Саражан В'ячеслав Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саражан В'ячеслав Григорович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 25 лютого 1980(1980-02-25)
Миколаїв
Смерть 24 серпня 2014(2014-08-24) (34 роки)
Войковський
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ВІ ВВ МВС
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

В'ячесла́в Григо́рович Саража́н (25 лютого 1980, Миколаїв — 24 серпня 2014, Войковський) — підполковник Національної гвардії України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в місті Миколаїв; закінчив миколаївську школу № 17. 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України. Проходив службу на офіцерських посадах — Внутрішні війська МВС України, Національна гвардія України.

Підполковник, командир патрульного батальйону 19-го полку охорони громадського порядку, в/ч 3039 (м. Миколаїв) Південного ОТО НГУ. На фронті — з першою ротацією полку. Брав участь у кількох військових операціях.

24 серпня 2014 року, підполковник Саражан, перебуваючи у складі військового оперативного резерву в/ч 3039, за наказом командування, здійснюючи відхід з міста Амвросіївка у напрямку міста Маріуполь, потрапив у засідку незаконних збройних формувань поблизу смт Копані (на той час — Войковський). Перебуваючи у машині, що замикала колону, ухвалив рішення про забезпечення прикриття та відходу основної частини військового оперативного резерву з-під артилерійського та стрілецького вогню противника. Під час здійснення прикриття дістав двох поранень — в руку та ногу, проте продовжив керувати підрозділом. Стримуючи ворога та відволікаючи вогонь терористів на себе, підполковник Саражан разом з підлеглими забезпечив відхід основної частини колони з-під вогню[1]. Побратими під інтенсивним обстрілом не змогли забрати тіло командира з місця бою. Тоді ж загинув рядовий міліції Юрій Смирнов.

В травні 2016 упізнаний за підсумками судової молекулярно-генетичної експертизи серед тіл, доставлених до міського моргу Запоріжжя. Похований 30 серпня 2016 у Миколаєві на міському кладовищі біля с. Мішково-Погорілове[2].

Без В'ячеслава лишились батьки, дружина Юлія Саражан — військовослужбовець Нацгвардії, син Дмитро та донька Вікторія.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (11.08.2016, посмертно)[3].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 6 квітня 2017 рішенням 17-ї сесії Миколаївської міської ради VII скликання Миколаївській школі № 17 присвоєно ім'я Саражана В'ячеслава Григоровича[4].
  • 23 листопада 2017 у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17 імені В'ячеслава Саражана відкрили меморіальну дошку випускнику школи[1].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 8
  • Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б У Миколаївській школі № 17 відкрили меморіальну дошку герою АТО В'ячеславу Саражану // Миколаївська міська рада, 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  2. Саражан В'ячеслав Григорович. Миколаївська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 16.05.2021.
  3. Указ Президента України від 11 серпня 2016 року № 330/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 17 присвоєно ім'я Саражана В'ячеслава Григоровича [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Миколаївська міська рада, 6 квітня 2017
  5. Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]