Підгорецький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підгорецький монастир
Благовіщенська церква Василіанського монастиря.jpg

Онуфріївська церква Підгорецького монастиря
49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472Координати: 49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472
Статус діючий
Країна Україна Україна
Розташування Львівська обл., Бродівський район, село Підгірці
Конфесія УГКЦ
Орденська приналежність ЧСВВ
Засновано 1180
Початок будівництва 1706
Завершення будівництва 1750
Настоятель о. Батіг Віктор Василь[1]
Підгорецький монастир is located in Україна
Підгорецький монастир

Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого, інші назви Підгорецький, Пліснеський, Василіянський — діючий греко-католицький монастир. Будівлі — пам'ятка архітектури XVIII ст.

Розташований у долині серед лісів біля села Підгірці Бродівського району Львівської області. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько — залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 роком, а також у Слові о полку Ігоревім.

Історія[ред.ред. код]

Побудований у 1706—1750 рр. на місці давньоруського монастиря, зруйнованого у 1241 році татаро-монголами.

Церкву та монастир було відновлено за сприяння власника села Станіслава Конецпольського (1592—12 березня 1646). Про це свідчив напис, по лівій стороні від царських воріт. В церкві були портрети Карла Радивілла, Вацлава Жевуського та його дружини Анни Любомирської.

Наприкінці 18 — на початку 19 ст. «колятором» (опікуном) монастиря був Іґнацій Мьончиньський.[2]

Над дверима церкви було розміщене зображення княжни Гелени. В монастирі була бібліотека стародруків.

Монастир у радянські часи був філіалом туберкульозної лікарні, лише у 1991 році його було передано монахам-василіянам, які за короткий час повністю відновили святиню.

Архітектура[ред.ред. код]

Монастирський ансамбль належить до визначних пам'яток барокової архітектури галицької школи. В теперішній час його складають церква, корпус келій, огорожа, дзвіниця та кілька менших споруд.

Онуфріївська церква[ред.ред. код]

Онуфріївська церква побудована у 1726—1750 роках, оздоблювальні роботи тривали до 1770-х років.

Церква є тринавною купольною базилікою з гранчастою апсидою. Центральну частину вінчає баня на восьмигранному підбаннику зі світловим ліхтарем.

Пізньобарокова вівтарна конструкція (1754—1766) Онуфріївської церкви Пліснецько-Підгорецького монастиря за своїм вирішенням суттєво наближається до латинських вівтарів, позбавлених царських врат.[3] За одними даними, Павло Гижицький (різьбяр, архітектор, художник) був автором головного вівтаря в церкві.[4] За іншими, він також створив проект іконостаса-вівтаря.[5]

Ігумени[ред.ред. код]

о. Іриней Готра-Дорошенко,[6] о. Антоній Кучинський[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтернет-представництво Отців Василян в Україні
  2. Skowronek J. Miączyński Ignacy h. Suchekomnaty (1760—1809) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — t. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 555. (пол.)
  3. Жишкович В. І.Рококові іконостаси-вівтарі Західної УКРАЇНИ: особливості образно-пластичної побудови // Вісник ХДАДМ. — 2008. — № 7. — С. 79.
  4. Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — Tom VIIІ/1. — Zeszyt 36. — S. 26. (пол.)
  5. Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
  6. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 523. — ISBN 966-518-225-0.
  7. Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича у фондах книгозбірні Народного Дому // Вісник Львівського університету. — Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 630.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]