Скибюк Ігор Анатолійович
| Ігор Скибюк Ігор Анатолійович Скибюк | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Бригадний генерал | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
1976 Конотоп, Українська СРР, СРСР | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Національність | українець | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
І́гор Анато́лійович Скибю́к (нар. 1976) — український військовослужбовець, бригадний генерал[1] Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ (від 2024). Герой України (2022). Лицар ордена Богдана Хмельницького II та III ступенів (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
1998 року почав службу у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу[2].
У 2016 році підполковник Ігор Скибюк був командувачем українських частин у міжнародних навчаннях «Кленова арка-2016»[3]
Станом на 2022 рік командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[4], на початку повномасштабного вторгнення командував бригадою під час російського наступу на Херсонщину[5].
В ході Харківського контрнаступу бригада звільнила Ізюм, за цей успіх Скибюка було нагороджено званням Герой України[6].
У 2023 році начальник штабу — заступник командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України[1].
11 лютого 2024 року призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[7] на заміну генерал-майора Максима Миргородського[6].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[8];
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (27 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Указ Президента України від 24 серпня 2023 року № 527/2023 «Про присвоєння військового звання»
- ↑ Легендарна 80-та десантно-штурмова бригада відзначає річницю від дня створення військової частини. АрміяInform. 19 грудня 2021.
- ↑ На Яворівському полігоні розпочалися навчання десантників «Кленова арка». Лівий берег. 7 листопада 2016.
- ↑ Віктор Ануфрієв (5 січня 2022). На Львівщині проходять бойове злагодження всі підрозділи 80-ї десантно-штурмової бригади. АрміяInform.
- ↑ Від керівника Внутрішніх військ у часи Майдану до легенд війни: хто прийшов у Генштаб і команду Сирського. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ а б Від керівника Внутрішніх військ у часи Майдану до легенд війни: хто прийшов у Генштаб і команду Сирського. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 11 лютого 2024 року № 73/2024 «Про призначення І.Скибюка командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України»
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2022 року № 708/2022 «Про присвоєння звання І.Скибюку Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 27 травня 2022 року № 375/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 8 березня 2022 року № 117/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Бригадні генерали (Україна)
- Народились 1976
- Уродженці Конотопа
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)