Саламбо

Саламбо
фр. Salammbô
Обкладинка видання 1926 року
Жанр	історична белетристика
Форма	роман
Автор	Гюстав Флобер
Мова	французька
Опубліковано	1862
Країна	Франція
Переклад	Дмитро Паламарчук
У «Гутенберзі»	1290
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у Вікіджерелах

«Саламбо́» (фр. Salammbô) — історичний роман французького письменника Гюстава Флобера, опублікований у 1862 році. В ньому переплетені реальні та вигадані події. Дія роману відбувається напередодні та впродовж повстання найманців проти Карфагену, що сталося в 241—238 роках до н. е.

Флобер джерелом для свого твору використав першу книгу «Історій» Полібія. Це був маловивчений період античної історії, який вимагав від автора великої та клопіткої роботи. Флобер навіть залишив роботу над «Мадам Боварі», віддавши себе повністю новому твору.

Після успіху «Мадам Боварі» це був другий вдалий твір Флобера, який затвердив його літературну репутацію. Одяг мешканців Карфагену, описаний Флобером в романі, на деякий час став взірцем для французьких модників та модниць.

Українською роман переклав Дмитро Паламарчук.

Синопсис

Після закінчення Першої Пунічної війни, уряд Карфагену неспроможний розплатитися з найманцям, які за нього воювали. Ті хочуть пограбувати Карфаген, але погоджуються на невелику попередню платню. Вони йдуть у місто Сікка, а дорогою зустрічають прокаженого Ганнона, котрий пояснює, що Карфаген не здатен виплатити борг. Раб-вільновідпущеник Спендій перекручує його слова, щоб підбурити найманців на повернення й грабунок Карфагену. На додачу прибуває ватажок групи найманців Зарксас і розповідає як карфагеняни підступно вбили 300 пращників, які залишилися в місті. Ганнон тікає, боячись помсти, а найманці вирішують повернутися.

Жриця Саламбо, дочка Гамількара Барки, просить у богині Місяця Таніт допомоги. Жрець Шагабарім забороняє їй відвідати статую богині, кажучи, що від її сили недосвідчена жриця помре. Здалеку вони бачать армію найманців, яка наближається до Карфагена. Поки основні сили беруть місто в облогу, командувач найманців, Мафо, жадає захопити Саламбо, в яку він закохався, поки був раніше в місті на бенкеті. Разом зі Спендієм він проникає в місто через акведук і викрадає священне покривало Заїмф, яким була огорнена статуя Таніт. Саламбо змушена проникнути до табору найманців аби повернути покривало, знехтувавши легендою, що всіх, хто торкається покривала, чекає швидка божественна кара.

Гамількар Барка повертається в місто, щоб розсудити раду Карфагена та найманців. Але побачивши яких руйнувань завдали другі, він збирає військо та розбиває сили Спендія. В карфагенян є перевага — бойові слони, хоча вони так само небезпечні для своїх, як і для ворогів. Саламбо досягає Мато в його наметі біля табору вночі. Вважаючи одне одного божественними посланцями, вони кохаються. Жриця забирає Заїмф, а дорогою назад зустрічає свого батька. Той заручає її з Нарр' Хавасом, який перейшов на бік Карфагена. Одночасно Гамількар монополізує запаси продовольства, щоб стати ще багатшим, ніж він уже є.

Карфагеняни повертаються до свого міста, а найманці переслідують їх. Спендій перекриває водопостачання міста. Карфагеняни вірять, що бог Молох пошле їм дощ, якщо принести йому в жертву найцінніше — дітей, спаливши їх живцем. Свого сина Ганнібала мусить пожертвувати і Гамількар. Але він посилає замість рідного сина замаскованого хлопчика-раба. Жерці закликають народ віддати більше дітей, викрикуючи «Це не люди, це бики!». Невдовзі починається дощ і карфагеняни, втамувавши спрагу, прагнуть помсти.

До воїнів Гамількара приєднуються прості жителі, озброєні підручними знаряддями. Завдяки їхній підмозі Гамількару вдається здійснити контратаку і вигнати найманців з їхніх таборів. Ганнона та Спендія розпинають, але Мато наказує також стратити полонених карфагенян. Пізніше він і тисячі найманців потрапляють у пастку в ущелині, де їх добивають, а вцілілих убивають дикі леви. Мато перед стратою піддають тортурам: його проводять вулицями, а містяни б'ють його всім, що трапилося під руку. В кінці жрець Шагабарім вирізає йому серце. Але бачачи страту Мато, помирає і Саламбо. Це підтверджує легенду, що всі, хто торкаються до Заїмфа, невдовзі помруть.

