Сергій (Рибко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігумен Сергій
Юрий Иосифович Рыбко
Сергій на фестивалі «Рок над Волгой»
Народився 4 серпня 1960(1960-08-04)
Нелідово, Калінінська область, РРФСР, СРСР
Помер 12 липня 2022(2022-07-12) (61 рік)
Москва, Росія
Країна  Росія
Національність Росіянин
Діяльність священнослужитель
Знання мов російська
Конфесія православ'я
Батько Йосиф Рибко
Нагороди премія «Обретённое поколение» (2004)

Ігумен Сергій (в миру Юрій Йосипович Рибко; 4 серпня 1960, Нелидово, Тверська область — 12 липня 2022)[1] — ігумен Російської православної церкви, місіонер, відомий проповідями в рок-середовищі та серед «неформалів», настоятель храму Зіслання Святого Духа на апостолів на Лазаревському кладовищі міста Москви.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1960 році в місті Нелидово Тверській області в атеїстичній родині.

У 14 років познайомився з рок-музикою. Захопився ідеями руху хіпі, і одночасно — вченням анархістів. В результаті довгих духовних пошуків прийшов до православ'я, хоча і продовжував захоплюватися роком, співпрацюючи з музикантами і пропагуючи зближення церкви з російським роком: «У рок-музики і церкви одна задача — привести людей до істини. Я ніколи не сприймав рок-музику як розваги, це та музика, в якій піднімаються серйозні духовні і філософські питання»[2].

З 1979 року служив псаломщиком в підмосковних храмах.

У 1988 році вступив до Оптиної пустині.

У 1990 році прийняв чернечий постриг і священний сан. У 1992 році направлений на подвір'я Оптиної пустині в Москві.

З 1994 року — настоятель храму Зіслання Святого Духа на колишньому Лазарівському кладовищі[3].

Заочно закінчив Московську Духовну семінарію.

З 2002 року — настоятель храму преподобного Сергія Радонезького в Бібирові, на території якого починає будівництво нового храму в ім'я Собору Московських Святих.

У 2004 році нагороджений премією «Віднайдене покоління» за місіонерську діяльність серед неформальної молоді.

Член комісії з питань організації церковної місії Міжсоборної присутності.

Висловлювання[ред. | ред. код]

Після нападу на гей-клуб в Москві 12 жовтня 2012 року, ігумен Сергій висловився на підтримку нападників [4]:

Я розумію обурення російських людей. Священне писання велить побивати камінням всіх цих хлопців нетрадиційної орієнтації. Поки ця шваль з російської землі зразу ж не забереться, я повністю поділяю погляди тих, хто намагається від неї очистити нашу батьківщину. Якщо цього не робить держава, це буде робити народ.

Також він припустив, що "схід від заходу (в Україні) відійде" і "добре, якщо це станеться безкровним шляхом". "Хто на заході - нехай йдуть на Захід, тільки незрозуміло, на що вони будуть жити, якщо ми їм ще й газ перекриємо. А схід може і не з нами залишитися, вибере собі, наприклад, положення як Придністров'я або Абхазія. Якщо з часом вони захочуть увійти до складу Росії, то їх потрібно прийняти ", - заявив він порталу" Православний погляд[5].

У 2017 році за свої антиукраїнські висловлювання та пособництво терористам та окупантам був внесений до бази сайту "Миротворець"[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://m.123ru.net/internet/324394474/
  2. Геннадий Иванов. . — № 25.
  3. Валерия Посашко. (4 августа 2011). Неформалы и монах, или Евангелие на рок-концерте. Православие и мир. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 14 октября 2012.
  4. .html Православні заперечують причетність до нападу на гей-клуб - BFM.RU
  5. Известные российские священники обсуждают, как лучше разделить территорию Украины » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua (рос.). Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 2 серпня 2018.
  6. Рыбко Юрий Иосифович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]