «Собаче серце » (2010); «Майстер і Маргарита» (2011), «Малюк залишається на кадрі» (2017).

«Число, що зникає» — твір, який задумав і поставив МакБерні, надихаючись історією співпраці двох найвидатніших чистих математиків 20-го століття, індійського генія Шрініваси Рамануджана та дона Г. Х. Харді з Кембриджа[12]. Грав у Барбікані восени 2008 року та гастролював по всьому світу. У лютому 2009 року МакБерні зняв постановку Complicite Shun-kin, засновану на двох текстах Дзюн'ічіро Танізакі. Був створений у Лондоні та Токіо в 2010 році.

На позаштатній основі МакБерні зняв наступне: «Непереборне піднесення Артуро Уі та всіх моїх синів» (2008) (обидва в Нью-Йорку), а також живі комедійні шоу, зокрема «Так багато чого сказати» Ленні Генрі та «Френч і Сондерс» Жити в 2000 році.

МакБерні — визнаний кіноактор. Він зіграв постійну роль хормейстера Сесіла у фільмі «Вікарій Діблі», комп’ютерного фахівця ЦРУ Гарленда у фільмі «Тіло брехні», доктора Аттікуса Нойла у фільмі «Маньчжурський кандидат» (2004), британського дипломата Найджела Стоуна у фільмі «Останній король Шотландії», чоловіка метросексуала. Аарон у «Друзі з грошима», Фра Павел у «Золотому компасі», Чарльз Джеймс Фокс у «Герцогині» та Олівер Лейкон у «Тинкер-кравець, солдат-шпигун» . Також написав історію та був виконавчим продюсером «Канікулу містера Біна».

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2007 році зустрів концертуючу піаністку Кассандру «Кессі» Юкаву[13][14]. Відтоді вони одружилися та проживають у Страуді, графство Глостершир, зі своїми трьома дітьми, раніше жили в північному Лондоні[15]. Його невістка — скрипалька Діана Юкава[16].

У новорічні почесті 2005 року МакБерні був призначений офіцером Ордена Британської імперії (OBE) «за заслуги перед Драмою». Є послом Survival International, всесвітнього руху за права племінних народів[17].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль Примітки
1991 Кафка Асистент Оскар
1994 Діловий роман Продавець
Бути людиною Гермес
Том & Вів Др. Регінальд Міллер
Месмер Франц
1996 Огр Бригадир
1997 Кавказьке крейдяне коло Аздак Суддя Відео
1998 Кузина Бетта Вовіне
1999 Онєгін Містер Тріке
2000 Ейзенштейн Сергій Ейзенштейн
2003 День розплати Стефан
Золота молодь Стефан (Photo-Rat)
Скагеррак Томас
2004 Маньчжурський кандидат Доктор Аттікус Нойл
Людський дотик Бернард
2006 Друзі з грошима Аарон
Останній король Шотландії Найджел Стоун
2007 Золотий компас Фра Павел
2008 Тіло брехні Гарланд
Герцогиня Чарльз Джемс Фокс
2009 Бугі-вугі Роберт Фрейн
2010 Робін Гуд Отець Танкред
Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 1 Кречер Голос
2011 Джейн Ейр Mр. Броклхерст
Шпигун, вийди геть! Олівер Лакон
2013 Для тих, хто не вміє розповідати казки Тім Кленсі
2014 Магія місячного сяйва Говард Буркан
Теорія всього Френк Гокінг
2015 Місія нездійсненна: Нація ізгоїв Директор Етлі
2016 Закляття 2 Моріс Гросс
Шпигуни-союзники Офіцер S.O.E.
2018 Гонка століття Френсіс Чичестер
2020 Сибір Чарівник
Вовча варта Лорд-протектор Олівер Кромвель Голос
2022 Блідо-блакитне око Капітан Хічкок
TBA Актор TBA Пост-продакшн
Носферату Гер Нок Пост-продакшн[18]

Подяки[ред. | ред. код]

  • 1997: Європейська премія Theatrical Realities (разом з Théâtre de Complicité)[19]
  • 1998: Премія Лоуренса Олів'є (найкраща хореографія для «Кавказького крейдового кола» («Der kaukasische Kreidekreis»), Королівський національний театр, сцена Олів'є, Лондон)
  • 1999: Театральна премія Critics' Circle (Краща нова п'єса за «Мнемоніка» в театрі Ріверсайд)
  • 2005: Офіцер ордена Британської імперії, «Новорічний список почестей» королеви Єлизавети II.
  • 2007: Театральна премія «Нестрой» (номінація «Найкраща режисура» за «Зникаючий номер» на Wiener Festwochen)
  • 2007: Театральна премія Critics' Circle Theatre Award (Найкраща нова п'єса за «A Disappearing Number» у Théâtre de Complicité)
  • 2008: Премія Конрада Вольфа[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #132748142 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. Filmportal.de — 2005.
  4. а б в Czech National Authority Database
  5. Playbill Vault's Today in Theatre History: August 25. Playbill. Процитовано 8 червня 2023. 
  6. Wiśniewski, Tomasz (27 жовтня 2016). Complicite, Theatre and Aesthetics From Scraps of Leather. Springer International Publishing. с. 58. ISBN 9783319334431. 
  7. Costa, Maddy (11 вересня 2010). A life in theatre: Simon McBurney. The Guardian. 
  8. а б O'Mahony, John (1 січня 2005). Anarchy in the UK - Profile: Simon McBurney. The Guardian. 
  9. Gerard McBurney | British Youth Music Theatre. britishyouthmusictheatre.org. Процитовано 7 липня 2020. 
  10. Thorpe, Vanessa. Sophie Hunter: The Opera Director Who Has to Dodge Paparazzie. Sophie Hunter Central. 
  11. Europe Theatre Prize - V Edition - Reasons. archivio.premioeuropa.org. Процитовано 21 грудня 2022. 
  12. A Disappearing Number at the Barbican
  13. Costa, Maddy (10 вересня 2010). A life in theatre: Simon McBurney. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 7 липня 2020. 
  14. Fingleton, Eamonn. Wronged?: An Unwed English Mother, A Flinty Japanese Employer, And History's Worst Plane Crash. Forbes (англ.). Процитовано 7 липня 2020. 
  15. Jacques, Adam (20 вересня 2011). How We Met: Simon McBurney and Kathryn Hunter. The Independent. 
  16. Ward, David (8 березня 2002). Air crash payout after 17 years. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 7 липня 2020. 
  17. Actor and director Simon McBurney becomes Survival International Ambassador. Survival International. 2 лютого 2017. 
  18. Squires, John (30 травня 2023). Filming on the Robert Eggers 'Nosferatu' Remake Has Reportedly Wrapped in Prague. Bloody Disgusting. Процитовано 30 травня 2023. 
  19. V EDIZIONE. Premio Europa per il Teatro (it-IT). Процитовано 21 грудня 2022. 
  20. Wildermann, Patrick (21 жовтня 2008). Bitte schnell was trinken. Der Tagesspiegel (German) (Berlin). Процитовано 25 лютого 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]