Сантоліна кипарисоподібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сантоліна кипарисоподібна

Біологічна класифікація
Посилання
Вікісховище: Santolina chamaecyparissus
EOL: 509719
IPNI: 241927-1
ITIS: 38354
NCBI: 41644

Сантоліна кипарисоподібна (Santolína chamaecyparíssus) — вид багаторічних рослин, що належить до роду Сантоліна[en] (Santolina) родини Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae). Лектотип роду.

Декоративна та ароматична рослина, поширена в Південній Європі.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Напівкущ, рідше багаторічна трав'яниста рослина, до метра заввишки з різким запахом. Стебла прямостоячі або висхідні, зелені або сіруваті від опушення. Квітконоси під кошиком звичайно безлисті. Листя 1-6 см завдовжки, на коротких, кілька розширених в основі, черешках, лінійні в контурі, з численними довгими вузькими зубцями до перисто-розсічених (частки також можуть бути розсіченими), покриті густим сплутаним матовим опушенням і тому сірі.

Кошики поодинокі на верхівці стебла та гілочок. Обгортка 6-10 мм у діаметрі, напівкуляста, листочки її ланцетні до яйцеподібних, кільоваті, з повстяним опушенням, внутрішні - із закругленою підірваною верхівкою. Квітки трубчасті, яскраво-жовті до кремових, 3-5 мм завдовжки.

Насіння 1,5-2 мм завдовжки, з чотирма поздовжніми ребрами, позбавлені чубка.

Поширення[ред. | ред. код]

У природі зустрічається у Західному та Центральному Середземномор'ї, на сході доходить до Далмації.

Розповсюджена як декоративна (огороджувальна) й пахуча рослина, іноді дичавіє.

В Іраку вирощується з медичною метою. Також може використовуватися як інсектицид для боротьби з міллю.

Таксономія[ред. | ред. код]

Синоніми[ред. | ред. код]

Гомотипні
Гетеротипні
  • Santolina marchii Arrigoni, 1977
  • Santolina villosissima Poir., 1805

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Цвєльов Н. Н. Рід 1518. Сантоліна - Santolina L. // Флора СРСР : в 30 т. / розпочато при рук. і під гол. ред. В. Л. Комарова. - М. ; Л.: Вид-во АН СРСР, 1961. - Т.26 / ред. тома Б. К. Шишкін, Є. Г. Бобров. - С. 126-127. - 938 с. - 2400 прим.