Світлицьке
| село Світлицьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Баштанський район |
| Громада | Привільненська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA48020170170096612 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1910 |
| Населення | 3 |
| Площа | 0,15 км² |
| Густота населення | 20 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 56120 |
| Телефонний код | +380 5158 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°33′08″ пн. ш. 32°18′58″ сх. д. / 47.55222° пн. ш. 32.31611° сх. д.Координати: 47°33′08″ пн. ш. 32°18′58″ сх. д. / 47.55222° пн. ш. 32.31611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
21 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 56130, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Привільне, вул. Перемоги, 259 |
| Карта | |
  Світлицьке | |
 Світлицьке | |
| Мапа | |
| |
Світли́цьке — село в Україні, у Привільненській сільській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 3 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
В околицях села в ур. Скеля виявлено пізньопалеолітичне місцезнаходження. Тут на незначному підвищені зібрано невелику кількість кременів пізньопалеолітичного вигляду: два нуклеуси, кілька відщепів, уламок неправильної призматичної пластини. Пам'ятку виявлено у 1968 р. Інгульською археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом О.Г. Шапошникової.[1]
Населений пункт виник як хутір біля села Єрмолівка у 1910—1924 рр.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 7 осіб, з яких 3 чоловіки та 4 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3 особи.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 66,67 % |
| українська | 33,33 % |
Природа[ред. | ред. код]
В околицях села виявлено ендемічні рослини, що входять до Червоної Книги України: Карагану скіфську (Caragana scythica (Kom.) Pojark), та Шоломницю весняну (Scutellaria verna Besser)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Смольянинова, С.П. (1989). Карта памятников каменного века степного Побужья. Проложение к: Станко В.Н., Григорьева Г.В., Швайко Т.Н. Позднепалеолитическое поселение Анетовка ІІ (російська) . Київ: Наукова Думка. с. 125.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Винокуров, Денис (2014). Созофіти долини р. Інгул і завдання їх охорони. www.researchgate.net (українська) . Вісник Львівського університету. Серія біологічна. Процитовано 21.03.2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||
