Перейти до вмісту

Скримо

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скримо
Виступ Orchid у 2000 році
Стилістичні походження
Походження
початок 1990-х, Сан-Дієго, США США
Типові інструменти

Скримо, або скрімо (англ. screamo, від scream — крик; та emo — назва музичного жанру) — музичний жанр, що виник із емо, значною частиною із хардкор-панку на початку 1990-их. Такі гурти, як гурти Heroin та Antioch Arrow із Сан-Дієго започаткували цей жанр на початку 1990-х років, а наприкінці 1990-х він був підхоплений переважно колективами зі східного узбережжя Сполучених Штатів, такими як Pg. 99, Orchid, Funeral Diner, Saetia та I Hate Myself. Жанрові притаманний «мученицький» крикливий спів та швидкі, гармонізовані гітари.

Жанр став популярним у 2000-х роках завдяки успіху таких гуртів, як Alesana, Thursday, Underoath, Silverstein, Hawthorne Heights, Alexisonfire та Senses Fail. Популярність жанру почала спадати в 2010-х роках, але продовжує мати андеграундний успіх завдяки таким гуртам, як La Dispute та Pianos Become the Teeth.

Історія

[ред. | ред. код]

Походження (1990-і)

[ред. | ред. код]

Скримо як окремий музичний жанр виник у 1991 році, в кафе Ché Café у Сан-Дієго, сформований творчістю таких колективів, як Heroin та Antioch Arrow, що виступали там.[1]

Ці гурти вважаються більш хаотичними і експресивними нащадками емо, що підписували контракти із такими лейблами, як Gravity Records і Ebullition Records. Інші гурти, які допомогли розвинути звучання раннього скримо на цих лейблах, походили з Північної Каліфорнії, наприклад Portraits of Past[2] із району затоки Сан-Франциско та Mohinder із Купертіно. Сцена відома своїм характерним відчуттям моди, натхненним субкультурою модів. Як і з терміном «емо», термін «скримо» викликає деякі суперечки серед учасників тогочасної сцени.

Велика кількість гуртів зі Східного узбережжя мали вплив на безперервний розвиток і переосмислення стилю наприкінці 90-х і на початку 2000-х років, зокрема Orchid, Saetia, City of Caterpillar, Majority Rule, Jeromes Dream, Circle Takes the Square, Hot Cross, та Ampere.

Пік популярності (2000-і)

[ред. | ред. код]

У 1995 році термін «скримо» з’явився в музичній пресі, особливо в журналістиці Джима ДеРогатіса та Енді Грінвальда, а вже в середині 2000-х цей термін застосовувався до багатьох нових колективів. Такі гурти жанру, як The Used, Thrice, Finch, Thursday та Silverstein, розвинули нове звучання жанру у новому сторіччі.

На відміну від некомерційних скримо-гуртів 1990-х років, такі колективи, як Thursday та The Used, підписували багатоальбомні контракти з такими лейблами, як Island Def Jam і Reprise Records. Проте зв’язок цього стилю з витоками жанру заперечується, дехто називає його «MTV screamo» або «pop-screamo», а більшість гуртів частіше класифікують за жанром як постгардкор або металкор.

Відродження (2010-ті)

[ред. | ред. код]

На початку 2010-х термін «скрімо» був значною мірою переосмислений новою хвилею DIY-гуртів, серед яких Loma Prieta, Pianos Become the Teeth, La Dispute та Touché Amoré, що випускали записи на досить великих незалежних лейблах, таких як Deathwish Inc..[3] У 2011 році Alternative Press відзначили, що La Dispute перебувають «на передовій традиційного відродження скрімо» завдяки їхньому високо оціненому релізу Wildlife.[4] Вони були частиною групи стилістично подібних гуртів, що самоназивали себе «The Wave», до якої входили Touché Amoré, La Dispute, Defeater, Pianos Become the Teeth та Make Do and Mend.[5][6] Також гурт із Каліфорнії Deafheaven, заснований у 2010 році, був описаний як скрімо у стилі, подібному до Envy.[7] Alternative Press також відзначали «поп-скрімо відродження» із гуртами на кшталт Before Their Eyes, the Ongoing Concept, Too Close to Touch та I Am Terrified.

