Святий Микита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великомученик Микита, ікона 17 ст.

Святий Микита, Микита Готський (дав.-гр. Νικήτας ὁ Γότθος; † 372) — готський святий, шанований у лику великомученика.

Пам'ять — 28 вересня за православним календарем (новий стиль), 15 вересня — за старим стилем і за католицьким календарем.

Святий Микита був готським воїном і жив на східному боці річки Дунай у межах нинішньої Румунії в середині IV століття.

У молодості його навернув до християнства і охрестив готський єпископ Феофіл, учасник I Вселенського Собору. Святий Микита був згодом висвячений на священика. Атанарик, король остроґотів, криваво переслідував християн. Він примушував їх поклонятися поганському божкові, а хто відмовлявся, вмирав мученицькою смертю. Микиту, який проповідував християнство, ідолопоклонники спалили живцем 15 вересня 378 року. Друг святого Микити, християнин Маріан, вночі відшукав тіло мученика, переніс його і поховав у Кілікії. Згодом воно було перенесене до Константинополя[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]