Скрипник Лариса Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Скрипник Лариса Григорівна
Скрипник Лариса Григорівна.jpg
Народилася 21 квітня 1921(1921-04-21)
Єгорівка
Померла 13 серпня 2004(2004-08-13) (83 роки)
Київ
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльність мовознавиця, викладачка університету
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка (1947)
Заклад Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України, Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука і Інститут української мови НАН України
Звання доктор філологічних наук
Ступінь професор
Нагороди Державна премія СРСР

Лари́са Григо́рівна Скри́пник (21 квітня 1921(19210421), Єгорівка  нині Новоукраїнський район — 13 серпня 2004, Київ) — український мовознавець, 1974 — доктор філологічних наук, 1981 — професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

1938 року вступила до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, навчання перервала війна, в жовтні 1942-го добровільно пішла до лав Червоної армії.

1947 року закінчила Київський університет. В 1947—1949 роках викладала українську мову в Сумському педагогічному інституті, з 1949 працює в Інституті мовознавства АН України. 1952 року закінчила аспірантуру в Інституті мовознавства.

1953 року захистила кандидатську дисертацію: «Лексика і фразеологія української радянської художньо-історичної прози».

В 1977—1983 роках — завідувала кафедрою галузевого бібліографознавства в Київському інституті культури. З 1984 року була провідним науковим співробітником-консультантом Інституту мовознавства, з 1991 року — Інституту української мови НАН України.

Царина її наукових зацікавлень: українська лексикографія і лексикологія, лінгвостилістика, ономастика, фразеологія.

Написала монографії:

  • 1958 — «Особливості мови і стилю української радянської художньо-історичної прози»,
  • 1973 — «Фразеологія української мови» (докторська дисертація).

Є співавторкою та однією з редакторів:

  • «Українсько-російського словника» в 6 томах — 1953—1963,
  • однотомного «Українсько-російського словника» — 1964,
  • «Словника мови Шевченка», 2 томи −1964,
  • «Словника української мови» в 11 томах — 1970-80, за це нагороджена Державною премією СРСР 1983 року,
  • словника-довідника «Власні імена людей» — 1986, 1996.

Джерела[ред. | ред. код]

У мережі[ред. | ред. код]