Свобода волі в релігії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Свобода волі в релігії є важливою частиною дебатів про свободу волі в цілому. Релігії дуже різняться у своїх відповідях на стандартний аргумент проти свободи волі, а отже, можуть апелювати до будь-якої кількості відповідей на парадокс свободи волі - твердження, що всезнання і свобода волі несумісні. Загалом, цей вираз означає свободу вибору, вільні рішення, дані Богом людині.[1] Це благо і дар Божий.[2] Більшість віряни розуміють, що свобода волі - це здатність вибирати між Добром і Злом.[3] У релігійній сфері свобода волі може означати, що всемогутнє божество не нав'язує свою владу над індивідуальною волею і вибором. Це питання обговорюється в етиці, психології, філософії та науці[4].

Загальний огляд[ред. | ред. код]

Див. також: Аргумент свободи волі

Богословську доктрину божественної всевідучісті[en] часто звинувачують у колізіях зі свободою волі, особливо в кальвіністських колах: якщо Бог точно знає, що станеться (аж до кожного вибору, який робить людина), то, здавалося б, "свобода" цього вибору ставиться під сумнів[5].

Ця проблема пов'язана з аналізом Арістотелем проблеми морської битви[en]: завтра або буде, або не буде морської битви. Відповідно до закону виключеного третього, здається, є два варіанти. Якщо морська битва буде, то це означає, що ще вчора було правдою те, що вона буде. Отже, необхідно, щоб морська битва відбулася. Якщо її не буде, то, за аналогічним міркуванням, необхідно, щоб вона не відбулася.[6] Це означає, що майбутнє, яким би воно не було, повністю фіксоване минулими істинами: істинними твердженнями про майбутнє (робиться детермінований висновок: по-іншому не могло бути).

Однак деякі філософи слідом за Вільямом Оккамом (бл. 1287 - 1347) вважають, що необхідність і можливість визначаються стосовно певного моменту часу і певної матриці емпіричних обставин, і тому те, що є лише можливим з точки зору одного спостерігача, може бути необхідним з точки зору всевідця[7]. Деякі філософи слідом за Філоном вважають, що свобода волі є властивістю людської душі, а отже, що нелюдські тварини не мають свободи волі[8][9].

Загальні засоби захисту[ред. | ред. код]

Єврейська філософія підкреслює, що свобода волі є продуктом внутрішньої людської душі, використовуючи слово нешама (від івритського кореня n.sh.m. або .נ.ש.מ, що означає "дихання"), але здатність робити вільний вибір - через єхиду (від івритського слова "яхид", יחיד, однина), частину душі, яка з'єднана з Богом, єдиною істотою, якій не перешкоджають і яка не залежить від причин і наслідків (таким чином, свобода волі не належить до сфери фізичної реальності, і очікувано, що натурфілософія не в змозі її пояснити).

В ісламі богословська проблема зазвичай полягає не в тому, як узгодити свободу волі з Божою всевідучістю, а з Божим джабром або божественною владою. Абу Хасан аль-Аш'арі[en] розробив "набуття" (англ. acquisition) або "двоагентську" (англ. dual-agency) форму компромісу, в якій стверджувалася як людська свобода волі, так і божественний джабр, і яка стала наріжним каменем панівної позиції ашаритів.[10] У шиїтському ісламі розуміння аш'арі як вищої рівноваги щодо приречення оскаржується більшістю богословів.[11] Свобода волі, згідно з ісламською доктриною, є головним чинником відповідальності людини за свої вчинки впродовж життя. Вважається, що всі дії, вчинені людиною з власної волі, будуть зараховані під час Судного дня, оскільки вони є її власними, а не Божими.

Філософ Сьорен К'єркегор стверджував, що божественна всемогутність не може бути відокремлена від божественної доброти.[12] Як справді всемогутня і добра істота, Бог міг би створити істот зі справжньою свободою над Богом. Щобільше, Бог добровільно зробив би це, тому що "найбільше благо... яке можна зробити для істоти, більше, ніж будь-що інше, що можна зробити для неї, - це бути по-справжньому вільним"[13]. Захист свободи волі Елвіна Плантинга[en] є сучасним розширенням цієї теми, додаючи, як Бог, свобода волі й зло узгоджуються між собою[14].

