Ситняг однолусковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситняг однолусковий
EleocharisUniglumis.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Підродина: Cyperoideae
Триба: Eleocharideae
Рід: Ситняг (Eleocharis)
Вид: Ситняг однолусковий
Біноміальна назва
Eleocharis uniglumis
(Link) Schult., 1824
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eleocharis uniglumis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eleocharis uniglumis
EOL logo.svg EOL: 1120084
IPNI: 307177-1
ITIS logo.svg ITIS: 40072
IUCN logo.svg МСОП: 164239
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 669671

Ситняг однолусковий[1][2][3] (Eleocharis uniglumis) — вид багаторічних кореневищних трав'янистих рослин родини Осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. unus — «один», лат. gluma — «лушпина»[4].

Опис[ред. | ред. код]

Кореневища довгі, товщиною 0.3–1 мм. Стебла зелені чи синювато-зелені, циліндричні, (5-)10–60 см × 0.2–1.5 мм. Дистальні листові піхви стійкі, проксимально (ближче до точки приєднання) червоні, дистально від солом'яних до зелених; верхівка часто темно-червоно-коричнева, від тупої до підгострої. Суцвіття з одиночними колосками. Колоски подовжені від 5 до 20 мм і містять від 10 до 30 квіток. Оцвітина: щетини 0–4(-5), від світло-коричневого до солом'яного кольору. Тичинок 3. Сім'янки темно-жовті або середньо або темно-коричневі, 1.3–1.8 × 1–1.4 мм.

Поширення[ред. | ред. код]

Загальне[ред. | ред. код]

Цей вид трапляється від Європи на південь, у Північну Африку і на схід через Близький Схід, Сибір, Казахстан, Кавказ, Монголію та Пакистан до Камчатки і Китаю. Також зростає в Північній Америці від субарктичних районів Канади (відсутній у Гренландії) до північних районів Сполучених Штатів. Вид класифікується як зникаючий (CR) в Хорватії та Люксембурзі; регіонально захищений у Франції (Південь-Піренеї). Це, як правило, прибережний вид, що трапляється на зниженнях і басейнах на верхніх частинах скелястих берегів і припливної зони, а також в солонуватих болотах, а іноді й у глибині країни у вапняних луках з більш високим, ніж нормальним вмістом натрію.

В Україні[ред. | ред. код]

Вид знаходиться у списку рідкісних і рекомендованих до охорони у Волинській області[5]. Зростає в НПП «Азово-Сиваський» і НПП «Приазовський»[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України
  2. Данилик І. М. Система родини Cyperaceae Juss. флори України // Укр. ботан. журн.. — 2012. — Вип. 69. — № 3. — С. 341.
  3. Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 420.
  4. Clifford H. T., Bostock P. D. Etymological Dictionary of Grasses. — Springer Science & Business Media, 2007. — P. 303
  5. Рідкісні види судинних рослин, що охороняються і рекомендовані до охорони у Волинській області
  6. Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України