Товариство імені Михайла Качковського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Товариство імені Михайла Качковського

Товариство імені Михайла Качковського — галицьке москвофільське товариство, засноване у 1874 р. Іваном Наумовичем. Виникнення товариства було обумовлене зростом впливу українофільського товариства «Просвіта» і намаганням галицьких русофілів поширити свій вплив, зокрема серед галицького селянства.

Діяльність товариства[ред. | ред. код]

Через поширення українофільського руху серед москвофільських кіл в Галичині виникла потреба організувати свій рух, модернізувати його і таким чином створити противагу популярному товариству «Просвіта». Патроном товариства обрали Михайла Качковського, відомого мецената Галичини, хоча він сповідував народовські,[1] не москвофільські, погляди. У 1873 р. І. Наумович був обраний депутатом австрійського парламенту у Відні, де познайомився зі словенським культурним товариством св. Могорта і вирішив будувати русинське товариство в Галичині за словенським зразком. Наумович також використовував досвід діяльності «Просвіти», яка вже на той час була досить активна.

Установчі збори товариства ім. М. Качковського відбулися 8 серпня 1874 р. в Коломиї. Метою діяльності організації було визначене як «поширення знань, науки та громадської свідомості руського населення Австрії». Вищим керівним органом товариства були призначені загальні збори, які були призначені на день смерті Качковського 8 серпня і мали відбуватися у різних містах Галичини. На чолі товариства стояло правління, що складалося з голови, восьми членів та чотирьох заступників.

Засади товариства і його стратегічні цілі були викладені у книзі «З Богом!», де Наумович звертав увагу на жалюгідне, на його думку, становище русинів Галичини. У перші десятиліття свого існування товариство не дотримувалося чіткої москвофільської орієнтації, зокрема, використовувало синьо-жовтий прапор і натомість зконцентрувалося на вихованні патріотизму, підвищенні грамотності тощо. Первинними осередками товариства стали читальні, бібліотеки, зросла публікація книжок та літеретури для селянства. Заснування читалень збігалося з організацією «товариств тверезості».

Через чотири роки після заснування товариство налічувало близько 6 тис. членів, однак збільшення членства уповільнилося, що пов'язували, зокрема, з непопулярністю русофільських ідей в Галичині у 1880-х рр. У 1875 р. з погіршенням фінансового становища було прийняте рішення перенести правління до Львова. 1883 р. кількість членів знизилася до 3000. Незважаючи на скрутне становище і меншу кількість членів по зрівнянню з «Просвітою», товариство мало філії у багатьох містах Галичини і проіснувало до приєднання Західної України до СРСР. У 1939 р. разом з «Просвітою» та іншими галицькими організаціями товариство було ліквідоване.

Певний час товариством керував Адріян Копистянський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 191. — ISBN 5-7773-0359-5.

Посилання[ред. | ред. код]