Підгорецький монастир
| Підгорецький монастир | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Онуфріївська церква Підгорецького монастиря | ||||
|
49°55′37″ пн. ш. 24°58′15″ сх. д. / 49.92694° пн. ш. 24.97083° сх. д.Координати: 49°55′37″ пн. ш. 24°58′15″ сх. д. / 49.92694° пн. ш. 24.97083° сх. д. | ||||
| Статус | діючий | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Львівська обл., Бродівський район, село Підгірці | |||
| Конфесія | УГКЦ | |||
| Орденська приналежність | ЧСВВ | |||
| Засновано | 1180 | |||
| Будівництво | 1706 — 1750 | |||
| Настоятель | о. Юліян Хомечко, ЧСВВ | |||
  Підгорецький монастир (Львівська область) | ||||
 | ||||
 Підгорецький монастир у Вікісховищі | ||||
Підгорецький монастир — василіянський чоловічий монастир в Україні, в селі Підгірці на Львівщині. Належить Українській греко-католицькій церкві. Пам'ятка архітектури XVIII століття. Розташований у долині серед лісів. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько — залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 роком, а також у Слові о полку Ігоревім.
Назва[ред. | ред. код]
- Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого — чинна офіційна назва на честь Благовіщення.
- Підгорецький монастир — за назвою села.
- Пліснеський монастир — з назвою городища.
- Василіянський монастир — за назвою ордену.
Історія[ред. | ред. код]
Побудований у 1706–1750 роках на місці давньоруського монастиря, що за легендою був заснований в ХІІ ст. белзькою князівною Оленою Всеволодівною і зруйнований 1241 року монголами.
Церкву та монастир було відновлено за сприяння власника села Станіслава Конецпольського (1592–12 березня 1646). Про це свідчив напис, по лівій стороні від царських воріт. У церкві були портрети Карла Радзивілла, Вацлава Жевуського та його дружини Анни Любомирської.
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. «колятором» (опікуном) монастиря був Іґнацій Мйончинський.[1]
Над дверима церкви було розміщене зображення княжни Гелени. В монастирі була бібліотека стародруків.
Монастир у радянські часи був філіалом туберкульозної лікарні, лише 1991 року його було передано монахам-василіянам, які за короткий час повністю відновили святиню.
Архітектура[ред. | ред. код]
Монастирський ансамбль належить до визначних пам'яток барокової архітектури галицької школи. В теперішній час його складають церква, корпус келій, огорожа, дзвіниця та кілька менших споруд.
Онуфріївська церква[ред. | ред. код]
Онуфріївська церква побудована у 1726–1750 роках, оздоблювальні роботи тривали до 1770-х років.
Церква є тринавною купольною базилікою з гранчастою апсидою. Центральну частину вінчає баня на восьмигранному підбаннику зі світловим ліхтарем.
Пізньобарокова вівтарна конструкція (1754–1766) Онуфріївської церкви Пліснецько-Підгорецького монастиря за своїм вирішенням суттєво наближається до латинських вівтарів, позбавлених царських врат.[2] За одними даними, Павло Гіжицький (різьбяр, архітектор, художник) був автором головного вівтаря в церкві.[3] За іншими, він також створив проект іконостаса-вівтаря.[4]
Ігумени[ред. | ред. код]
Домініканець Садок Баронч у публікації «Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach» (1881) подає список ігуменів Підгорецького монастиря до 1875 року[5].
