Фіолетовий колір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіолетовий
— Кольорові координати —
Довжина хвилі 380–450 нм
HEX #8000FF
RGB¹ (r, g, b) (128, 0, 255)
CMYK² (c, m, y, k) (50, 100, 0, 0)
HSV (h, s, v) (270°, 100%, 100%)
¹: Нормалізовано до [0–255]
²: Нормалізовано до [0–100]

Фіоле́товий (фіялко́вий[1][2]) — колір з максимальною частотою, яку здатне сприймати людське око. (діапазон довжин хвиль 380–440 нанометрів).

Монітор не може відтворити фіолетовий колір, оскільки він перебуває поза межами системи RGB. Фіолетовий колір можна побачити, наприклад, в дифракційному спектрі або відображеним від компакт-диска. Те, що ми бачимо на екрані, — пурпуровий (суміш синього з червоним).

Еталони кольорів і відтінків фіолетового[ред. | ред. код]

  • Лавандовий — typically pale (Hex: #BDBBD7) (RGB: 189, 187, 215)
  • Ліловий — typically pale (Hex: #C8A2C8) (RGB: 200, 162, 200)
  • Бузковий (Hex: #8357E8) (RGB: 131, 87, 232)

Фіолетовий і пурпуровий[ред. | ред. код]

У традиційному колі кольорів, яке використовують художники, фіолетовий і пурпуровий кольори розташовуються між червоним і синім. Пурпуровий займає місце ближче до червоного, між малиновим і фіолетовим.[3] Фіолетовий ближче до синього, і як правило менш інтенсивний і яскравий ніж пурпуровий.

З точки зору оптики, фіолетовий є справжнім кольором: він перебуває в кінці видимого спектра і був одним із семи спектральних кольорів, вперше описаних Ісааком Ньютоном в 1672.

В системі адитивних кольорів, що використовують для утворення кольорів на екрані комп'ютерів або кольорових телевізорів, фіолетовий передають пурпуровим, поєднуючи блакитний колір високої інтенсивності з менш інтенсивним червоним на чорному екрані. Палітра пурпурових кольорів утворюється поєднанням синього і червоного світла різної інтенсивності.

В Культурі – символізм і асоціації[ред. | ред. код]

В західній культурі[ред. | ред. код]

В Європі й Америці фіолетовий не є популярним кольором; згідно з європейським опитуванням, лише три відсотки чоловіків і жінок назвали його серед своїх улюблених кольорів, поставивши його у рейтингу після синього, зеленого, червоного, чорного і жовтого (в такому порядку), і близько до помаранчевого. Десять відсотків опитуваних вважали його найменш улюбленим кольором; лише коричневий, рожевий і сірий були ще менш популярними.[4]

Через свій статус як колір Римських імператорів, а також колір одягу монархів і принцес, фіолетовий і пурпуровий часто асоціюють із розкішшю. Деякі предмети розкоші, такі як годинники і дорогоцінні прикраси, часто кладуть в коробки, обтягнуті фіолетовим оксамитом, оскільки фіолетовий є додатковим кольором до жовтого і на його фоні золото виглядатиме якнайкраще.

Хоча фіолетовий колір символізує смирення в традиціях католицької церкви, він має абсолютно протилежне сприйняття загалом у суспільстві. Соціальне опитування європейців 2000 року засвідчило, що цей колір найчастіше асоціюють з марнославством.[5] Як колір, який не так часто попадається в природі, і такий, що за своєю природою привертає увагу, його сприймають як колір індивідуальності й екстравагантності.

У азіатській культурі[ред. | ред. код]

В одязі[ред. | ред. код]

  • В Японії фіолетовий був популярним кольором, уведеним в японське вбрання в період Хейан (794–1185). Барвник робили з кореня квітучої рослини краснокореня (Воловик лікарський), яка японською називається муразакі. Приблизно в той самий час японські художники почали використовувати пігмент, виготовлений з цієї ж рослини.[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фіялковий [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Російсько-український словник з інженерних технологій: Понад 40 000 термінів. 2-е вид. / Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 1024 с.
  2. Фіялковий [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Російсько-українські словники
  3. Shorter Oxford English Dictionary, 5th Edition, 2003.
  4. Eva Heller, Psychologie de la couleur: effets et symboliques. p. 4.
  5. Eva Heller, Psychologie de la couleur: effets et symboliques, p. 167.
  6. Anne Varichon, Couleurs: pigments et teintures dans les mains des peuples, p. 139

Посилання[ред. | ред. код]