Куропатники (Бережанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Куропатники
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Куропатницька сільська рада
Код КОАТУУ 6120482501
Облікова картка Куропатники 
Locator Dot2.gif
Розташування села Куропатники
Основні дані
Засноване В 1437 році
Населення 853 (2014)
Площа 1,99 км²
Густота населення 491.46 осіб/км²
Поштовий індекс 47516
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°30′04″ пн. ш. 25°00′06″ сх. д. / 49.50111° пн. ш. 25.00167° сх. д. / 49.50111; 25.00167Координати: 49°30′04″ пн. ш. 25°00′06″ сх. д. / 49.50111° пн. ш. 25.00167° сх. д. / 49.50111; 25.00167
Водойми річка Ценівка
Відстань до
районного центру
11 км
Місцева влада
Адреса ради 47516, с. Куропатники
Сільський голова Дмитрів Ольга Володимирівна[1]
Карта
Куропатники is located in Україна
Куропатники
Куропатники
Куропатники is located in Тернопільська область
Куропатники
Куропатники

Куропа́тники — село Бережанського району Тернопільської області.

Поштове відділення — Куропатницьке. Центр сільради, якій підпорядковані села Баранівка та Ясне. До Куропатників приєднано хутір Шоломів.

Розташоване на березі річки Ценівка.

Населення — 978 осіб (2001). Дворів — 256[2].

Історія[ред.ред. код]

Відоме від 14 ст., за іншими даними — 1437 року.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[3].

1531 року власники Куропатницькі надали Куропатникам обмежені міські права; збудували мурований замок, оточили водою (19 ст. перебудували на гуральню).

16 ст. через Куропатники проходив торговий шлях від м. Кам'янець (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області) до м. Львів.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 80%[4].

Навесні 1917 в Куропатниках розташувався курінь (4 сотні) УСС.

Діяли «Просвіта», «Луг», «Рідна школа» та інші українські товариства.

1969 року внаслідок повені Куропатники було підтоплено, 2 будинки зруйновано. За іншими даними тут було поселення ще до монголо-татарської навали. Замок, про який згадується в попередньому матеріалі був зруйнований саме під час нападу монголо-татар. Ще тепер знаходяться залишки фундаменту поблизу села.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 981 99,39
російська 3 0,31
білоруська 1 0,1
молдовська 1 0,1
вірменська 1 0,1

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1937), капличка (1992).

Споруджено пам'ятник Т. Шевченку (1991), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (1901), незалежності України (1991), насипана могила на місці поховання стрільця М. Вартимтюка.

Крім цього, в лісі поблизу села в урочищі «Монастир», є чудотворне джерело. Біля джерела греко-католицька громада спорудила дерев'яну каплицю, в якій регулярно проводяться богослужіння, тому що храм Введення в храм Пресвятої Богородиці збудований в 19361937 є у власності православної громади. За переказом на місці урочища в давнину був монастир — одного разу на Великдень йшла на Службу вагітна жінка, а оскільки Храм був на високій горі, вона сильно втомилася і спересердя закляла: «А щоб ти запався!». Від того, начебто, монастир і пішов під землю, а на цьому місці почало бити джерело. Вода з цього джерела має чудодійні властивості: лікує хвороби очей, кишково-шлункові хвороби та інші захворювання. Хоча правдоподібнішою є версія, що на цьому місці був стародавній замок, який був знищений монголо-татарами. Та це не змінює суті справи: до чудодійного джерела не заростає стежка — по цілющу воду приходять не тільки жителі села, а приїжджають люди з цілої України і отримують ті ласки, про які просять у Бога.

У селі відновила свою діяльність римо-католицька парохія, яка активно відновлює свій храм, що в роки більшовицької окупації був перетворений на колгоспний склад.

Відновлення римо-католицької парохії відбулося завдяки — Бучак Анні Йосипівні, саме вона посприяла відкриттю храму.

Завдяки приватним підприємцям В. Фльонц, Т. Фльонц у 2009 було побудовано капличку, яку 26 липня було посвячено двома місцевими священиками І.Сіверським і Квасницею.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа I–III ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Навчалися[ред.ред. код]

  • вчений-літературознавець В. Івашків
  • редактор, журналіст М. Стасюк.

Проживають[ред.ред. код]

  • Баран Марія Степанівна — поетеса, працювала художнім керівником будинку культури, виховує п'ятьох дітей, уродженка села Літятин.

Працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Офіційний сайт Бережанської районної ради
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  4. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  6. У Бережанах ремонтують дороги

Література[ред.ред. код]