Середні хвилі
Смуга частот |
300 кГц - 3 МГц |
|---|---|
Довжини хвиль |
1000 м - 100 м |
| Радіо діапазони | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Стандарт МСЕ | ||||||||||||
|
||||||||||||
| ЄС / НАТО / US ECM | ||||||||||||
| IEEE | ||||||||||||
| Інші, телебачення та радіо | ||||||||||||
Середні хвилі — діапазон радіохвиль з частотою від 300 кГц (довжина хвилі 1000 м) до 3 МГц (довжина хвилі 100 м).
Середні хвилі (разом з короткими) — діапазон, який найчастіше використовують для радіомовлення (526,5—1606,5 кГц) з амплітудною модуляцією. Сітка частот мовних станцій в Європі становить 9 кГц, в Північній і Південній Америці — 10 кГц, більшість радіостанцій і раніше використовували модуляцію з двома бічними смугами[en] і неподавленою частотою носія (тип A3E). Діапазон 160 м (1,8 МГц) виділений для аматорського радіозв'язку.
Середні хвилі здатні розповсюджуватися на досить великі відстані завдяки огинанню земної поверхні, а також (переважно в нічний час) відбиваючись від іоносфери.
Частоти 455, 465 і 500 кГц є спеціальними — вони використовуються як проміжні в більшості супергетеродинних приймачів довгих, середніх і коротких хвиль.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hartmut Brodien. Ferritantennen für lange Wellenbereiche (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2012.
- Поляков В. Т. Техника радиоприёма: простые приёмники АМ сигналов. — Москва : ДМК Пресс, 2001. — ISBN 5-94074-056-1.
|
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
