Підгорецький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підгорецький монастир
Благовіщенська церква Василіанського монастиря.jpg

Онуфріївська церква Підгорецького монастиря
Статус діючий
Країна Україна Україна
Місце розташування Львівська обл., Бродівський район, село Підгірці
Координати 49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472Координати: 49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472
Конфесія УГКЦ
Орденська приналежність ЧСВВ
Заснування 1180
Початок будівництва 1706
Завершення будівництва 1750
Настоятель о. Батіг Віктор Василь[1]
Підгорецький монастир (Україна)
Підгорецький монастир

Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого, інші назви Підгорецький, Пліснеський, Василіянський — діючий греко-католицький монастир. Будівлі — пам'ятка архітектури XVIII ст.

Розташований у долині серед лісів біля села Підгірці Бродівського району Львівської області. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько — залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 роком, а також у Слові о полку Ігоревім.

Історія[ред.ред. код]

Побудований у 1706—1750 рр. на місці давньоруського монастиря, зруйнованого у 1241 році татаро-монголами.

Церкву та монастир було відновлено за сприяння власника села Станіслава Конецпольського (1592—12 березня 1646). Про це свідчив напис, по лівій стороні від царських воріт. В церкві були портрети Карла Радивілла, Вацлава Жевуського та його дружини Анни Любомирської.

Наприкінці 18 — на початку 19 ст. «колятором» (опікуном) монастиря був Іґнацій Мьончиньський.[2]

Над дверима церкви було розміщене зображення княжни Гелени. В монастирі була бібліотека стародруків.

Монастир у радянські часи був філіалом туберкульозної лікарні, лише у 1991 році його було передано монахам-василіянам, які за короткий час повністю відновили святиню.

Архітектура[ред.ред. код]

Монастирський ансамбль належить до визначних пам'яток барокової архітектури галицької школи. В теперішній час його складають церква, корпус келій, огорожа, дзвіниця та кілька менших споруд.

Онуфріївська церква[ред.ред. код]

Онуфріївська церква побудована у 1726—1750 роках, оздоблювальні роботи тривали до 1770-х років.

Церква є тринавною купольною базилікою з гранчастою апсидою. Центральну частину вінчає баня на восьмигранному підбаннику зі світловим ліхтарем.

Пізньобарокова вівтарна конструкція (1754—1766) Онуфріївської церкви Пліснецько-Підгорецького монастиря за своїм вирішенням суттєво наближається до латинських вівтарів, позбавлених царських врат.[3] За одними даними, Павло Гижицький (різьбяр, архітектор, художник) був автором головного вівтаря в церкві.[4] За іншими, він також створив проект іконостаса-вівтаря.[5]

Ігумени[ред.ред. код]

о. Іриней Готра-Дорошенко,[6] о. Антоній Кучинський[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтернет-представництво Отців Василян в Україні
  2. Skowronek J. Miączyński Ignacy h. Suchekomnaty (1760—1809) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — t. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 555. (пол.)
  3. Жишкович В. І.Рококові іконостаси-вівтарі Західної УКРАЇНИ: особливості образно-пластичної побудови // Вісник ХДАДМ. — 2008. — № 7. — С. 79.
  4. Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — Tom VIIІ/1. — Zeszyt 36. — S. 26. (пол.)
  5. Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
  6. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 523. — ISBN 966-518-225-0.
  7. Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича у фондах книгозбірні Народного Дому // Вісник Львівського університету. — Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 630.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]