Християнство[ред. | ред. код]

У Біблії[ред. | ред. код]

Авторитетні вчені, які займаються вивченням свободи волі в стародавньому світі, одностайні в тому, що її не можна знайти в Біблії.[15][16] Провідний дослідник теми свободи волі в античності, Міхаель Фреде (нім. Michael Frede), зауважив, що "свобода і вільна воля не зустрічаються ані в Септуагінті, ані в Новому Завіті й, мабуть, прийшли до християн переважно зі стоїцизму"[17]. Фред писав, що він не знайшов ні мови свободи волі, ні навіть будь-якого припущення про неї в Новому Завіті[18]. На думку Фреда, ранні отці Церкви, безсумнівно, розвинули своє вчення про свободу волі від язичників. Інший оксфордський вчений, доктор Алістер МакГрат (англ. Alister McGrath), повністю погоджується з Фредом: "Термін "свобода волі" не є біблійним, а походить зі стоїцизму. Він був введений в західне християнство богословом другого століття Тертуліаном"[19]. Інший дослідник, Троельс Енгберг-Педерсен, однозначно наполягає на тому, що "Павло твердо вірив у божественну детермінацію як невіддільну частину всієї його концепції Бога"[20].

Неявний аргумент[ред. | ред. код]

З усім тим, багато хто стверджує, що в Біблії є "неявний" доказ наявності свободи волі. Найбільш фундаментальним джерелом для цього є гріхопадіння Адама і Єви, яке сталося через їхній "свідомо обраний" непослух Богу[21].

Дехто стверджує, що "свобода" і "свобода волі" можуть розглядатися як одне ціле, оскільки ці два терміни зазвичай використовуються як синоніми,[22] проте існують широкі розбіжності у визначеннях цих двох термінів.[23] Через ці розбіжності християнський філософ Мортимер Адлер (англ. Mortimer Adler) дійшов висновку, що для ясності в цьому питанні необхідно розмежувати три види свободи, а саме: свободу, свободу волі й волю:

(1) Непряма свобода - це "свобода від примусу або обмеження", що перешкоджає діяти за власним бажанням[24].

  • У Біблії непряма свобода була дарована ізраїльтянам під час Виходу з єгипетського рабства[25].

(2) Природна свобода (також відома як вольова свобода) - це свобода визначати власні "рішення чи плани". Природна свобода притаманна всім людям, за будь-яких обставин і "незалежно від будь-якого стану розуму чи характеру, який вони можуть набути чи не набути протягом свого життя"[26].

  • Інші богослови, паралельно з Адлером, вважають, що все людство від природи володіє "вільним вибором волі"[27]. Якщо під "вільною волею" розуміти необмежений і добровільний вибір, то Біблія припускає, що всі люди, як відроджені, так і не відроджені, володіють нею[28]. Наприклад, про "вільну волю" говориться в Матвія 23:37 і Об'явлення 22:17.[29]

(3) Набута свобода - це свобода "жити так, як [людина] повинна жити", свобода, яка вимагає перетворення, завдяки якому людина набуває праведного, святого, здорового і т.д. "стану душі або характеру". "стан душі або характеру"[30].

  • Біблія свідчить про необхідність набутої свободи, оскільки ніхто "не є вільний для послуху і віри, доки не звільниться від панування гріха". Люди володіють природною свободою, але їхній "добровільний вибір" служить гріху, поки вони не здобудуть свободу від "панування гріха". Новий Біблійний словник позначає цю набуту свободу для "послуху і віри" як "свободу волі" в богословському сенсі[28]. Тому в біблійному мисленні набута свобода від "поневолення гріхом" необхідна "для того, щоб жити згідно з заповідями Ісуса про любов до Бога і ближнього"[31].
  • Ісус сказав своїм слухачам, що вони повинні стати "справді вільними" (Івана 8:36). "Справді вільні [ontós]" означає "справді вільні" або "дійсно вільні", як це є в деяких перекладах.[32] Бути "справді вільними" означає бути вільними від "рабства гріха".[33] Ця набута свобода є "свободою служити Господу".[34] Бути "справді вільними" (тобто справжньою свободою) приходить завдяки тому, що "Бог змінює нашу природу", щоб звільнити нас від "рабів гріха" і наділити нас "свободою вибирати, щоб бути праведними".

Римо-католицтво[ред. | ред. код]

У сучасності Римо-Католицької Церкви повсюдно приймає ідею свободи волі, але, як правило, не розглядає свободу волі як таку, що існує окремо від благодаті або всупереч їй. Згідно з Римо-Католицькою Церквою "Для Бога всі моменти часу присутні у своїй безпосередності. Тому, коли він встановлює свій вічний план "приречення", він включає в нього вільну відповідь кожної людини на його благодать"[35]. Тридентський собор проголосив, що "вільна воля людини, рухома і збуджена Богом, може за своєю згодою співпрацювати з Богом, Який збуджує і запрошує її до дії; і що таким чином вона може розпоряджатися і готувати себе до отримання благодаті виправдання. Воля може чинити опір благодаті, якщо захоче. Вона не схожа на безжиттєву річ, яка залишається суто пасивною. Ослаблена і зменшена гріхопадінням Адама, вільна воля все ж не знищена в гріхопадінні (Sess. VI, cap. i і v)".

