Підгорецький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Підгорецький монастир
Благовіщенська церква Василіанського монастиря.jpg
Онуфріївська церква Підгорецького монастиря

49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472Координати: 49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 24.98472° сх. д. / 49.93556; 24.98472
Статус діючий
Країна

Україна Україна

Розташування Львівська обл., Бродівський район, село Підгірці
Конфесія УГКЦ
Орденська приналежність ЧСВВ
Засновано 1180
Будівництво 1706 — 1750
Настоятель о. Віктор Василь Батіг[1]
Підгорецький монастир. Карта розташування: Львівська область
Підгорецький монастир
Підгорецький монастир (Львівська область)

Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого, інші назви Підгорецький, Пліснеський, Василіянський — діючий монастир Української греко-католицької церкви, пам'ятка архітектури XVIII ст.

Розташований у долині серед лісів біля села Підгірці Бродівського району на Львівщині. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько — залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 роком, а також у Слові о полку Ігоревім.

Історія[ред.ред. код]

Побудований у 17061750 рр. на місці давньоруського монастиря, зруйнованого 1241 року татаро-монголами.

Церкву та монастир було відновлено за сприяння власника села Станіслава Конецпольського (1592—12 березня 1646). Про це свідчив напис, по лівій стороні від царських воріт. В церкві були портрети Карла Радивілла, Вацлава Жевуського та його дружини Анни Любомирської.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. «колятором» (опікуном) монастиря був Іґнацій Мьончиньський.[2]

Над дверима церкви було розміщене зображення княжни Гелени. В монастирі була бібліотека стародруків.

Монастир у радянські часи був філіалом туберкульозної лікарні, лише 1991 року його було передано монахам-василіянам, які за короткий час повністю відновили святиню.

Архітектура[ред.ред. код]

Монастирський ансамбль належить до визначних пам'яток барокової архітектури галицької школи. В теперішній час його складають церква, корпус келій, огорожа, дзвіниця та кілька менших споруд.

Онуфріївська церква[ред.ред. код]

Онуфріївська церква побудована у 17261750 роках, оздоблювальні роботи тривали до 1770-х років.

Церква є тринавною купольною базилікою з гранчастою апсидою. Центральну частину вінчає баня на восьмигранному підбаннику зі світловим ліхтарем.

Пізньобарокова вівтарна конструкція (1754—1766) Онуфріївської церкви Пліснецько-Підгорецького монастиря за своїм вирішенням суттєво наближається до латинських вівтарів, позбавлених царських врат.[3] За одними даними, Павло Гижицький (різьбяр, архітектор, художник) був автором головного вівтаря в церкві.[4] За іншими, він також створив проект іконостаса-вівтаря.[5]

Ігумени[ред.ред. код]

Домініканець Садок Баронч у публікації «Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach» (1881) подає список ігуменів Підгорецького монастиря до 1875 року[6].

  • о. Ілля Гостиславський (1662—1666; перший настоятель; прибув до Підгірців зі Скиту Манявського 4 серпня 1661)
  • о. Йов (1667)
  • о. Йоіл Бачинський (зрікся настоятельства через хворобу)
  • о. Вартоломей Вишотравка
  • о. Гедеон Гошовський (згодом став Почаївським настоятелем)
  • о. Атанасій Береза (1676; разом з братією постраждав від турків)
  • о. Созонт Ломиковський (невдовзі зрікся настоятельства)
  • о. Ісая Бузький (1685)
  • о. Созонт Ломиковський (його обрали отці на настоятеля, хоч він раніше і зрікся був цього уряду)
  • о. Партеній Ломиковський (1686—1729; прийняв Унію, розбудував Підгорецький монастир)
  • о. Климентій Словіцький
  • о. Анастасій Жлобінський (вікарій)

