Смерек (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Смерек
пол. Smerek

Координати 49°10′36″ пн. ш. 22°26′01″ сх. д. / 49.17667° пн. ш. 22.43361° сх. д. / 49.17667; 22.43361Координати: 49°10′36″ пн. ш. 22°26′01″ сх. д. / 49.17667° пн. ш. 22.43361° сх. д. / 49.17667; 22.43361

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Ґміна Тісна (ґміна)
Населення 100 осіб (2006)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштові індекси 38-608
Автомобільний код RLS
Смерек (Польща)
Смерек
Смерек
Смерек (Підкарпатське воєводство)
Смерек
Смерек

Смерек — село на прадавній етнічній український території. Зараз знаходиться в ґміни Тісна, Ліського повіту Підкарпатського воєводства на південному сході Польщі.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване в долині Солінка гірських пасм Західних Бещад, недалеко від кордону зі Словаччиною.

Село розташоване за 9 км на північний схід від Тісної, за 34 км на півдні від Лісько, 644 метри над рівнем моря, біля потоку Смерек (Смрек) і р. Ветлина.

Назва[ред.ред. код]

Назва Смерек походить від української назви хвойного дерева "смерека".

У ході кампанії перейменування українських назв село в 19771981 рр. називалось Сьвєркув (пол. Świerków).

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка в документі 1529 р., як власність роду Балів, на праві волоському. Поселення біля гори Смерек мало стратегічне прикордонне значення для Сяноцької Землі. