Сильвестр Кізима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Сильвестр Симеон Кізима
Симеон
Загальна інформація
Народження 11 вересня 1862(1862-09-11)
м. Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Смерть 13 жовтня 1906(1906-10-13) (44 роки)
с. Ганнівці, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 26 вересня 1890
Постриг 1 січня 1889
(довічні обіти в ЧСВВ)
виступив з ЧСВВ (1903)

Сильве́стр Кізи́ма (інколи Кизи́ма; хресне ім'я Симео́н; 11 вересня 1862, Бережани — 13 жовтня 1906, Ганнівці) — український церковний діяч, греко-католицький священик, василіянин, душпастир у Галичині та в Бразилії; перший василіянин у Бразилії (1897—1902). Від 1903 року — священик Львівської архиєпархії УГКЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 вересня 1862 року в м. Бережани на Тернопільщині в сім'ї Павла Кізими[1]. 20 серпня 1883 року вступив до Василіянського Чину на новіціат у Добромильський монастир. 6 квітня 1885 року склав перші обіти, а 1 січня 1889 року — вічні обіти. Навчався у василіянських студійних монастирях (богослов'я — у монастирі св. Юрія в Кристинополі). 26 вересня 1890 року отримав священичі свячення. Після висвячення працював у василіянських монастирях у Кристинополі, Львові та Бучачі.

Місійна праця в Бразилії[ред. | ред. код]

11 травня 1897 року виїхав зі Львова на місійну працю серед українських емігрантів у Бразилії і 21 червня прибув до м. Куритиба до місцевого єпископа Жозе де Баррос Камарґо для отримання дозволу на душпастирювання. Найпершою трудністю було переконати єпископа, що українцям потрібен свій священик, адже польське духовенство, яке прибуло до Бразилії скоріше, переконувало, що українцям не потрібні їхні душпастирі, бо вони розуміють польську мову і польські священики цілком можуть задовільнити їхні духовні потреби. Врешті-решт завдяки втручанню апостольського нунція в Ріо-де-Жанейро о. Кізима отримав дозвіл для праці серед своїх земляків[2]. 6 липня 1897 року прибув до м. Прудентополіс, де розпочав організовувати парафію. Упродовж року побудував п'ять церков у селах довкола Прудентополіса. За стараннями о. Кізими в Прудентополісі та двох ближчих поселеннях Нова Галичина та Вісенте Машадо були засновані перші українські школи. 5 серпня 1902 року після п'яти років важкої місіонерської праці о. Сильвестр Кізима виїхав до Галичини[3].

У Центральному державному історичному архіві України у Львові та в архіві Малопольської провінції єзуїтів[4] зберігаються листи о. Сильвестра Кізими до настоятелів і церковної ієрархії, де описані перші кроки його місійної праці в Бразилії. Деякі з цих листів були опубліковані в тогочасних випусках часописів «Душпастир» та «Місіонар».

Переклав з польської книжку о. Фелікса Цозеля, ТІ «Яка повинна бути сповідь і як до неї приготовитися?» (2-ге вид., Жовква 1912)[5].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

5 січня 1903 року призначений ігуменом Підгорецького монастиря. Того ж 1903 року виступив з Василіянського Чину і став єпархіальним священиком. У 1903—1904 роках був адміністратором парафії в с. Спас Рожнятівського деканату, а в 1904—1905 роках— адміністратором парафії в с. Куропатники Бережанського деканату. У 1905 році призначений парохом парафії св. Михаїла в с. Ганнівці[a] Галицького деканату, де помер 13 жовтня 1906 року[6].

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. У радянський період частина села Ганнівці (т. зв. Ганнівці лівобережні) була виділена в окремий населений пункт село Придністров'я. Саме там зараз знаходиться церква св. Михаїла в якій був парохом о. Кізима.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мігоцький З. Доля Бережанського музею… — С. 747.
  2. Бурко В., о. Отці Василіяни у Бразилії… — С. 7.
  3. Бурко В., о. Отці Василіяни у Бразилії… — С. 12.
  4. П., ієродиякон Богдан. Початок василіанської місії у Бразилії (1897) – два листи о. Сильвестра Кізими ЧСВВ. www.bazylianie.pl (uk-ua). Процитовано 2017-10-14. 
  5. Лукань Р., ЧСВВ. Спис книжок видавництва ЧСВВ в Жовкві // Записки ЧСВВ. — Том V. — Рим 1967. — С. 394.
  6. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії… — С. 192.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бурко В., о. Отці Василіяни у Бразилії. — Прудентополіс: Видавництво ОО. Василіян, 1984. — 122 с.
  • Мігоцький З. Доля Бережанського музею переслідуваної Церкви // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник — 2008, книга ІІ. — Львів: Логос, 2008. — С. 745—749.
  • Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 c. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]