Синиця блакитна
| ?Синиця блакитна | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Надряд: | Кілегруді (Neognathae) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Синицеві (Paridae) |
| Рід: | Блакитна синиця (Cyanistes) |
| Вид: | Синиця блакитна |
| Біноміальна назва | |
| Parus caeruleus (Linnaeus, 1758) | |
| Синоніми | |
| Parus caeruleus | |
| Посилання | |
| Category:Cyanistes caeruleus | |
| Cyanistes caeruleus | |
| 4404719 | |
| 559612 | |
| 147892 | |
| 156563 | |
Сини́ця блаки́тна[2] (Cyanistes caeruleus) — птах родини Синицеві (Paridae). В Україні осілий, кочовий, перелітний вид.
Тривалий час блакитних синиць відносили до роду синиць (Parus), з початку XXI ст. цей вид синиці розглядають як окремий рід Cyanistes.
За розмірами менший за велику синицю. Маса тіла 9—12 г, довжина тіла близько 12 см. У дорослого птаха лоб і щоки білі; тім'я синє, з країв біле; через око проходить вузька чорна смуга, яка з'єднується з чорно-синьою потилицею: горло чорне, від якого до потилиці проходить чорно-синя смуга, що окреслює щоку; спина, поперек і надхвістя сірувато-зелені; на синіх верхніх покривних перах крила біла смужка; воло, груди і черево жовті; махові пера бурі, з синьою облямівкою; хвіст синій; дзьоб темно-бурий; ноги сірі. У молодого птаха кольори тьмяніші; верх голови сірувато-бурий; смуги на голові темно-сірі; крила і хвіст сірувато-блакитні.[3]
Тримається листяних лісів, парків, садів. Гніздиться в дуплі або шпаківні вистеляючи гніздо травою, шерстю, мохом і пір'ям.
За літо буває дві кладки. Кладка з 8—12 білих яєць, у середині травня. Менш ніж через два тижні вилуплюються пташенята, які через три тижні вилітають з гнізда.
Живиться комахами, павуками тощо. Восени і узимку збирається у зграї і кочує разом з іншими видами синиць.
-
Доросла синиця блакитна
-
Синиця блакитна в парку КПІ, Київ
-
Кладка блакитної синиці
- ↑ BirdLife International (2016). Hypsipetes everetti. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |