Ситняг однолусковий
Ситняг однолусковий | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Eleocharis uniglumis (Link) Schult., 1824 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Ситняг однолусковий[1][2][3] (Eleocharis uniglumis) — вид багаторічних кореневищних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. unus — «один», лат. gluma — «лушпина»[4].
Кореневища довгі, товщиною 0.3–1 мм. Стебла зелені чи синювато-зелені, циліндричні, (5-)10–60 см × 0.2–1.5 мм. Дистальні листові піхви стійкі, проксимально (ближче до точки приєднання) червоні, дистально від солом'яних до зелених; верхівка часто темно-червоно-коричнева, від тупої до підгострої. Суцвіття з одиночними колосками. Колоски подовжені від 5 до 20 мм і містять від 10 до 30 квіток. Оцвітина: щетини 0–4(-5), від світло-коричневого до солом'яного кольору. Тичинок 3. Сім'янки темно-жовті або середньо або темно-коричневі, 1.3–1.8 × 1–1.4 мм.
Цей вид трапляється від Європи на південь, у Північну Африку і на схід через Близький Схід, Сибір, Казахстан, Кавказ, Монголію та Пакистан до Камчатки і Китаю. Також зростає в Північній Америці від субарктичних районів Канади (відсутній у Ґренландії) до північних районів Сполучених Штатів. Вид класифікується як зникаючий (CR) в Хорватії та Люксембурзі; регіонально захищений у Франції (Південь-Піренеї). Це, як правило, прибережний вид, що трапляється на зниженнях і басейнах на верхніх частинах скелястих берегів і припливної зони, а також в солонуватих болотах, а іноді й у глибині країни у вапняних луках з більш високим, ніж нормальним вмістом натрію.
Вид знаходиться у списку рідкісних і рекомендованих до охорони у Волинській області[5]. Зростає в НПП «Азово-Сиваський» і НПП «Приазовський»[6].
- ↑ Довідник назв рослин України
- ↑ Данилик І. М. Система родини Cyperaceae Juss. флори України // Укр. ботан. журн.. — 2012. — Вип. 69. — № 3. — С. 341.
- ↑ Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 420.
- ↑ Clifford H. T., Bostock P. D. Etymological Dictionary of Grasses. — Springer Science & Business Media, 2007. — P. 303
- ↑ Рідкісні види судинних рослин, що охороняються і рекомендовані до охорони у Волинській області
- ↑ Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2016.
- Lansdown, R.V. 2013. Eleocharis uniglumis. The IUCN (англ.)
- Flora of North America (англ.)
- Flora of NW Europe[недоступне посилання з липня 2019] (англ.)
- Euro+Med Plantbase (англ.)
- Flora of Iceland (webpage of Icelandic Institute of Natural History) (ісл.)
Це незавершена стаття про осокові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |