Сан Хаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сан Хаус
Eddie James "Son" House, Jr.
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Едді Джеймс Хаус Молодший
Дата народження 21 березня 1902(1902-03-21)
Місце народження Лайон, Міссісіпі, США
Дата смерті 19 жовтня 1988(1988-10-19) (86 років)
Місце смерті Детройт, США
Країна США США
Жанри Дельта-блюз, кантрі-блюз, госпел-блюз, фолк-блюз

Сан Хаус (Son House, власне ім'я Eddie James House Jr., 21 березня 1902 - 19 жовтня 1988) - американський блюзовий музикант. Стиль Хауса характеризуєть сильним повторюваним ритмом, частим застосуванням слайд-гітари.

Вважається одним із найвпливовіших блюзменів усіх часів. Його творчість справила вплив на цілий ряд його сучасників та майбутніх музикантів, зокрема Роберта Джонсона, Мадді Уотерса, Рорі Галлахера, Джека Уайта, Бонні Рейтт тощо. Ім'я цього музиканта внесено до Зали слави блюзу. Сан Хаус, поруч з Чарлі Паттоном вважається одним з музикантів, які формували стиль дельта-блюзу та дали важливий поштовх для розвитку блюзу в майбутньому.

Біграфія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Сан Хаус народився неподалік від Кларксдейлу, штат Міссісіпі, був середнім з трьох братів і виховувався у дуже релігійній родині. Батько, Едді Хаус старший, був музикантом і грав у групі разом із своїми братами.З дитинства Хаус перейняв від родини любов до музики, хоча цікавився переважно співом не проявляючи жодного інтересу до родинного інструментального колективу. З релігійних причин юний Едді відчував абсолютну ворожість до блюзу та будь-якої світської музики.

Батьки Хауса розлучилися, коли йому було приблизно сім-вісім років і вони з матір'ю пореїхали спочатку в Талулу, штат Луїзіана, а згодом в Новий Орлеан. Протягом наступних років Хаус все більше залучається до церковного життя, починає читати проповіді та все більше проникається ненавистю до блюзу.

У віці дев'ятнадцяти років він одружується на старшій жінці з Нового Орлеану на ім'я Керрі Мартін. Це був визначний крок для Сан Хауса, оскільки вони одружилися в церкві, не зважаючи на заперечення його родини. Молодята переїхали у рідне містечко Керрі у нетрях Луїзіани, щоб допомагати на фермі її батька. Пару років потому, відчуваючи себе використаним і розчарованим, Хаус залишає дружину і починає подорожувати у пошуках тимчасової роботи, одного разу перебирається у Східний Сент-Луїс, штат Іллінойс, де працює на металургійному заводі. Роботою, якою Хаус насолоджувався, була робота на ранчо в Луїзіані, що він часто відзначав, вдягаючи ковбойську шляпу на свої виступи.

В решті-решт, Хаус відходить від важкої ручної праці, коли його приймають на службу спочатку у Бабтистську Церкву, а згодом у Християнську Методистську Єпископальну Церкву. Так чи інакше, згодом він, як і його батько раніше, набув звичок, що суперечили з його покликанням - випивка і, можливо, розпуста. Після кількох років конфлікту, це призвело до того, що Хаус був змушений покинути постійну службу в церкві, хоча він і надалі відчував потребу в проповідування час від часу.

Блюзовий виконавець[ред.ред. код]

У 1927 році у віці 25, Едді Хаус пережив кардинальну зміну музичних вподобань. На одному хуторі на південь від Кларксдейлу Хаус почув, як один з його товаришів по випивці грає на слайд-гітарі - стиль, який він ніколи не чув раніше. Він миттєво змінив своє ставлення до блюзу, купив гітару у музиканта на ім'я Френк Хоскінс і вже за кілька тижнів грав разом з Хоскінсом, Джеймсом МакКоєм і Уіллі Уілсоном. Дві пісні, яким він навчився від Хоскінса, пізніше були серед його найвідоміших: "My Black Mama" і "Preachin' The Blues". Ще одним джерелом натхнення був Рубен Лейсі, більш відомий виконавець, який мав записи на Columbia Records і Paramount Records. За неймовірно ороткий час, маючи лише цих чотирьох музикантів за приклад, Хаус розвинув до професвйного рівня блюзовий стиль, що базувався на його релігійному співі у супроводі слайд-гітари.

За, ніби-то, вбивство людини з метою самозахисту, він був засуджений на 15 років у колонії штату Міссісіпі, з яких відбув близько двох років у 1928 і 1929. За офіційною історією, Хаус грав у дешевому барі, коли один чоловік почав стрілянину і поранив його в ногу. Після цього Хаус застрелив нападника. Своїм достроковим звільненням Хаус завдячує апеляції, поданій його родиною і втручанню впливового білого плантатора, на якого він працював. Точних офіційних даних щодо дати вбивства та строку, проведеного у в'язниці, не лишилося, а покази самого Сан Хауса у різних інтерв'ю різняться.

