Сладж-метал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сладж-метал
Стилістичні походження
Походження
Початок 1990-х, Південь США
Типові інструменти
електрогітара, бас-гітара, барабани, вокал, електронні семпли
Популярність завжди андеграунд
Похідні жанри пост-метал
Споріднені жанри
стоунер-метал, саузерн метал, сладж-кор
Локальні сцени
Новий Орлеан, Саванна, Північна Кароліна

Сладж-ме́тал (англ. sludge metal) — екстремальний музичний жанр, що виник на основі думу та хардкор-панку, окрім того значний вплив склали індастріал та нойз. Це типова дисонансна[ru] та експериментальна музика, часто за вживання некласичного вокалу, дисторшну інструментів та різко контрастних темпів. У якості окремого жанру з'явився опісля 1990-го року завдяки колективам з Нового Орлеану[1], які зазвичай розвивали ідеї сатерн-року. Пізніші групи також застосовували елементи пост-металу.

Поєднує повільні темпи, важкі ритми і темну, песимістичну атмосферу дум-металу з агресією, вокалом та додаванням швидких темпів хардкор-панку. Струнні інструменти (електро та бас гітари) налаштовані нижче і сильно дисторційовані[2]. Соло, як правило, відсутні. Ударні використовуються у характерній для думу формі. Лірично та виконавчо, через насиченість лірикою політичної тематики і окремі музичні елементи, має значну схожість з краст-панком. Поняття "сладж-метал" як правило вважається еквівалентним поняттю "слаж-кор", і здебільшого використовується в скороченому формулюванні "сладж".

Історія[ред. | ред. код]

Найбільш ранніми експериментами, які можуть бути класифіковані як сладж-метал, є, вірогідно, творчість бостонської групи Kilslug, що утворилась у 1982 році та виконувала дуже грубий панк-рок із елементами дум-металу та антимелодійним вокалом. Пізніше група розпалась, а її лідер Ларі "Лайфлесс" приймав участь у колективах Upsidedown Cross та Adolf Satan. Вагомішим кроком до появи сладж-металу були експерименти групи Melvins на їх альбомі «Gluey Porch Treatments» (1987), де вони уповільнили традиційний панк-рок та зробили його більш важким і в’язким. Музика Melvins надихнула ряд груп із США, а саме з Нью-Орлеану (Eyehategod, Crowbar, Acid Bath) а також деякі групи із східного та західного узбережжя США (Buzzoven, Dystopia, Grief, Cavity, Upsidedown Cross, Neurosis, Negative Reaction та ін.), які і сформували сладж як самостійний жанр. Розвиток сладжу відбувався пліч-о-пліч із розвитком стоунер-металу і багато груп, які класифікуються як сладж, активно використовували елементи стонеру в своїй музиці, і навпаки. В середині 90-х років сладж отримав всесвітню популярність, в той же час залишаючись в глибокому андеграунді.  В 2000-х роках розвиток сладжу еволюціонував в більш «чистий» і атмосферний пост-метал.

Представники[ред. | ред. код]

Традиційний[ред. | ред. код]

Стоунер-сладж[ред. | ред. код]

Колективи з використанням елементів сладжу[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Doom Metal. https://www.allmusic.com. AllMusic. Процитовано 2 липня 2018. 
  2. AllMusic Review by William York. https://www.allmusic.com/. AllMusic. Процитовано 2 липня 2018.