Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир)
Zhytomyr Kyivs'ka 4 Kostel Sv.Yoana z Dukli 02 (YDS 6340).JPG
50°15'18.25"N, 28°39'36.68"E
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, Житомир, вул. Київська, 4
Початок будівництва 1838
Кінець будівництва 1842
Стиль неокласичний, бароко
Належність римо-католицький храм
Епонім Ян з Дуклі
Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир). Карта розташування: Україна
Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир)
Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир) (Україна)
CMNS: Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі у Вікісховищі

Семінарський костел Святого Іоанна з Дуклі в Житомирі — пам'ятка архітектури національного значення. Розташований впритул до центральної площі міста на вулиці Київський, 4. Будівля в стилі неокласицизму побудована в 1838—1842 рр. як костел Луцько-Житомирської духовної семінарії замість згорілого храму монастиря францисканців, заснованого в 1763 р. До 1917 р в монастирському корпусі розміщувалася духовна семінарія, а за радянської влади — військкомат. У 1992 р костел Св. Іоанна було повернуто францисканцям, освячений у 1997 р. Монастир діючий. Одна з головних архітектурних пам'яток Житомира.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Історично склалося так, що місто Житомир тривалий час перебував у складі як православних, так і католицьких держав, держав з різними релігійними віросповіданнями. Саме тому місто багате пам'ятками сакральної архітектури. Поряд з православними храмами, тут чимало діючих католицьких костелів. Однією з таких католицьких святинь є величний костел Іоанна з Дуклі — одна з головних архітектурних пам'яток Житомира.

Спочатку, згідно грамоті, виданій польським королем Зигмунтом III Вазою ченцям-бернардинцям[1], в Житомирі в 1761 році відкрили Бернардинський монастир і побудували при ньому дерев'яний костьол, присвячений блаженному Іоанну з Дуклі. Іоанн з Дуклі (John Dukla) — святий в Римсько-католицькій церкві, один з святих покровителів Польщі і Литви.

Народився він у 1414 році в польському місті Дукля, а помер в 1484 році у Львові. Був ченцем жебракуючого Ордена менших братів конвентуальних (Friars Minor Conventual), жив у бідності і послуху, читав проповіді, з роками осліпнув. Йому приписують декілька чудес. 10 червня 1997 року, Іоанн із Дуклі був канонізований папою Іоанном Павлом II.

Під час національно-визвольного повстання «Коліївщина» в цьому монастирі ховався один з керівників повстання легендарний козак Іван Ґонта, оспіваний Тарасом Шевченком в поемі «Гайдамаки».

У 1820 році сталася велика пожежа, внаслідок якої були знищені і будови братів. Меси стали відправлятися в кляшторних приміщеннях. Замість дерев'яного храму почали споруджувати кам'яний. Будували його так невдало, що ще під час будівництва в стінах утворилися тріщини, і довелося зовні підпирати стіни могутніми контрфорсами. Мурований же конвент відбудовували швидко. А під каплицю було відведено рефлекторіум (їдальню). Закінчили будівництво храму у 1842 році.

Семінарійський костел Св. Йоана з Дуклі, вівтар

Всередині знаходився головний великий вівтар та два бічних, присвячених Матері Божій Ченстоховскій та св. Антонію з Падуї. Крім того, були передбачені два інших вівтарі на честь св. Франциска Ассізького та бл. Іоана із Дуклі. Спочатку інтер'єр костьолу був багато декорований. В його оформленні брав участь художник Ф. Завадський.

Але радість ченців-бернардинців з приводу закінчення будівництва була передчасною. Діяльність монастиря незабаром заборонили, а будівлі передали переведеній з Луцька в 1844 році Римо-католицької духовної семінарії. Семінарію розмістили в примикаючих до костелу Т-подібних в плані келіях колишнього Бернардинського монастиря, а костел при семінарії став називатися Семінарійським.

Костел і семінарія тоді виходили безпосередньо на нинішню Соборну площу, тому і вона в середині XIX століття називалася Семінарійською. Семінарійським провулком тоді називався і нинішній проїзд Скорульського, оскільки він знаходився на землях, відведених колишньому Бернардинському монастирю ще у 1763 році і що перейшли духовній семінарії. Перед Другою світовою війною приміщення костьолу переобладнали під кінотеатр. Башту з боку площі знесли, а вхід зробили з боку Київської вулиці.

Семінарійський костел

Після війни тут була обласна філармонія, обласний будинок народної творчості і відділ природи краєзнавчого музею. Келії монастиря за радянських часів і до 2006 року використовували під обласний військкомат. В наші дні костьол відреставрували, прибудувавши нову башту з боку вулиці Театральної, і повернули віруючим. Освячення храму відбулося 25 жовтня 1997 року. В тому ж році костьол одержав сучасну назву — Семінарійський костьол святого Іоанна із Дуклі. Костьол є пам'ятником історії і архітектури державного значення.

6 жовтня 2013 року в рамках святкування 250-річчя Семінарійського костелу Святого Йоана з Дуклі в місті Житомирі відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки на стіні святині Зигмунту Щенсному Фелінському– архієпископу і митрополиту Варшавському, засновнику згромадження Сестер Францисканок Родини Марії, який навчався у 1851-1852 роках у Житомирській римсько-католицькій духовній семінарії .[2].

Архітектура[ред. | ред. код]

Костьол — цегляна, трьохнефна базиліка, виконана в ордерній системі в спрощених традиційних архітектурних формах бароко. У плані це прямокутна будова, що являє собою тринефну чотириступеневу склеписту базиліку з прямокутною абсидою.

У костелі довелося піти на деякі відступи від канонічних правил. Так як перед входом до храму в радянські часи було зведено житловий будинок, через який до святині важко зайти, було змінено напрям головного вівтаря: його поміняли місцем з колишнім входом.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія парафії Парафія св. Йоана з Дуклі. Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 28 березень 2015. 
  2. [ http://zozpu.zhitomir.net/відкриття-пам'ятної-дошки-з-щенсному/#.WhsB99SLTs0[недоступне посилання з червня 2019]]

Посилання[ред. | ред. код]