Переклади українською

Саламбо, Альфонс Муха

• Флобер, Гюстав (1924). Саламбо. Переклад: Борис Чорний. Київ: Книгоспілка.

• Флобер, Гюстав (1930). Саламбо. Переклад: Максим Рильський. Харків: Література і мистецтво.

• Флобер, Гюстав (1973). Саламбо. Переклад: Микола Мінська. Київ: Радянський письменник.

• Флобер, Гюстав (1987). Саламбо. Переклад: Дмитро Паламарчук. Київ: Дніпро.

• Флобер, Гюстав (2024). Саламбо. Переклад: Дмитро Паламарчук. ілюстрації Марії Химинець. Київ: Стилет і стилос. ISBN 978-617-8393-05-2.

Переробки

Музичні

• Salammbô — незвершена опера Модеста Мусоргського (1863—1866).
• Salammbô — незвершена опера Сергія Рахманінова.
• Salammbô — опера Ернеста Реєра за романом Гюстава Флобера (1890).
• Salaambo — назва вигаданої опери, яку рекламує Чарльз Фостер Кейн для своєї другої дружини в фільмі Орсона Веллса «Громадянин Кейн». Показаний у фільмі уривок із арією Саламбо написав Бернард Геррманн. Арія стала вагомим вкладом в канонічний оперний репертуар.
• Salammbô — опера французького композитора Філіпа Фенелона (Philippe Fénélon) на лібретто Жана-Іва Массона (Jean-Yves Masson) за романом Флобе́ра (1998).

Кіно

• Salammbô — німий фільм П'єра Мародона, музика Флорана Шміта.
• Salammbô — фільм Серджіо Грєко (1962).
• Salammbo — вільна переробка італійського німого фільму «Кабірія» (1914).

Інше

• Salammbo — п'єса Чарльза Лудлама (1988).
• Salammbô — книга науково-фантастичних коміксів Філіпа Друє (Phillippe Druillet).
• Salammbo: Battle for Carthage — назва гри на платформі Windows компанії Dreamcatcher Interactive (2003).

Галерея

• 
  Африканські найманці
• 
  Покривало богині Таніт
• 
  Мато в кімнаті Саламбо
• 
  Мато викрадає покривало
• 
  Генерал Гіско зазнає нападу найманців
• 
  Гамількар відправляє раба на смерть
• 
  Страта найманців

Цікавинки

На честь героїні роману, жриці Саламбо, названо тістечко.