Ostraca
Скрімо-гурт Ostraca на концерті, 2015

У серпні 2018 року журналіст Noisey Ден Оззі оголосив «літо скрімо» у серії статей, присвячених гуртам, що просували жанр після спаду популярності «The Wave», а також возз’єднанням знакових гуртів, таких як Pg. 99, Majority Rule, City of Caterpillar,[8] та Jeromes Dream.[9] Серед гуртів, висвітлених у цих матеріалах, були Respire,[10][11] Ostraca,[12] Portrayal of Guilt,[13][14][15] Soul Glo,[16] I Hate Sex,[17] та Infant Island,[18][19][20] здобували переважно схвальні відгуки від великих видань, але не були настільки успішними, як їхні попередники. Noisey також зазначали, що попри втрату мейнстримної популярності й подальшу присутність у північноамериканських сценах, зокрема в Річмонді, Вірджинія,[21] скрімо стало більш інтернаціональним рухом; зокрема поширившись у Японії, Франції та Швеції завдяки гуртам Heaven In Her Arms, Birds in Row та Suis La Lune відповідно.[22]

Піджанри та жанрові злиття

[ред. | ред. код]

Емовайоленс

[ред. | ред. код]
Circle Takes the Square, чий стиль межує з грайндкором та пост-роком, здобули значне визнання завдяки альбому 2004 року As the Roots Undo.

Деякі скрімо-гурти переймають екстремальну дисонантність, швидкість і хаотичність від павервайоленсу. Як результат, термін емовайоленс був напівжартома введений гуртом In/Humanity для опису поєднання двох стилів, що стосувалося їх самих, а також інших гуртів, зокрема Pg. 99,[23] Orchid,[24] Reversal of Man,[24] Usurp Synapse,[25] та Rentamerica.[26][27] Крім того, гурти на кшталт Orchid, Reversal of Man та Circle Takes the Square тяжіють до стилю грайндкору набагато більше, ніж їхні попередники.[24][28] Сьогодні жанр уже не настільки поширений, як у минулому, однак залишається помітною силою в андеграундному скрімо. Відродження жанру відбулося на міжнародному рівні, зокрема в регіональних сценах Південно-Східної Азії[29] та Південної Америки.[30]

Пост-скрімо

[ред. | ред. код]

Гурти, включно з City of Caterpillar, Circle Takes the Square, Envy, Funeral Diner, Pianos Become the Teeth,[31] Respire,[32] та Le Pré Où Je Suis Mort[33][34] інтегрували елементи пост-року у свою музику. Це злиття характеризується різкими змінами темпу, атмосферною та гармонійною інструменталізацією і спотвореним вокалом.[34][35] Подібним чином гурти на кшталт Heaven In Her Arms та вже згадані Envy використовують елементи шуґейзу.[36]

Sass

[ред. | ред. код]

Sass ([sæs], також відомий як white belt hardcore,[37] sassy screamo, sasscore[38] або dancey screamo)[39] — це стиль, що виник у скрімо-сцені кінця 1990-х та початку 2000-х.[40] Жанр поєднує елементи пост-панку, нью-вейву, диско, електронної музики, денс-панку,[40] грайндкору, нойз-року, металкору, маткору та бітдаун хардкору. Характерними є надмірно епатажні манери, гомоеротичний зміст текстів, синтезатори, танцювальні біти та шепелявий вокальний стиль.[38] До Sass-гуртів належать The Blood Brothers, Black Eyes, An Albatross, The Number Twelve Looks Like You, the Plot to Blow Up the Eiffel Tower, ранні Daughters, пізніший Orchid[41][42] та SeeYouSpaceCowboy.[43]

Поп-скрімо

[ред. | ред. код]

Терміни "поп-скрімо" та "MTV-скрімо" використовуються для опису гуртів зі скрімо-впливом, які застосовують металеву інструменталізацію та поп-структуру пісень для створення більш комерційно привабливого звучання, ніж традиційне скрімо. Стиль сформувався і здобув мейнстримний успіх на початку 2000-х.[44][45][46] Сцену очолювали гурти Thursday, Hawthorne Heights, Taking Back Sunday, The Used,[47] Senses Fail, Silverstein, Chiodos, From First to Last, Saosin, Thrice та Finch.[46]

