Очікує на перевірку

Семевський Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семевський Василь Іванович
Народився25 грудня 1848 (6 січня 1849)
Полоцьк, Вітебська губернія, Російська імперія[1]
Помер21 вересня (4 жовтня) 1916 (67 років)
Петроград, Російська імперія[1]
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, журналіст, історик, публіцист
Alma materThe First Saint-Petersburg Gymnasiumd
Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1872)
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Голос минувшаго
Олександрівський ліцейd
Бестужевські курси[2]
Вчене званняпрофесор
Відомі учніМякотін Венедикт Олександрович[3]
ЧленствоСоюз визволення
Вольное экономическое общество
Q30879419?
Товариство для допомоги нужденним літераторам і вченим (1897)
Q4330299?
ПартіяНародно-соціалістична (трудова) партія
Нагороди
CMNS: Семевський Василь Іванович у Вікісховищі

Семевський Василь Іванович (25 грудня 1848 6 січня 1849 — 21 вересня 4 жовтня 1916) — російський історик ліберально-народницького напряму, доктор російської історії, професор, автор робіт з соціальної історії та історії передової громадської думки в Росії XVIII — першої половини XIX ст., з історії селянства, засновник і редактор журналу «Голос минулого», громадський діяч. Походив з дворянського роду Семевських, брат історика М. І. Семевського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався з 1859 по 1863 рік у Другому кадетському корпусі, а потім в 1-й петербурзької гімназії, яку закінчив в 1866 році із золотою медаллю. Після закінчення гімназії вступив до Санкт-петербурзької медико-хірургічної академії, де навчався протягом двох років. Після цього поступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, який закінчив у 1872 році. В університеті визначилися наукові інтереси Василя: історія російського селянства XVIII—XIX століття.

На формування інтересів Василя прямим чином повпливали професійні інтереси старшого брата. Не дивно, що перші статті молодого вченого з'явилася в журналі М. І. Семевського «Русская старина»: «Література Катерининського ювілею», «Княгиня Катерина Романівна Дашкова» (обидві 1874 рік), «Кріпаки при Катерині II», (1876 рік), «Олександр Григорович Іллінський», (1878 рік).

З 1882 року він починає читати лекційний матеріал в Санкт-Петербурзькому університеті як приват-доцент (курс російської історії). У 1886 році він був усунений від викладання на кафедрі через т. зв. «шкідливий напрям». Розпорядження на відсторонення Семевского віддав міністр народної освіти І. Д. Делянов з подачі К. М. Бестужева-Рюміна. В умовах реакції 80-х років пробудження інтересу студентів до серйозного вивчення доль російського селянства і до соціально-економічних умов його життя вважалося недоречним.

У 1889 році в Московському університеті він захищає докторську дисертацію з російської історії: «Селянське питання в XVIII і першій половині XIX століття».
У 1891 році Семевський здійснив подорож по Сибіру для знайомства з місцевими архівами. Крім архівних даних його цікавило також сучасне становище робітників на золотих копальнях Якутії, і йому вдалося зібрати масу фактичного матеріалу для свого дослідження «Робітники на сибірських золотих промислах», яке з'явилося на сторінках «Русской мысли» в 1893—1894 роках і в остаточному вигляді в 1898 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Семевский Василий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Энцыклапедыя гісторыі Беларусі ў 6 тамах. Том 6 Кніга І — С. 476.
  3. ↑ Биографика СПбГУ

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Семевський_Василь_Іванович&oldid=42632339