Сан Хаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сан Гаус
Eddie James "Son" House, Jr.
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Едді Джеймс Гаус Молодший
Дата народження 21 березня 1902(1902-03-21)
Місце народження Лайон, Міссісіпі, США
Дата смерті 19 жовтня 1988(1988-10-19) (86 років)
Місце смерті Детройт, США
Країна Flag of the United States.svg США
Жанри Дельта-блюз, кантрі-блюз, госпел-блюз, фолк-блюз

Сан Гаус (Son House, власне ім'я Eddie James House Jr., 21 березня 1902 - 19 жовтня 1988) - американський блюзовий музикант. Стиль Гауса характеризуєть сильним повторюваним ритмом, частим застосуванням слайд-гітари.

Вважається одним із найвпливовіших блюзменів усіх часів. Його творчість справила вплив на цілий ряд його сучасників та майбутніх музикантів, зокрема Роберта Джонсона, Мадді Уотерса, Рорі Галлахера, Джека Уайта, Бонні Рейтт тощо. Ім'я цього музиканта внесено до Зали слави блюзу. Сан Гаус, поруч з Чарлі Паттоном вважається одним з музикантів, які формували стиль дельта-блюзу та дали важливий поштовх для розвитку блюзу в майбутньому.

Біграфія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Сан Гаус народився неподалік від Кларксдейлу, штат Міссісіпі, був середнім з трьох братів і виховувався у дуже релігійній родині. Батько, Едді Гаус старший, був музикантом і грав у групі разом із своїми братами.З дитинства Гаус перейняв від родини любов до музики, хоча цікавився переважно співом не проявляючи жодного інтересу до родинного інструментального колективу. З релігійних причин юний Едді відчував абсолютну ворожість до блюзу та будь-якої світської музики.

Батьки Гауса розлучилися, коли йому було приблизно сім-вісім років і вони з матір'ю пореїхали спочатку в Талулу, штат Луїзіана, а згодом в Новий Орлеан. Протягом наступних років Гаус все більше залучається до церковного життя, починає читати проповіді та все більше проникається ненавистю до блюзу.

У віці дев'ятнадцяти років він одружується на старшій жінці з Нового Орлеану на ім'я Керрі Мартін. Це був визначний крок для Сан Гауса, оскільки вони одружилися в церкві, не зважаючи на заперечення його родини. Молодята переїхали у рідне містечко Керрі у нетрях Луїзіани, щоб допомагати на фермі її батька. Пару років потому, відчуваючи себе використаним і розчарованим, Гаус залишає дружину і починає подорожувати у пошуках тимчасової роботи, одного разу перебирається у Східний Сент-Луїс, штат Іллінойс, де працює на металургійному заводі. Роботою, якою Гаус насолоджувався, була робота на ранчо в Луїзіані, що він часто відзначав, вдягаючи ковбойську шляпу на свої виступи.

В решті-решт, Гаус відходить від важкої ручної праці, коли його приймають на службу спочатку у Бабтистську Церкву, а згодом у Християнську Методистську Єпископальну Церкву. Так чи інакше, згодом він, як і його батько раніше, набув звичок, що суперечили з його покликанням - випивка і, можливо, розпуста. Після кількох років конфлікту, це призвело до того, що Гаус був змушений покинути постійну службу в церкві, хоча він і надалі відчував потребу в проповідування час від часу.

Блюзовий виконавець[ред.ред. код]

У 1927 році у віці 25, Едді Гаус пережив кардинальну зміну музичних вподобань. На одному хуторі на південь від Кларксдейлу Гаус почув, як один з його товаришів по випивці грає на слайд-гітарі - стиль, який він ніколи не чув раніше. Він миттєво змінив своє ставлення до блюзу, купив гітару у музиканта на ім'я Френк Хоскінс і вже за кілька тижнів грав разом з Хоскінсом, Джеймсом МакКоєм і Віллі Вілсоном. Дві пісні, яким він навчився від Хоскінса, пізніше були серед його найвідоміших: "My Black Mama" і "Preachin' The Blues". Ще одним джерелом натхнення був Рубен Лейсі, більш відомий виконавець, який мав записи на Columbia Records і Paramount Records. За неймовірно ороткий час, маючи лише цих чотирьох музикантів за приклад, Гаус розвинув до професвйного рівня блюзовий стиль, що базувався на його релігійному співі у супроводі слайд-гітари.

За, ніби-то, вбивство людини з метою самозахисту, він був засуджений на 15 років у колонії штату Міссісіпі, з яких відбув близько двох років у 1928 і 1929. За офіційною історією, Гаус грав у дешевому барі, коли один чоловік почав стрілянину і поранив його в ногу. Після цього Гаус застрелив нападника. Своїм достроковим звільненням Гаус завдячує апеляції, поданій його родиною і втручанню впливового білого плантатора, на якого він працював. Точних офіційних даних щодо дати вбивства та строку, проведеного у в'язниці, не лишилося, а покази самого Сан Гауса у різних інтерв'ю різняться.

Після звільнення Сану наполегливо порадили поїхати з Кларксдейлу і не повертатися. Він пішов пішки до Джонстауну і спіймав потяг до Лули, штат Міссісіпі, що за шість миль на північ від Кларксдейлу. За дивовижним збігом, видатна зірка дельта-блюзу Чарлі Паттон, також перебував у віртуальному вигнанні в Лулі після звільнення з плантації Докері. Разом зі своїм напарником Віллі Брауном, Патон домінував на місцевій професійній блюзовій сцені. Паттон спостерігав, як Гаус грав за чайові на залізничній станції, після того, як він приїхав у Лулу без копійки в кишені, але не підійшов до нього. Потім він спостерігав, як Гаус своїм виступом привертав увагу натовпу до кафе і бітлегерського бізнесу жінки на ім'я Сара Найт, і запросив його стати регулярним музичним партнером з ним і Брауном. З часом Гаус і Паттон стали добрими друзями і часто подорожували разом на виступи, хоча грали окремо.

Перші записи[ред.ред. код]

У 1930 році Арт Лейблі з Paramount Records приїхав до Лули, щоб переконати Паттона зробити ще кілька записів а Графтоні, штат Вісконсін. Разом з Паттоном поїхали Гаус, Браун і піаніст Луїс Джонсон. Протягом цієї сесії Сан Гаус записав дев'ять пісень, вісім з яких були видані. Але запис виявився комерційним провалом і Гаус більше на записувався комерційно протягом 35 років. Він продовжив грати з Паттоном і Брауном навіть після смерті Паттона у 1934. Протягом цього часу Гаус працював трактористом на різних плантаторів в околицях озера Корморант.

Алан Ломакс вперше записав Гауса для Бібліотеки Конгресу у 1941 році. Разом з Гаусом на цьому записі з'явилися Віллі Браун (гітара), Фіддлін Джо Мартін (мандоліна) і Лерой Вільямс (губна гармоніка). Пізніше Ломакс повернувся в цю місцевість у 1942 і знову зробив запис з Гаусом.Після цього Едді Сан Гаус зник з очей публіки, покинувши музику, і переїхавши до Рочестеру, штат Нью Йорк, де він працював залізничним провідником.

Назад із небуття[ред.ред. код]

У 1960х у США на хвилі відродження блюзу, що значним чином було викликана британським вторгненням, ряд молодих ентузіастів блюзу, таких як Нік Перлс, Дік Вотермен і Філ Спайро здійснювали подорожі глибоко на Американський Південь, зокрема в Дельту Міссісіпі, у пошуках автентичних блюзменів початку сторіччя. В решті-решт Гауза знайшли у Рочестері; на той момент він уже давно зав'язав з музичним бізнесом і не здогадувався про відродження фолк- і блюз-музики та міжнародне зацікавлення у його ранніх записах.

У результаті він активно гастролював теренами США та Європи, записувався для CBS Records. Сан Гаус був тепло прийнятий на музичній сцені 60-х, був почесним гостем на Фолк Фестивалі у Ньюпорті у 1964, на Фолк Фестивалі у Нью-Йорку у липні 1965, а також у європейському турі Американського Фолк Фестивалю в жовтні 1967 разом із Скіпом Джеймсом та Буккою Уайтом.

Молодий Гітарист Алан Вілсон (Canned Heat) був фаном Сан Гауса. Продюсер Джон Генрі Хаммонд попросив Вілсона, якому на той момент було лише 22 роки, "навчити Сан Гауса як грати, як Сан Гаус", оскільки Вілсон володів багатими знаннями блюзових стилів. Результатом такої співпраці стали альбоми "The Father of Delta Blues - The Complete 1965 Sessions" і "John the Revelator: The 1970 London Sessions".

Влітку 1970 Гаус знову гастролював Європою, зокрема з'явився на джазовому фетивалі в Монтре. Також Гаус грав на блюзовому фестивалі в Торонто у 1974 року, з'явився на телешоу Camera Three у супроводі блюз-гітариста Бадді Ґай.

Останні свої роки Сан Гаус хворів на рак гортані і в 1974 він остаточно покинув музику, після чого переїхав у Детройт, Мічіґан, де залишався до своєї смерті у жовтні 1988. Члени Блюзової Спільноти Детройту за допомогою благодійних концертів зібрали кошти на побудову монументу на його могилі. З все життя Сан Гаус був одружений 5 разів.

Посилання[ред.ред. код]