Слободенко Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слободенко Олег Анатолійович
Народився 20 грудня 1949(1949-12-20) (69 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність співак, музикант, композитор
У шлюбі з Галина Дишиневич, поет-пісняр, телеведуча, продюсер
Нагороди Народний артист України Народний артист України (2011)

Оле́г Анато́лійович Слободе́нко (нар. 20 грудня 1949(19491220)) — український співак, музикант, композитор, народний артист України (2011).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Слободенко народився 20 грудня 1949(19491220) року.[2]

В юному віці розпочав кар'єру як гітарист легендарного гурту «Друге дихання», створеного у червні 1966 року разом з ровесниками Сергієм Чаришниковим (барабани), Михайлом Ніколаєвим (бас-гітара) і Володимиром Ткаличем (гітара).

Виконували не лише кавери на пісні «Бітлз» та «Холіз», обробки народних пісень, але й створювали власні пісні. На київському фестивалі біг-біту (жовтень 1967 року) гурт посів перше місце. 1968 року гурт перейшов до Укрконцерту вже під назвою «Веселі шпаки», але проіснував недовго.

Навесні 1969 року Олег Слободенко і Сергій Чаришников разом Юрієм Виноградовим (вокал, клавішні), Григорієм Махно (бас-гітара) та Олександром Кузнєцовим (гітара), створили професійний гурт (ВІА) «Граймо». Олег Слободенко став художнім керівником гурту. Гурт виступав разом з Юлією Пашковською і супроводжував її в програмах популярного на той час гумористичного дуету Штепселя і Тарапуньки. Гурт знімався в їхніх фільмах, виступав у популярних передачах «Блакитний вогник».

Після припинення існування гурту «Граймо» 1986 року Олег Слободенко працював коментатором Держтелерадіо, а згодом став відомим естрадним композитором, пісні якого співали Софія Ротару, Василь Зінкевич, Алла Кудлай, Володимир Удовиченко, гурт «Краяни», Лев Лещенко, Тамара Гвердцителі, Катя Семенова.

Виступав також як співак з своїми сольними програмами.

Написав книгу про творчу діяльність артистів розмовного жанру Юхима Бєрєзіна та Юрія Тимошенка.[3]

Пісні[ред. | ред. код]

  • Біла свічка (слова С. Галябарди)
  • Казино у Василя (слова М. Войнаренка) — «Світязь»
  • Магнолія (слова Галини Дишиневич) — О. Слободенко[4]
  • Мови чарівний голос (слова С. Галябарди) — О. Слободенко
  • Молоді літа (слова В. Герасимова) — гурт «Краяни»; ВІА «Беркут»
  • На перехресті доріг — Крізь літа (слова В. Герасимова) — В. Зінкевич; ВІА «Беркут»
  • Не поверну човен (слова С. Галябарди) — А. Кудлай
  • Синьоока чаклунка (слова В. Лашука) — Л. Сандулеса
  • Солодка омана (слова Г. Дишиневич) — В. Зінкевич[5]
  • Тиха вода (музика І. Поклада, слова Ю. Рибчинського) — виконавці: О. Слободенко і Ю. Пашковська
  • Роксолана (слова С. Галябарди)
  • Цветы из папье-маше (слова Г. Дишиневич) — К. Семенова
  • Дикая роза[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  2. Календар подій // Національна спілка театральних діячів України
  3. Дарований людям сміх. Розповідь про Тарапуньку та Штепселя / Олег Слободенко. — К. : Мистецтво, 1979. — 110 с.
  4. Олег Слободенко. Магноліявідео
  5. Василь Зінкевич. Солодка оманавідео
  6. Олег Слободенко. Дикая розавідео(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]