Жанр пережив відродження у 2010-х роках, зокрема завдяки гуртам Before Their Eyes, The Ongoing Concept, Too Close to Touch, I Am Terrified.[48]

Журнал Alternative Press узагальнили стиль як такий, що поєднує «метал-орієнтовані рифи та агресивні, високі крики» у куплетах із «злетними мелодіями» у приспівах, які «піднімали хорові частини на нові, раніше недосяжні висоти».[44] Видання також описувало його як «поп-емо з елементами скріму».[46]

Деякі з цих гуртів також відносять до пост-хардкору або металкору, з різним ступенем впливу обох жанрів.[44][49][45]

Квінн Вільярреал із Sirius XM зазначав, що гурти цього руху звучали «темніше за поп-панк [і] легші за метал», а також «спиралися на прогресивне написання, сторітелінг і, звісно ж, на емоційність».[50]

Скримо в Україні

[ред. | ред. код]

Перші скримо гурти в Україні з’явились у середині 2000-х років, майже через п’ятнадцять років після становлення жанру у США. Незважаючи на обмежену кількість гуртів і постійні розпади колективів, українська сцена сформувала власну історію та залишила помітний слід у розвитку жанру. Дослідники виокремлюють три періоди: становлення (2005–2009), розквіт (2009–2014) та сучасність (з 2014 року).[51]

Становлення (2005–2009)

[ред. | ред. код]

Перші українські гурти почали грати скрімо приблизно у 2005–2006 роках. Серед засновників сцени були False Effect, Scream Into Nowhere, zebra?contract!, Swallow! Swallow! Splinter!, Gumilinski (Київ), а також Oh, deer! (Житомир) та Elephant Opinions (Тернопіль). Swallow! Swallow! Splinter! вважаються знаковим гуртом цього періоду; їхнє демо 2007 року стало класикою та часто класифікується як emoviolence/real screamo. Oh, deer! першими почали використовувати україномовну лірику, відзначену літературністю та символізмом.

2010-ті роки

[ред. | ред. код]

У цей час жанр набув більшої популярності в андеграундній сцені. З’явилося багато гуртів, серед яких Date Rape (Київ), Dollores (Вінниця), La Belle Verte (Кам’янець-Подільський), Mariesena (Одеса), Marejada (Київ), Irae, Mádu, Alphabet Cities, moa!, Esokhôra, Салют!, фейерверки ранят небо, Oppenheimer Limit. Date Rape стали найбільш популярним гуртом «другої хвилі»; їхня творчість поєднувала скрімо з емо-панком і поетичною лірикою. Mariesena з Одеси випустили кілька релізів, зокрема два LP і спліт, та брали участь у міжнародному триб’юті легендарним Orchid. Їхнє звучання поєднувало screamo, emoviolence та spoken word. La Belle Verte зверталися до класиків української поезії, у музиці поєднували елементи пост-хардкору, емо, панку та пост-року.

Після 2014 року активність жанру знизилася: більшість гуртів розпалися, натомість з’явилися нові колективи, які поєднували скрімо з пост-блеком, пост-металом та інді-роком 1990-х. Серед них: Yotsuya Kaidan (Одеса), Light Matters (Київ/Варшава), Shosanna (Запоріжжя), the worst is yet to come (Суми/Івано-Франківськ), René Maheu (Хмельницький), Janpalach (Одеса), unholydays (Харків), качели не стареют (Запоріжжя), Good Mourning! (Київ).

Yotsuya Kaidan, створені з учасників Mariesena, стали найбільш відомими українськими представниками жанру за кордоном, випустивши серію експериментальних релізів. unholydays намагалися вийти за межі жанру, поєднуючи його з пост-металом і пост-блеком. Good Mourning! продовжили традиції періоду розквіту та експериментували з кількома вокальними партіями, включаючи жіночий вокал.

