Синдром неспокійних ніг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синдром неспокійних ніг (СНН) (англ. Restless Legs Syndrome) — стан, що характеризується неприємними відчуттями в нижніх кінцівках, які з'являються в спокої (частіше у вечірній і нічний час), змушують хворого здійснювати полегшуючі їх рухи і часто призводять до порушення сну[1][2][3].

Сучасні популяційні дослідження показують, що поширеність СНН становить 2-10 %[4][5]. СНН зустрічається у всіх вікових групах, але частіше відзначається в середньому і літньому віці[6]. СНН є причиною приблизно 15 % випадків хронічного безсоння — інсомнії[3].

Етіологія[ред.ред. код]

Більш ніж у половині випадків СНН виникає під час відсутності будь-якого іншого неврологічного або соматичного захворювання (ідіопатичний, або первинний СНН). Ідіопатичний СНН, як правило, проявляється в перші три десятиліття життя і може мати спадковий характер. Сімейний анамнез вказує на аутосомно-домінантний тип спадкування[7]. Симптоматичний (вторинний) СНН може бути викликаний дефіцитом заліза, уремією, цукровим діабетом, амілоїдозом, кріоглобулінеміей, резекцією шлунка, дефіцитом вітамінів групи В, магнію, алкоголізмом, хронічними обструктивними захворюваннями легень, гіпотиреозом и тиреотоксикозом, ревматоїдним артритом, синдромом Шегрена, порфірією, облитерируючими захворюваннями артерій або хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок. При багатьох з цих станів СНН виникає на тлі симптомів полінейропатії. СНН виявляється майже у 20 % вагітних жінок, причому в частині випадків його симптоми з'являються лише в II—III триместрі і зникають незабаром після пологів. Описано СНН і у хворих радикулопатії, а також з ураженнями спинного мозку, як правило, шийного і грудного відділів (наприклад, при травмах, спондилогенной шийної мієлопатії, розсіяному склерозі). Симптоматичний СНН частіше дебютує після 50 років, але клінічно не відрізняється від ідіопатичного СНН[8].

СНН іноді виявляють у хворих з хворобою Паркінсона, есенціальним тремором, синдромом Туретта, хворобою Гентінгтона, бічний аміотрофічний склероз, фіброміалгію, однак залишається неясним, пояснюється це поєднання випадковим збігом приватних захворювань або наявністю загальних патогенетичних механізмів. Іноді прояви СНН відзначаються у здорових осіб в період стресу, після інтенсивного фізичного навантаження, а також при надмірному вживанні продуктів, що містять кофеїн[9].

Патогенез[ред.ред. код]

Ефективність дофамінергічних засобів і можливість погіршення симптомів під впливом нейролептиків, вказують на те, що ключовою ланкою патогенезу СНН є дефектність дофамінергічних систем. Чіткий добовий ритм клінічних проявів СНН може відображати залученість структур гіпоталамуса, зокрема супрахіазмального ядра, яке регулює добові цикли фізіологічних процесів в організмі. Можливо, що у частини хворих СНН полінейропатія, дефіцит заліза, зловживання кавою або інші чинники лише виявляють наявну спадкову схильність, що почасти розмиває межу між ідіопатичним і симптоматичним варіантами СНН[2].

Клінічна картина[ред.ред. код]

Клінічно СНН характеризується появою в нижніх кінцівках (найчастіше в глибині гомілок) неприємних відчуттів такого характеру: свербить, шкребе, коле, розпирає або давить. Зазвичай вони виникають в спокої (в положенні сидячи або лежачи), але зменшуються при русі. Щоб полегшити свій стан, хворі змушені витягувати і згинати кінцівки, струшувати, розтирати і масажувати їх, перевертатися в ліжку, вставати і ходити по кімнаті або переступав з ноги на ногу. Під час руху неприємні відчуття зменшуються або проходять, але варто хворому лягти, а іноді і просто зупинитися, як вони знову посилюються.

Симптоми СНН мають чіткий добовий ритм, з'являючись або посилюючись у вечірні або нічні години. В середньому максимальної виразності вони досягають в період від 0 до 4 години ранку, а мінімальної вираженості — в період від 6 до 10 години ранку. У важких випадках характерний добовий ритм зникає, і симптоми стають постійними. Вони можуть виникати не тільки в лежачому положенні, але і в положенні сидячи і здатні зробити нестерпними відвідування кіно чи театру, або тривалу поїздку в транспорті.

Прямим наслідком неприємних відчуттів в кінцівках і необхідності постійно здійснювати рухи є порушення сну — безсоння (інсомнія). Хворі довго не можуть заснути і часто прокидаються вночі. Наслідком безсоння є сонливість та швидка стомлюваність в денний час. Скарга на поганий сон є провідною у більшості хворих.

Порушення сну при СНН посилюють періодичні руху кінцівками (ПРК) — ритмічні короткочасні посмикування, які найчастіше спостерігаються в ногах, носять стереотипний характер і включають тильне згинання великих пальців стопи іноді з віялоподібним розведенням інших пальців або згинанням всієї стопи. При ідіопатичному СНН клінічні прояви зберігаються протягом усього життя, при цьому їх інтенсивність може значно коливатися, але в більшості випадків спостерігається тенденція до повільного наростання симптомів, хоча можливі і тривалі ремісії[10].

Цікаво, що в деяких випадках при СНН можуть виникати неприємні відчуття не тільки в нижніх, але і в верхніх кінцівках[11].

