Поєднує повільні темпи, важкі ритми і темну, песимістичну атмосферу дум-металу з агресією, вокалом та додаванням швидких темпів хардкор-панку. Струнні інструменти (електро та бас гітари) налаштовані нижче і сильно дисторційовані[2]. Соло, як правило, відсутні. Ударні використовуються у характерній для думу формі. Лірично та виконавчо, через насиченість лірикою політичної тематики і окремі музичні елементи, має значну схожість з краст-панком. Поняття «сладж-метал» як правило вважається еквівалентним поняттю «слаж-кор», і здебільшого використовується в скороченому формулюванні «сладж».
Найбільш ранніми експериментами, які можуть бути класифіковані як сладж-метал, є, вірогідно, творчість бостонської групи Kilslug, що утворилась у 1982 році та виконувала дуже грубий панк-рок із елементами дум-металу та антимелодійним вокалом. Пізніше група розпалась, а її лідер Ларі «Лайфлесс» приймав участь у колективах Upsidedown Cross та Adolf Satan. Вагомішим кроком до появи сладж-металу були експерименти групи Melvins на їх альбомі «Gluey Porch Treatments» (1987), де вони уповільнили традиційний панк-рок та зробили його більш важким і в'язким. Музика Melvins надихнула ряд груп із США, а саме з Нью-Орлеану (Eyehategod, Crowbar, Acid Bath) а також деякі групи із східного та західного узбережжя США (Buzzoven, Dystopia, Grief, Cavity, Upsidedown Cross, Neurosis, Negative Reaction та ін.), які і сформували сладж як самостійний жанр. Розвиток сладжу відбувався пліч-о-пліч із розвитком стоунер-металу і багато груп, які класифікуються як сладж, активно використовували елементи стонеру в своїй музиці, і навпаки. В середині 90-х років сладж отримав всесвітню популярність, в той же час залишаючись в глибокому андеграунді. В 2000-х роках розвиток сладжу еволюціонував в більш «чистий» і атмосферний пост-метал.