В епоху перших єзуїтів у католицизмі виник рух під назвою янсенізм, який суперечив єзуїтському вченню про свободу волі. Прихильником цього богослов'я був французький філософ Блез Паскаль. Сучасних прихильників янсенізму немає.

Святий Августин і Тома Аквінський багато писали про свободу волі, причому Августин зосередився на важливості свободи волі у своїх відповідях маніхейцям, а також на обмеженості концепції необмеженої свободи волі як заперечення благодаті у своїх спростуваннях Пелагія.

Катехизм Католицької Церкви стверджує, що "Свобода - це влада, яка коріниться в розумі і волі"[36]. Далі йдеться про те, що "Бог створив людину розумною істотою, наділивши її гідністю особи, яка може ініціювати і контролювати свої власні дії. Бог побажав, щоб людина була "залишена в руках своєї власної поради", щоб вона могла з власної волі шукати свого Творця і вільно осягнути його повну і благословенну досконалість, з'єднавшись з ним"."[37] Розділ завершується роллю, яку відіграє благодать: "Дією благодаті Святий Дух виховує нас у духовній свободі, щоб зробити нас вільними співпрацівниками в його роботі в Церкві і в світі"[38].

Православ'я[ред. | ред. код]

Православна Церква дотримується вчення про синергію (συνεργός, що означає "спільна праця"), яке говорить, що людина має свободу і повинна, якщо хоче спастися, прийняти Божу благодать і працювати з нею. Святий Іван Кассіян, Отець Церкви IV століття і учень святого Івана Золотоустого, сформулював цей погляд, і всі східні Отці прийняли його. Він навчав, що "Божественна благодать необхідна для того, щоб грішник міг повернутися до Бога і жити, але людина повинна спочатку сама бажати і намагатися вибрати Бога і слухатися Його", і що "Божественна благодать необхідна для спасіння, але вона не обов'язково повинна передувати вільному людському вибору, тому що, незважаючи на слабкість людської волі, воля може взяти на себе ініціативу в напрямку до Бога".

Деякі православні християни використовують притчу про потопельника для наочної ілюстрації вчення про синергію: Бог з корабля кидає потопаючому мотузку, витягує його, рятуючи, а людина, якщо хоче врятуватися, повинна міцно триматися за мотузку, пояснюючи це тим, що спасіння є даром Божим і людина не може врятуватися сама, а також тим, що людина повинна співпрацювати (синергія) з Богом у процесі спасіння.

