Українське селянсько-робітниче соціалістичне об'єднання

Сель-Роб (Українське Селянсько-Робітниче Соціалістичне Об'єднання) — українська політична партія радянофільського спрямування в Польській республіці, заснована 10 жовтня 1926 року на об'єднавчому з'їзді двох партій: волинсько-холмського національно-соціалістичного Сель-Союзу і галицької ліво-москвофільської «Народної Волі», що відбувся в актовій залі Українського музичного товариства імені М. Лисенка у Львові.

Політична і соціальна платформа Сель-Робу була подібна до платформи КПЗУ, і він був фактично її легальною прибудівкою. Восени 1927 року «Сель-Роб», як і КПЗУ, розколовся: колишні «народновольці» — К. Вальницький, М. Заяць, К. Пелехатий та ін. вийшли з ЦК Сель-Робу (він у той час стояв на платформі «<шумськізму») та заснували «Сель-Роб-Лівицю» (відтоді Сель-Роб інколи називали Сель-Роб-Правицею).

До виборів до польського сейму на початку 1928 року обидві партії пішли окремо. «Сель-Роб» здобув 4 посольські мандати до польського сейму (С. Волинець, А. Сенюк, І. Федорук, М. Чучмай), «Сель-Роб-Лівиця» — два (К. Вальницький, М. Заяць).

У травні 1928 року на з'їзді у Львові «Сель-Роб-Лівиця» та більшість членів «Сель-Робу» (поміркованіша його частина увійшла до українських національних партій) створили «Сель-Роб-Єдність», яка стояла повністю на позиціях реорганізованої вже КПЗУ і КП(б)У; лідер — К. Вальницький (інші діячі, крім уже згаданих: М. Дурделло, П. Крайківський, С. Маківка та ін.).

«Сель-Роб» мав триступеневу організацію: Центральний комітет, повітові тасільські (міські) сель-роби. Пресові органи: «Сель-Роб», «Наше Життя», «Наше Слово», «Нове Життя».

Найбільші впливи Сель-Роб мав на Волині й на Холмщині. На початку 1930-х років, через репресії й Голодомор в СРСР, впливи «Сель-Робу» значно зменшилися. 15 вересня 1932 року польська влада ліквідувала «Сель-Роб» та закрила його видання.

Організація мала власний суспільно-політичний тижневик з аналогічною назвою — «Сель-Роб», що виходив у Львові з 18 вересня 1927 до 25 вересня 1932 року (293 номерів), як друкований орган «Сельроб-Лівиці», з травня 1928 року — Сельроб-Єдности (ред. К. Пелехатий, з 1928 року — Ф. Яворський; співр. К. Вальницький, М. Голінатий, М. Заяць, Д. Козланюк, І. Довганик та ін.), закритий польською владою.

Вшанування

У Львові на вулиці Валовій, 14 на фасаді будинку, де колись містилось москвофільське Товариство імені Михайла Качковського 1956 року встановлена меморіальна табличка з написом:

В цьому будинку у 1926–1932 рр. перебував ЦК масової революційної селянської організації «СЕЛЬРОБ» та редакція її газети.

Демонтована в лютому 2018 активістами C14 та Добровольчим Рухом ОУН у зв'язку з декомунізацією^[1].

Див. також

Сель-Союз

Примітки

↑ Демонтували на вул. Валовій ганебну прокомуністичну табличку та передали її начальнику охорони історичного середовища ЛМР. facebook.com. Facebook. Процитовано 6 квітня 2018.

Література

Сель-Роб // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2745. — ISBN 5-7707-4049-3.
Максим Мазипчук (28 березня 2016). Український ліворадикальний рух на Галичині та Волині (1920-ті роки). commons.com.ua. Спільне. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 11 лютого 2026.
Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — С. 48. — 13000 прим.

Посилання

СельРоб // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
СельРоб // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1714. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Демонтували на вул. Валовій ганебну прокомуністичну табличку та передали її начальнику охорони історичного середовища ЛМР. facebook.com. Facebook. Процитовано 6 квітня 2018.

[1]