Після звільнення Сану наполегливо порадили поїхати з Кларксдейлу і не повертатися. Він пішов пішки до Джонстауну і спіймав потяг до Лули, штат Міссісіпі, що за шість миль на північ від Кларксдейлу. За дивовижним збігом, видатна зірка дельта-блюзу Чарлі Паттон, також перебував у віртуальному вигнанні в Лулі після звільнення з плантації Докері. Разом зі своїм напарником Віллі Брауном, Патон домінував на місцевій професійній блюзовій сцені. Паттон спостерігав, як Хаус грав за чайові на залізничній станції, після того, як він приїхав у Лулу без копійки в кишені, але не підійшов до нього. Потім він спостерігав, як Хаус своїм виступом привертав увагу натовпу до кафе і бітлегерського бізнесу жінки на ім'я Сара Найт, і запросив його стати регулярним музичним партнером з ним і Брауном. З часом Хаус і Паттон стали добрими друзями і часто подорожували разом на виступи, хоча грали окремо.

Перші записи[ред.ред. код]

У 1930 році Арт Лейблі з Paramount Records приїхав до Лули, щоб переконати Паттона зробити ще кілька записів а Графтоні, штат Вісконсін. Разом з Паттоном поїхали Хаус, Браун і піаніст Луїс Джонсон. Протягом цієї сесії Сан Хаус записав дев'ять пісень, вісім з яких були видані. Але запис виявився комерційним провалом і Хаус більше на записувався комерційно протягом 35 років. Він продовжив грати з Паттоном і Брауном навіть після смерті Паттона у 1934. Протягом цього часу Хаус працював трактористом на різних плантаторів в околицях озера Корморант.

Алан Ломакс вперше записав Хауса для Бібліотеки Конгресу у 1941 році. Разом з Хаусом на цьому записі з'явилися Віллі Браун (гітара), Фіддлін Джо Мартін (мандоліна) і Лерой Вільямс (губна гармоніка). Пізніше Ломакс повернувся в цю місцевість у 1942 і знову зробив запис з Хаусом.Після цього Едді Сан Хауз зник з очей публіки, покинувши музику, і переїхавши до Рочестеру, штат Нью Йорк, де він працював залізничним провідником.

Назад із небуття[ред.ред. код]

У 1960х у США на хвилі відродження блюзу, що значним чином було викликана британським вторгненням, ряд молодих ентузіастів блюзу, таких як Нік Перлс, Дік Уотермен і Філ Спайро здійснювали подорожі глибоко на Американський Південь, зокрема в Дельту Міссісіпі, у пошуках автентичних блюзменів початку сторіччя. В решті-решт Хауза знайшли у Рочестері; на той момент він уже давно зав'язав з музичним бізнесом і не здогадувався про відродження фолк- і блюз-музики та міжнародне зацікавлення у його ранніх записах.

У результаті він активно гастролював теренами США та Європи, записувався для CBS Records. Сан хаус був тепло прийнятий на музичній сцені 60-х, був почесним гостем на Фолк Фестивалі у Ньюпорті у 1964, на Фолк Фестивалі у Нью-Йорку у липні 1965, а також у європейському турі Американського Фолк Фестивалю в жовтні 1967 разом із Скіпом Джеймсом та Буккою Уайтом.

Молодий Гітарист Алан Вілсон (Canned Heat) був фаном Сан Хауса. Продюсер Джон Генрі Хаммонд попросив Вілсона, якому на той момент було лише 22 роки, "навчити Сан Хауса як грати, як Сан Хаус", оскільки Вілсон володів багатими знаннями блюзових стилів. Результатом такої співпраці стали альбоми "The Father of Delta Blues - The Complete 1965 Sessions" і "John the Revelator: The 1970 London Sessions".

Влітку 1970 Хаус знову гастролював Європою, зокрема з'явився на джазовому фетивалі в Монтре. Також Хаус грав на блюзовому фестивалі в Торонто у 1974 року, з'явився на телешоу Camera Three у супроводі блюз-гітариста Бадді Ґай.

Останні свої роки Сан Хаус хворів на рак гортані і в 1974 він остаточно покинув музику, після чого переїхав у Детройт, Мічіґан, де залишався до своєї смерті у жовтні 1988. Члени Блюзової Спільноти Детройту за допомогою благодійних концертів зібрали кошти на побудову монументу на його могилі. З все життя Сан Хаус був одружений 5 разів.

Посилання[ред.ред. код]