Федір Достоєвський, російський православний християнський письменник, запропонував багато аргументів за і проти свободи волі. Найвідоміші аргументи можна знайти в розділі "Великий інквізитор" в "Братах Карамазових", а також в його творі "Записки з підпілля". Він також розробив аргумент, що самогубство, якщо воно ірраціональне, насправді є підтвердженням свободи волі[39]. Що стосується аргументу, представленого в розділі "Бунт" "Братів Карамазових", про те, що страждання невинних не варті ціни свободи волі, то Достоєвський, здається, пропонує ідею апокатастасису (або вселенського примирення) як одне з можливих раціональних рішень.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ A liberdade sem a autoridade. Padre Paulo Ricardo. Процитовано 25 червня 2023.
  2. ↑ O que é alvedrio?. treinamento24.com. Процитовано 25 червня 2023.
  3. ↑ O LIVRE-ARBÍTRIO – Diário de uns ateus (pt-PT) . Процитовано 25 червня 2023.
  4. ↑ O Trilema Paradoxal de Epicuro e a Resolução Agostiniana - Brasil Escola. Meu Artigo Brasil Escola (pt-br) . Процитовано 25 червня 2023.
  5. ↑ Alston, William P. 1985. "Divine Foreknowledge and Alternative Conceptions of Human Freedom." International Journal for Philosophy of Religion 18:1, 19–32.
  6. ↑ Aristotle. "De Interpretatione" in The Complete Works of Aristotle, vol. I, ed. Jonathan Barnes. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1984.
  7. ↑ Ockham, William. Predestination, God's Knowledge, and Future Contingents, early 14th century, trans. Marilyn McCord Adams and Norman Kretzmann 1982, Hackett, esp p. 46–7
  8. ↑ Wolfson, Harry Austryn (1947). Philo: Foundations of Religious Philosophy in Judaism, Christianity, and Islam (англ.). Harvard University Press.
  9. ↑ Internet Archive, Harry Austryn (1961). Religious philosophy : a group of essays. Cambridge : Belknap Press of Harvard University Press.
  10. ↑ Watt, Montgomery. Free-Will and Predestination in Early Islam. Luzac & Co.: London 1948; Wolfson, Harry. The Philosophy of Kalam, Harvard University Press 1976
  11. ↑ Man and His Destiny.
  12. ↑ Jackson, Timothy P. (1998) "Arminian edification: Kierkegaard on grace and free will" in Cambridge Companion to Kierkegaard, Cambridge University Press, Cambridge, 1998.
  13. ↑ Kierkegaard, Søren. (1848)Journals and Papers, vol. III. Reprinted in Indiana University Press, Bloomington, 1967–78.
  14. ↑ Mackie, J.L. (1955) "Evil and Omnipotence,"Mind, new series, vol. 64, pp. 200–212.
  15. ↑ Fate, Providence, and Free Will: Why Bother?. Fate, Providence and Free Will: Philosophy and Religion in Dialogue in the Early Imperial Age. BRILL. 19 серпня 2020. с. 14—30.
  16. ↑ Linjamaa, Paul (24 травня 2019). Free Will and the Configuration of the Human Mind. The Ethics of The Tripartite Tractate (NHC I, 5) (англ.). Brill. с. 112—155. ISBN 978-90-04-40776-3.
  17. ↑ Review of: A Free Will: Origins of the Notion in Ancient Thought. Sather Classical Lectures 68. Bryn Mawr Classical Review. ISSN 1055-7660. Процитовано 25 червня 2023.
  18. ↑ Michael Frede, A Free Will: Origins of the Notion in Ancient Thought, chapter 7 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2022. Процитовано 25 червня 2023.
  19. ↑ Alister McGrath, Christian Theology, 351.
  20. ↑ Troels Engberg-Pedersen, Fate, Providence and Free Will: Philosophy and Religion in Dialogue in the Early Imperial Age (2020)
  21. ↑ Baker's Evangelical Dictionary of Biblical Theology, s.v. "Fall, the."
  22. ↑ sources:. www.ucl.ac.uk. Процитовано 25 червня 2023.
  23. ↑ PHIL 101: Free Will Debate Topic. web.archive.org. 16 лютого 2005. Архів оригіналу за 16 лютого 2005. Процитовано 25 червня 2023.
  24. ↑ Mortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 127.
  25. ↑ Walter A. Elwell, Philip Wesley Comfort, eds, Tyndale Bible Dictionary (Tyndale House, 2001), s.v. "Exodus," 456.
  26. ↑ Mortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 149.
  27. ↑ Donald K. McKim, Westminster Dictionary of Theological Terms (Westminster John Knox Press, 1996). s.v. "free will."
  28. ↑ а б J. D. Douglas, ed., The New Bible Dictionary (Eerdmans, 1962), s.v. "Liberty, Section III. FREE WILL."
  29. ↑ Joseph P. Free, revised and expanded by Howard Frederic Vos, Archaeology and Bible History (Zondervan, 1992.), 83.
  30. ↑ Mortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 135.
  31. ↑ Ted Peters, Sin: Radical Evil in Soul and Society (Eerdmans, 1994), 8.
  32. ↑ Strong's Greek Dictionary translates ontós as "really" or "truly." Versions using these translations include The Darby Translation, The Bible in Basic English, New Century Version, Young's Literal Translation, and Good News Translation.
  33. ↑ Gary M. Burge, "Gospel of John," in The Bible Knowledge Background Commentary: John's Gospel, Hebrews-Revelation, ed. Craig A. Evans, (David C. Cook, 2005), 88.
  34. ↑ Baker's Evangelical Dictionary of Biblical Theology, s.v. "Freedom."
  35. ↑ Catechism of the Roman Catholic Church, section 600
  36. ↑ "1731". Catechism of the Catholic Church. Процитовано 21 квітня 2012.
  37. ↑ "1730". Catechism of the Catholic Church. Процитовано 21 квітня 2012.
  38. ↑ "1742". Catechism of the Catholic Church. Процитовано 21 квітня 2012.
  39. ↑ Див. роман "Кирилов у бісах"

Посилання[ред. | ред. код]

Загальне

Християнські матеріали

Єврейський матеріал

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свобода_волі_в_релігії&oldid=41794654