  • о. Софроній Добрянський (листопад 1739 — вересень 1745; перший настоятель після утворення Руської провінції)
  • о. Макарій Неронович
  • о. Єронім Фірліковський
  • о. Самуїл Юркевич (1751—1755)
  • о. Атанасій Чарковський (1759)
  • о. Єронім Озємкевич (1761—1764)
  • о. Віґілій Шадурський (1764—1765)
  • о. Салюстій Коблянський (від 1765)
  • о. Донат Євлашевич (1773—1776)
  • о. Анатолій Водзинський (1776; цього ж року переведений до Почаєва)
  • о. Вінкентій Загоровський (1776—1778)
  • о. Анатолій Водзинський (1778—1781)
  • о. Боніфатій Хомиковський (1781)
  • о. Алімпій Ангелович (1781—1784)
  • о. Ігнатій Филипович (1784—1800)
  • о. Юліян Добриловський (1800—1803)
  • о. Йосафат Зиповський
  • о. Касіян Дзєдзіцький
  • о. Аполінарій Забати
  • о. Гімназій Дашкевич (1806—1818)
  • о. Маркіян Тарнавський (1818—1822)
  • о. Гімназій Дашкевич (1822—1831)
  • о. Софроній Опуський (1831—1835)
  • о. Дометій Фізьо (1835—1842)
  • о. Бенедикт Ольшанський (1842—1857)
  • о. Лукіян Петрушевський (1857—1861)
  • о. Климентій Сарницький (1861, тимчасовий настоятель)
  • о. Ніканор Краєвський (1861—1865)
  • о. Климентій Сарницький (1865, тимчасовий настоятель)
  • о. Юліян Телішевський (1865—1868)
  • о. Яків Загайський (1868—1869)
  • о. Матей Новодворський (1869—1870, заміняв ігумена)
  • о. Іван Барусевич (1871—1872)
  • о. Марко Лонкевич (1872—1874)
  • о. Леонтій Осмільовський (1874—1881)
  • о. Антоній Загорович (1882—1884)
  • о. Йосафат Франковський (1884—1886)
  • о. Амвросій Тарчанин (1886—1888)
  • о. Модест Лободич (1888)
  • о. Антоній Кучинський (1889)[7]
  • о. Лонгин Карпович (1893—1900)

  • о. Григорій Залуцький (1900—1903, перший реформований ігумен)
  • о. Сильвестр Кізима (1903)
  • о. Амброзій Мушкевич (1903—1905)
  • о. Григорій Залуцький (1905—1914)
  • о. Виніамин Муциковський (1914—1919)
  • о. Мар'ян Повх (1919—1920)
  • о. Юліян Дацій (1920—1932)
  • о. Яків Вацура (1932—1934)
  • о. Доротей Сироїд (1934—1935)
  • о. Веніамин Розгін (1935—1936)
  • о. Яків Вацура (1937—1942)
  • о. Іриней Готра-Дорошенко (1942—1943)[8]
  • о. Мартиніян Луців (1943—1947, останній ігумен перед закриттям монастиря радянською владою)

  • о. Павло Яхимець (1990—1991, перший настоятель відновленої обителі)
  • о. Дам'ян Кастран (1992—1995)
  • о. Володимир Вірста
  • о. Теодор Пилявський
  • о. Григорій Бардак
  • о. Степан Романик
  • о. Роман Шелепко
  • о. Назарій Лех (2004—2007)
  • о. Віктор Батіг (з листопада 2007)

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтернет-представництво Отців Василян в Україні
  2. Skowronek J. Miączyński Ignacy h. Suchekomnaty (1760—1809) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — t. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 555. (пол.)
  3. Жишкович В. І.Рококові іконостаси-вівтарі Західної УКРАЇНИ: особливості образно-пластичної побудови // Вісник ХДАДМ. — 2008. — № 7. — С. 79.
  4. Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — Tom VIIІ/1. — Zeszyt 36. — S. 26. (пол.)
  5. Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
  6. * Ks. Sadok Barącz. Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach // Przegląd Biblijograficzno-Archeologiczny. — T. 1 (1881). — S. 234. (пол.)
  7. Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича у фондах книгозбірні Народного Дому // Вісник Львівського університету. — Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 630.
  8. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 523. — ISBN 966-518-225-0.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]