Критерії діагностики[ред.ред. код]

Мінімальними критеріями діагностики синдрому неспокійних ніг, згідно з останніми даними міжнародної групи експертів є:

  • Імперативні бажання рухати кінцівками в зв'язку з парестезіями (дизестезіями) в них.
  • Рухове занепокоєння; при цьому хворий усвідомлює, що змушений здійснювати рухи, і використовує різні рухові стратегії для полегшення або позбавлення від неприємних відчуттів.
  • Посилення або поява симптомів у спокої (коли хворий лежить або сидить) і часткове або тимчасове їх усунення при рухах.
  • Симптоми обов'язково посилюються до вечора або вночі[12].

Діагностика[ред.ред. код]

СНН доводиться диференціювати з акатизією, синдромом «хворобливі ноги-рухомі пальці», гіпнічними посмикуваннями, компресійними невропатиями нижніх кінцівок, стенозом поперекового хребетного каналу.

Лікування[ред.ред. код]

При симптоматичному СНН лікування в першу чергу повинна бути спрямована на корекцію первинного захворювання (наприклад, при діабетичної природі СНН нормалізація балансу глюкози і інсуліну при застосуванні метформіну [джерело не вказано 59 днів] призводить до зникнення болю в нижніх кінцівках) або заповнення виявленого дефіциту (заліза, фолієвої кислоти, магнію і т. д.).

Симптоматична терапія включає як немедикаментозні заходи, так і застосування лікарських засобів. Усім хворим рекомендують посильне помірне фізичне навантаження протягом дня, вечірні прогулянки, вечірній душ, збалансовану дієту з відмовою від вживання в денний і вечірній час кави, міцного чаю та інших кофеїномістких продуктів (наприклад, шоколаду або кока-коли), обмеження алкоголю, припинення куріння, нормалізація режиму дня. Тепла ванна для ніг або легкий розігріваючий масаж ніг перед сном можуть значно поліпшити стан. У ряді випадків виявляються ефективними чрескожная електростимуляція, вібромасаж, дарсонвалізація гомілок, рефлексотерапія або магнітотерапія.

Слід скасувати лікарські препарати, які можуть посилити прояви СНН (нейролептики, метоклопрамід, трициклічніантидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, препарати літію, тербуталін, антагоністи Н2-рецепторів, ніфедипін та інші антагоністи кальцію).

Специфічні лікарські засоби при СНН прийнято призначати в тих випадках, коли він значно порушує життєдіяльність хворого, викликаючи стійке порушення сну. У легких випадках можна обмежитися прийомом седативних засобів рослинного походження. У більш важких випадках доводиться вибирати препарат з чотирьох основних груп: бензодіазепінів, дофаминергических засобів, антиконвульсантів, опіоїдів[13].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аверьянов Ю. Н., Подчуфарова Е. В. Синдром беспокойных ног // Неврологический журнал, 1997. № 3. С. 12-16. Левин О. С. Синдром беспокойных ног // Диагностика и лечение экстрапирамидных расстройств / под ред. В. Н. Штока. — М., 2000. С. 124—138.
  2. а б Allen R. P. Contraversies and challenges in defining etiology and pathophysiology of restless legs syndrome // Am. J. Med., 2007. V.120. S. 13-21.
  3. а б Happe S., Klosch G., Saletu B. et al. Treatment of idiopathic restless legs syndrome (RLS) with gabapentin // Neurology, 2001. V.57. P. 1717—1719.
  4. Becker P. M., Jamieson A. O., Brown W. D. Dopaminergic agents in restless legs syndrome and periodic limb movements of sleep: response and complications of extended treatment in 49 cases // Sleep, 1993. V.16. P. 713—716.
  5. Steiner J. C. Clonidine helps restless legs syndrome // Neurology, 1987. V. 37(Suppl. 1). P. 278.
  6. Ulfberg J., Nystrom B., Carter N. et al. Prevalence of restless legs syndrome among men aged 18 to 64 years: an association with somatic disease and neuropsychiatric symptoms // Mov. Disord., 2001. V. 16. P. 1159—1163.
  7. Allen R. P., Walters A. S., Monplaisir J. et al. Restless legs syndrome // Slep. Med.,2003. V.4. P. 101—119.
  8. Левин О. С. Синдром беспокойных ног // Экстрапирамидные расстройства. Руководство по диагностике и лечению / под ред. В. Н. Штока, И. А. Ивановой-Смоленской, О. С. Левина. М.: Медпресс-информ, 2002. С. 425—434.
  9. Ekbom K. A. Restless legs // Acta Med. Scand., 1945. V. 158. P. 5—123.
  10. Earley C. J. Restless legs syndrome // N. Engl. J. Med., 2003. V. 348. P. 2103—2109.
  11. http://www.sleepnet.ru/vracham/library/sindrom-bespokoynyih-nog/ Р. В. Бузунов, Е. В. Царева. Синдром беспокойных ног. Руководство для врачей, 2011 год.
  12. Голубев В. Л., Вейн А. М. Неврологические синдромы // М. МЕДпресс-информ, 2007. С.597
  13. Saletu M., Anderer P., Saletu-Zyhlarz G. et al. Restless legs syndrome (RLS) and periodic limb movement disorder (PLMD) acute placebo-controlled sleep laboratory studies with clonazepam // Eur. Neuropsychopharmacol., 2001. V. 11. P. 153—161. Silber M. H., Ehrenberg B. L., Allen R. P. et al. An algorithm for the management of restless legs syndrome // Mayo Clin Proc., 2004. V. 79. P. 916—922.

Література[ред.ред. код]

  • Неврология. Справочник практического врача. Д. Р. Штульман, О. С. Левин. — М.: Медпресс, 2008. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]