Селянщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Селянщина
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Черняхівський район
Рада/громада Селянщинська сільська рада
Код КОАТУУ 1825687401
Основні дані
Засноване 1650
Населення 403
Площа 1,8 км²
Густота населення 223,89 осіб/км²
Поштовий індекс 12331
Телефонний код +380 4134
Географічні дані
Географічні координати 50°30′38″ пн. ш. 28°33′09″ сх. д. / 50.51056° пн. ш. 28.55250° сх. д. / 50.51056; 28.55250Координати: 50°30′38″ пн. ш. 28°33′09″ сх. д. / 50.51056° пн. ш. 28.55250° сх. д. / 50.51056; 28.55250
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Місцева влада
Адреса ради 12331, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с. Селянщина, вул.Творогова, 43, тел. 9-72-31
Карта
Селянщина is located in Україна
Селянщина
Селянщина
Селянщина is located in Житомирська область
Селянщина
Селянщина

с. Селянщина

Центр сільської Ради, якій підпорядковані села Славів та Вишневе (колись с. Торчин).

В далекому минулому, а Селянщина згадується в письмових джерелах з 7 травня 1610 року, в злиднях і нестатках жили селяни-кріпаки поміщиці Волощенкової Марії, яка володіла вісьма маєтками, тисячами гектарів землі, в тому числі і всією землею нинішнього села Селянщина. Ні присадибної, ні польової землі її кріпаки не мали. Вони працювали на землях поміщиці. У «Викупному акті» від 12 жовтня 1866 року буквально сказано: «…имение находится в 8 местностях, осталось владельчице от отца в 1824 году…». В цьому ж акті сказано, що в Селянщині нараховувалось: «ревизских душ — 77, в тому числі крестьян — 77, дворов — 30, тяглых — 30, дворовых получающих наделов — нет».

Селяни села Селянщина повинні були викупити в поміщиці «…усадебной 33 десятины 328 саженей, полевой –504 десятины 350 саженей, всего продавалось 537 десятин 678 саженей. Стоимость выкупной земли 399 рублей 41 копейка»

В дійсності селяни заплатили: «…по капитализации платежа (399 руб. 41 коп.) из 6 % капитальная ценность выкупной земли составляет 6654 руб. 83 коп.» Ось за яку ціну діставалась земля селянщинським селянам-кріпакам від поміщиці Волощенкової.

Досить сказати, що «Акт» від 14 березня 1873 року про передачу земель селянам від поміщиці згідно з «Викупним актом» від 1866 р. підписав за неграмотних селян Власій Семенович Собецький — єдиний чоловік, який знав грамоту на селі. Школи в той час у селі не було.

Історію походження назви села не встановлено, але відомо, що воно вже існує більше чотирьох століть. В письмових джерелах в 1888 р. вказується, що в Селянщині, на кладовищі на місці старої греко-католицької церкви в ім'я святого Дмитрія був побудований молитовний дім місцевою поміщицею Волощенковою. Дотепер приміщення не збереглося.

Радянську владу в селі було встановлено в 1918 році. В 1920 році в селі було створено комітет незаможних селян (комнезам), активними членами якого були: Мусій Кириченко, Клим Головченко, Гнат Головченко.

23 вересня 1924 року в селі була створена комсомольська організація. Першими комсомольцями були Микола Фант, Михайло Кириченко, Павло Бутрик.

У 1929 році в селі організовуються 3 колгоспи:

I-й — ім. 12-річчя Жовтня, голова Гошович, членів колгоспу було 251 чол., земельний фонд становив 641 га.

II-й — «Червоний лан», голова Собецький Харитон Іванович, куди ввійшло 9 сімей.

III-й — «Червоний Торчин» — перший голова Іван Лось, в який входили селяни села Торчина.

Напередодні Німецько-радянської війни оплата на трудодень склала 4 кг хліба та 2 крб. грішми. Перед війною люди стали жити заможніше, але страшна війна лишила здійснення мрій селянина жити краще і знову вкинула його в жебрацтво і безправ'я. Почалась нечувана в історії людства окупація. Звірствам нацистів не було меж. Їм допомагали і наші запроданці — начальник поліції Антон Страшевський, його заступник — Гнат Овсяник, староста села — Нечипір Головченко, які віддали німцям активістів: Наталію Зайцеву, Григорія Прокопчука, голову земельної комісії сільської ради Василя Прокопчука, секретаря сільради Федора Дурицького, бухгалтера колгоспу Якова Бутрика.

Біля сотні чоловік (83), юнаків і дівчат, було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Німці людей з села виганяли, а їх хати заселяли німцями.

Тоді найкращі люди села Микола Дурицький, Борис Свобода, Василь Свобода, Василь Дурицький, Анатолій Клусенко, Адам Дурицький, Михайло Кириченко пішли в партизани. Війна завдала великої шкоди. По колгоспу ім. 12-річчя Жовтня сума збитків становила 3 529 924 крб., а по колгоспу «Червоний лан» — 36 113 427 карбованців.

У грудні 1943 року село було звільнено від нацистів та їхніх посіпак. Почалась відбудова народного господарства.

180 жителів брали участь у Німецько-радянській війні, з них 105 загинуло, 86 нагороджено бойовими орденами і медалями. Після війни колгоспи Селянщини були об'єднані в один колгосп «Пам'ять Леніна», який очолив колишній фронтовик, офіцер Радянської Армії — Фант Микола Олександрович, який на цій посаді працював до 1965 року, майже все своє життя.

У селі працювала і працює середня школа, де 23 вчителі навчають більше 300 дітей, Будинок культури на 300 місць, бібліотека, ФАП, поштове відділення, два магазини.

За досягнення у праці багато трудівників села нагороджені орденами і медалями. Орденом Леніна нагороджена пташниця колгоспу Дурицька Єва Несторівна, орденом Жовтневої революції удостоєний бригадир колгоспу Вілінчук Григорій Степанович.

В центрі села похоронено учасників десанту капітана Творогова, що загинули в бою з нацистами в 1942 році в селі Торчин. На їхній могилі поставлено пам'ятник. Крім цього височіє пам'ятник на братській могилі воїнам — визволителям села.

Посилання[ред.ред. код]