Іоносфера
Іоносфе́ра, йоносфера — шари атмосфери на висоті від 80 до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.
Іоносферу розділяють на три шари — D, E та F, які внаслідок різної густини іонів мають різні властивості.
Наземно-космічний експеримент «Іоносфера»[ред. | ред. код]
Проект «Іоносфера» — експериментальний мобільний акустичний випромінювач атмосферних досліджень (ЛЦ ІКД НАНУ НКАУ) доповнює вивчення закономірностей і взаємодій у ланцюжку літосфера-атмосфера-іоносфера-магнітосфера Землі.
Оновна мета — наземний і супутниковий моніторинг іоносферних параметрів, дослідження процесу передачі енергії від поверхні Землі в іоносферу через акустичний канал.
Було створено автомобільний акустичний випромінювач та наземний мобільний комплекс для вимірювання фізичних полів, теоретично обґрунтовано можливі механізми підсилення акустичних збурень в атмосфері, проведено комплексні експерименти в обсерваторії Інституту іоносфери НАНУ та МОНУ та наземно-космічний акустичний експеримент з французьким супутником DEMETER.
В результаті експериментів встановлено вплив акустичних збурень на процеси в іоносфері та верхній частині атмосфери Землі. Розроблено методику організації моніторингу електромагнітного оточення МКС та програму досліджень, виготовлено апаратний комплекс в рамках космічного експерименту «Обстановка».
Прикладними аспектами досліджень є прогноз землетрусів, розробка методів управління погодою.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іоносфера |
- Ерухимов Л. М. Ионосфера Земли как космическая плазменная лаборатория — СОЖ, 1998, № 4, с. 71-77.
- Брюнелли Б. Е., Намгаладзе А. А. Физика ионосферы. — М.: Наука, 1988. — 528 с. — ISBN 5-02-000716-1
| ||||||||||
|
Це незавершена стаття з метеорології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