Див. також

• Карфаген
• Пунічні війни

Бібліографія

• Laurent Adert, " Salammbô ou le roman barbare ", Poétiques barbares, Ravenna, Longo, 1998, p. 47-64.
• Jean-Louis Backès, " Le Divin dans Salammbô ", La Revue des Lettres Modernes, 1994, n° 1165—1172, p. 115-34.
• B. F. Bart, " Flaubert et le légendaire ", Revue d'Histoire Littéraire de la France, 1981, n° 81 (4-5), p. 609—620.
• Christa Bevernis, " Historicité et actualité dans le roman de Flaubert Salammbô ", Flaubert et Maupassant : écrivains normands, Paris, PUF, 1981, p. 255—263.
• Arthur Bieler, " La Couleur dans Salammbô ", French Review, Feb 1960, n° 33 (4), p. 359-70.
• Marc Bizer, " Salammbô, Polybe et la rhétorique de la violence ", Revue d'Histoire Littéraire de la France, Nov-Dec 1995, n° 95 (6), p. 974-88.
• Lionel Bottineau, " La Représentation de l'espace dans Salammbô ", La Revue des Lettres Modernes, 1984, n° 703—706, p. 79-104.
• Michel Butor, " Demeures et dieux à Carthage ", Corps Écrit, Feb. 1984, n° 9, p. 127—147.
• Raymonde Debray-Genette, " Génétique et poétique: Le Cas Flaubert ", Essais de critique génétique, Paris, Flammarion, 1979, p. 21-67.
• Janine Delort, " Le Motif de Salammbô ", Cahiers Jean Giraudoux, 1979, n° 8, p. 84-86.
• Mireille Dobrzynski, " Le Zaïmph métamorphique: Objet et réification dans Salammbô, de Flaubert ", Cincinnati Romance Review, 2004, n° 23, p. 47-59.
• Raymond Dugan, " La Couleur et le faux dynamisme dans Salammbo, de Gustave Flaubert ", Essais sur Flaubert: en l'honneur du professeur Don Demorest, Paris, Nizet, 1979, p. 331-44.
• Claude Foucart, " Reflexion sur une page de Flaubert (Salammbo). ", Literatur in Wissenschaft und Unterricht, 1971, n° 4, p. 237-50.
• Bernard Gagnebin, " Salammbô: La Tache aveugle du caléidoscope ", Revue d'Esthétique, 1989, n° 16, p. 61-65.
• Suzanne Hélein-Koss, " Discours ironique et ironie romantique dans Salammbô de Gustave Flaubert ", Symposium, Spring 1986, n° 40 (1), p. 16-40.
• Suzanne Hélein-Koss, " Le Discours textuel du rire dans Salammbô de Flaubert ", Symposium, Fall 1985, n° 39 (3), p. 177—194.
• Aouicha Elosmani Hilliard, " Le Retour au préoedipien : Salammbô et le rejet du patriarcat ", Mosaic, Winter 1993, n° 26 (1), p. 35-52.
• Francis Lacoste, " L'Orient de Flaubert ", Romantisme: Revue du Dix-Neuvième Siècle, 2003, n° 119, p. 73-84.
• François Laforge, " Salammbô: Les Mythes et la Révolution ", Revue d'Histoire Littéraire de la France, 1985, n° 85 (1), p. 26-40.
• Dorothea Lauterbach, " L'Endroit 'impassible' : les images de la ville chez Flaubert ", La Mémoire des villes, Saint-Etienne, Université de Saint-Étienne, 2003, p. 31-40.
• Éric Le Calvez, " Génétique, poétique, autotextualité (Salammbô sous la tente) ", Esprit Créateur, Summer 2001, n° 41 (2), p. 29-39.
• Éric Le Calvez, " L'Horreur en expansion: Génétique de la 'Grillade des moutards' dans Salammbô ", Romanic Review, Mar 1999, n° 90 (2), p. 167-94.
• Éric Le Calvez, " Salammbô : Génétique des voiles sous la tente ", Il velo dissolto: Visione e occultamento nella cultura francese e francofona, Bologna, CLUEB, 2001, p. 111-34.
• Catherine Lowe, " ;;Salammbô ou la question de l'autre de la parole ", L'Arc, 1974, n° 58, p. 83-88.
• Hans Peter Lund, " Salammbô de Flaubert: Art et mythe ", Revue Romane, 1993, n° 28 (1), p. 59-74.
• Bernard Masson, " Salammbô ou la barbarie à visage humain ", Revue d'Histoire Littéraire de la France, 1981, n° 81 (4-5), p. 585—596.
• Alain Michel, " Salammbô et la cité antique ", Flaubert, la femme, la ville, Paris, PUF, 1983, p. 109—121.
• A. W. Raitt, " L’Éternel Présent dans les romans de Flaubert ", Flaubert et le comble de l'art: nouvelles recherches sur Bouvard et Pécuchet, Paris, SÉDES, 1981, p. 139—147.
• Claude Reichler, " Pars pro Toto : Flaubert et le fétichisme ", Studi Francesi, Jan-Apr 1985, n° 29 (1 [85]), p. 77-83.
• Jean Rousset, " Positions, distances, perspectives dans Salammbo ", Poétique, 1971, n° 6, p. 145-54.
• Corinne Saminadayar-Perrin, " L'Archéologie critique dans Salammbô ", La Mémoire des villes, Saint-Étienne, Université de Saint-Étienne, 2003, p. 41-55.
• Naomi Schor, " Salammbô enchaînée, ou femme et ville dans Salammbô ", Flaubert, la femme, la ville, Paris, PU de France, 1983, p. 89-108.
• Gisèle Séginger, " La Tunisie dans l'imaginaire politique de Flaubert ", Nineteenth-Century French Studies, Fall 2003-Winter 2004, n° 32 (1-2), p. 41-57.
• André Stoll, " Sous la tente du barbare: L'Espace de la séduction dans Salammbô de Flaubert ", Actes du XII× 10^{{{1}}} congrès de l'Association Internationale de Littérature Comparée: München 1988 Munich, III: Espace et frontières dans la littérature (suite), Munich, Iudicium, 1990, p. 146—152.
• Heidi Suhner-Schluep, L'imagination du feu ou la dialectique du soleil et de la lune dans Salammbô de Gustave Flaubert, Zurich, Juris-Verlag, 1972.
• Antoinette Weber-Caflisch, " À propos de Salammbô : Enjeux du 'roman archéologique' ", Travaux de Littérature, 1997, n° 10, p. 253-79.
• P. M. Wetherill, " Une Version manuscrite du premier chapitre de Salammbô ", Les Lettres Romanes, 1978, n° 32, p. 291—331.