- о. Ілля Гостиславський (1662—1666; перший настоятель; прибув до Підгірців зі Скиту Манявського 4 серпня 1661)
- о. Йов (1667)
- о. Йоіл Бачинський (зрікся настоятельства через хворобу)
- о. Вартоломей Вишотравка
- о. Гедеон Гошовський (згодом став Почаївським настоятелем)
- о. Атанасій Береза (1676; разом з братією постраждав від турків)
- о. Созонт Ломиковський (невдовзі зрікся настоятельства)
- о. Ісая Бузький (1685)
- о. Созонт Ломиковський (його обрали отці на настоятеля, хоч він раніше і зрікся був цього уряду)
- о. Партеній Ломиковський (1686—1729; прийняв Унію, розбудував Підгорецький монастир)
- о. Климентій Словіцький
- о. Анастасій Жлобінський (вікарій)
…
- о. Софроній Добрянський (листопад 1739 — вересень 1745; перший настоятель після утворення Руської провінції)
- о. Макарій Неронович
- о. Єронім Фірліковський
- о. Самуїл Юркевич (1751—1755)
- о. Атанасій Чарковський (1759)
- о. Єронім Озємкевич (1761—1764)
- о. Віґілій Шадурський (1764—1765)
- о. Салюстій Коблянський (від 1765)
- о. Донат Євлашевич (1773—1776)
- о. Анатолій Водзинський (1776; цього ж року переведений до Почаєва)
- о. Вінкентій Загоровський (1776—1778)
- о. Анатолій Водзинський (1778—1781)
- о. Боніфатій Хомиковський (1781)
- о. Алімпій Ангелович (1781—1784)
- о. Ігнатій Филипович (1784—1800)
- о. Юліян Добриловський (1801—1803)
- о. Йосафат Зиповський
- о. Касіян Дідицький
- о. Аполінарій Забати
- о. Гімназій Дашкевич (1806—1818)
- о. Маркіян Тарнавський (1818—1822)
- о. Гімназій Дашкевич (1822—1831)
- о. Софроній Опуський (1831—1835)
- о. Дометій Фізьо (1835—1842)
- о. Бенедикт Ольшанський (1842—1857)
- о. Лукіян Петрушевський (1857—1861)
- о. Климентій Сарницький (1861, тимчасовий настоятель)
- о. Никанор Краєвський (1861—1865)
- о. Климентій Сарницький (1865, тимчасовий настоятель)
- о. Юліян Телішевський (1865—1868)
- о. Яків Загайський (1868—1869)
- о. Матей Новодворський (1869—1870, заміняв ігумена)
- о. Іван Барусевич (1871—1872)
- о. Марко Лонкевич (1872—1874)
- о. Леонтій Осмільовський (1874—1881)
- о. Антоній Загорович (1882—1884)
- о. Йосафат Франковський (1884—1886)
- о. Амвросій Тарчанин (1886—1888)
- о. Модест Лободич (1888)
- о. Антоній Кучинський (1889)[6]
- о. Лонгин Карпович (1893—1900)
…
- о. Григорій Залуцький (1900—1903, перший реформований ігумен)
- о. Сильвестр Кізима (1903)
- о. Амброзій Мушкевич (1903—1905)
- о. Григорій Залуцький (1905—1914)
- о. Виніамин Муциковський (1914—1919)
- о. Мар'ян Повх (1919—1920)
- о. Юліян Дацій (1920—1932)
- о. Яків Вацура (1932—1934)
- о. Доротей Сироїд (1934—1935)
- о. Веніамин Розгін (1935—1936)
- о. Яків Вацура (1937—1942)
- о. Іриней Готра-Дорошенко (1942—1943)[7]
- о. Мартиніян Луців (1943—1947, останній ігумен перед закриттям монастиря радянською владою)
…
- о. Павло Яхимець (1990—1991, перший настоятель відновленої обителі)
- о. Дам'ян Кастран (1992—1995)
- о. Володимир Вірста
- о. Теодор Пилявський
- о. Григорій Бардак
- о. Степан Романик
- о. Роман Шелепко
- о. Назарій Лех (2004—2007)
- о. Віктор Батіг (2007—2020)
- о. Юліян Хомечко (з 2020)
Світлини[ред. | ред. код]
-
Онуфріївська церква Підгорецького монастиря -
Загальний вид на Підгорецький монастир -
Фасад церкви святого Онуфрія -
Церква святого Онуфрія і примикаючі до неї келії -
Інтер'єр церкви святого Онуфрія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Skowronek J. Miączyński Ignacy h. Suchekomnaty (1760—1809) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 555. (пол.)
- ↑ Жишкович В. І.Рококові іконостаси-вівтарі Західної УКРАЇНИ: особливості образно-пластичної побудови // Вісник ХДАДМ. — 2008. — № 7. — С. 79.
- ↑ Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIII/1. — Zeszyt 36. — S. 26. (пол.)
- ↑ Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль : ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
- ↑ Ks. Sadok Barącz. Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach // Przegląd Biblijograficzno-Archeologiczny. — T. 1 (1881). — S. 234. (пол.)
- ↑ Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича у фондах книгозбірні Народного Дому [Архівовано 2016-09-27 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. — Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 630.
- ↑ Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 523. — ISBN 966-518-225-0.
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Підгорецький монастир |
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Вечерський В. В. Українські монастирі. — К. : Наш час, 2008. — 400 с.: іл. — ISBN 978-966-1530-06-4.
- Вортман Д. Я. Підгорецький Благовіщенський монастир, Пліснеський Благовіщенський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 233. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Pamiętniki o Koniecpolskich: Przyczynek do dziejów polskich XVII. wieku… — S. 364—365. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Василіанська обитель на граді княжих часів
- Підгірці // сайт «Україна Інкогніта».
|