Сучасність (2020-ті роки)

[ред. | ред. код]

В наш час в Україні лишилось не так багато активних скрімо гуртів. Гурти, які були або є активними протягом 2020-х років: ФРН (Калуш), івл-івл (Рівне), Buri (Тернопіль), nyo ho!, marevo (Вінниця), Boys Do Cry (Хмельницький, Київ) та інші.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Aaron Montaigne, Godfather of Screamo, is More Interesting Than You Can Ever Hope to Be - Part One. www.vice.com (англ.). Процитовано 28 грудня 2022.
  2. ↑ Ebullition Records Catalog: Portraits of Past. www.ebullition.com. Процитовано 29 грудня 2022.
  3. ↑ Deathwish Inc. 18 вересня 2001. Архів оригіналу за 18 вересня 2001.
  4. ↑ La Dispute - Wildlife - Reviews - Alternative Press. Alternative Press (англ.). 27 грудня 2011. Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 19 червня 2017.
  5. ↑ La Dispute Interview | Features | Caught in the Crossfire. www.caughtinthecrossfire.com (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 19 червня 2017.
  6. ↑ Considine, Clare; Gibsone, Harriet; Pattison, Louis; Richards, Sam; Rowe, Sian (29 червня 2012). The A-Z of pop in 2012. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 19 червня 2017.
  7. ↑ Bayer, Johan (11 червня 2013). Deafheaven: Sunbather. The A.V. Club. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
  8. ↑ Majority Rule playing reunion tour dates with pg.99 and City of Caterpillar. BrooklynVegan (амер.). Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2018.
  9. ↑ The Spirit of Screamo Is Alive and Well. Noisey (амер.). 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  10. ↑ Respire's "Bound" Is the Emotional Post-Rock and Screamo Epic We Deserve. Noisey (en-ca) . 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  11. ↑ Cory, Ian (24 квітня 2018). Ten Albums Which Fueled Respire's "Dénouement". Invisible Oranges (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 7 лютого 2023.
  12. ↑ Stereogum's 80 Favorite Songs Of 2017. Stereogum. 11 грудня 2017. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  13. ↑ 6 New Songs You Need to Hear This Week: 7/20/18. Revolver (англ.). 20 липня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  14. ↑ Portrayal of Guilt Resuscitate Screamo's Dangerous Potential. CLRVYNT (англ.). 2 травня 2017. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  15. ↑ Hear a Dark, Brooding Song from Portrayal of Guilt's Five-Inch Picture Disc. Noisey (en-au) . 18 липня 2018. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  16. ↑ MRR #423 • August 2018 | MAXIMUM ROCKNROLL. MAXIMUM ROCKNROLL (амер.). Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  17. ↑ Song Premiere: I Hate Sex - 'Weird Dream, Conscious Stream'. New Noise Magazine (амер.). 30 березня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 26 серпня 2018.
  18. ↑ Stream Infant Island's Thrilling Self-Titled Debut Album. Stereogum. 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  19. ↑ Infant Island Carries the Torch for Virginia's Proud Screamo Legacy. Noisey (амер.). 27 липня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  20. ↑ The Best New Rock Albums That Dropped This Week. UPROXX (амер.). 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 26 серпня 2018.
  21. ↑ Virginia Is for Screamo Lovers. Noisey (амер.). 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  22. ↑ Screamo Is Taking Over the World. Noisey (амер.). 15 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  23. ↑ Tiernan (July 15, 2015), Jack (15 липня 2015). Starter Kit: Screamo/Emoviolence. heavyblogisheavy.com. Heavy Blog Is Heavy. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
  24. ↑ а б в Greg, Pratt (22 вересня 2010). Altered States, Grindcore Special part 2. Terrorizer. United Kingdom: Miranda Yardley (181): 43. Another interesting sub-subgenre was this strange crossover of first-generation emo and grind. Bands like Reversal of Man or Orchid may not have stood the test of time, but it was a pretty cool sound at the time and one that was pretty uniquely American
  25. ↑ Morris, Kurt. Usurp Synapse - Disinformation Fix. allmusic.com. AllMusic. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
  26. ↑ Jason Thompson (15 червня 2008). CIRCLE TAKES THE SQUARE is in the studio. PopMatters. Архів оригіналу за 13 червня 2009. Процитовано 18 травня 2011.
  27. ↑ Andy Malcolm. La Quiete - the Apoplexy Twist Orchestra split (Heroine Records). Collective Zine. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 18 серпня 2011.
  28. ↑ CIRCLE TAKES THE SQUARE is in the studio. Metal Injection. 15 червня 2008. Процитовано 18 липня 2011. ...CIRCLE TAKES THE SQUARE have retained their integrity and stayed true to the grind influenced experimental, progressive hardcore soundscapes that defined the screamo albums of the early part of the millennium.
  29. ↑ The Passionate, Powerful Sounds of Southeast Asian Screamo. Bandcamp Daily. 7 грудня 2017. Процитовано 29 березня 2021.
  30. ↑ Ten Latinx Bands Riding Screamo's New Wave. Bandcamp Daily. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  31. ↑ Andrew Kelham (21 січня 2010). Pianos Become The Teeth - Old Pride Reviews Rock blood on the dance floor is an example of screamo sound. Rock Sound. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 1 вересня 2011.
  32. ↑ Wilson, Daniel G. (16 квітня 2018). Respire's "Bound" Is the Emotional Post-Rock and Screamo Epic We Deserve. Vice Media. Процитовано 23 вересня 2018.
  33. ↑ Live Review: La Dispute, Le Pre Ou Je Suis Mort, Maths and History, The Chantry, Canterbury - 22/06/10. Alter The Press!. 22 червня 2010. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 8 серпня 2011.
  34. ↑ а б Interpunk.com - The Ultimate Punk Music Store! Le Pre Ou Je Suis Mort. Interpunk. 15 січня 2008. Процитовано 24 серпня 2011.
  35. ↑ Benjamin (10 січня 2009). Single State of Man – s/t LP. Pinnacle Magazine. Процитовано 1 вересня 2011.
  36. ↑ O'Connor, Andy. Heaven in Her Arms White Halo. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 23 вересня 2018.
  37. ↑ Stewart, Ethan (25 травня 2021). From Hardcore to Harajuku: the Origins of Scene Subculture. PopMatters. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  38. ↑ а б ROA, RAY. WTF is sasscore, and why is SeeYouSpaceCowboy bringing it to St. Petersburg's Lucky You Tattoo?. Creative Loafing. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  39. ↑ PREIRA, MATT. Ten Best Screamo Bands From Florida. New Times Broward-Palm Beach. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  40. ↑ а б Warwick, Kevin (22 червня 2016). All that sass: The albums that define the '00s dance-punk era. The A.V. Club. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 9 лютого 2019.
  41. ↑ Stewart, Ethan (25 травня 2021). From Hardcore to Harajuku: the Origins of Scene Subculture. PopMatters. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  42. ↑ What is Sasscore? • DIY Conspiracy (амер.). 9 квітня 2021. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  43. ↑ Adams, Gregory (14 серпня 2018). SeeYouSpaceCowboy: Meet "Sasscore" Band Rallying Marginalized People to "Bite Back". Revolver. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  44. ↑ а б в 10 Defunct Pop-Screamo Bands You Totally Missed The Boat On - Features - Alternative Press. Altpress.com. 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  45. ↑ а б The History of Metalcore/Screamo. MetalSucks. 7 червня 2010. Архів оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 18 січня 2018.
  46. ↑ а б в 10 Bands Who Will Influence The Inevitable Pop-Screamo Revival Of 2017 - Features - Alternative Press. Altpress.com. 24 січня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  47. ↑ Luke O'Neil (27 січня 2014). The Used Usher In A Pop-Screamo Revival With Their Post-Apocalyptic Video For 'Cry'. MTV. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 18 січня 2018.
  48. ↑ 10 bands who are leading the screamo revival - Features - Alternative Press. Alternative Press. 28 березня 2016. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 6 січня 2018.
  49. ↑ 25 essential screamo albums from the '90s/'00s that still hold up today. 17 квітня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  50. ↑ Villarreal, Quinn. Emo Through the Years: Explore the Ever-Evolving Genre. SiriusXM (англ.). Процитовано 1 травня 2025.
  51. ↑ 10 знакових гуртів в українському скрімо. www.neformat.com.ua. Процитовано 23 серпня 2025.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скримо&oldid=46030168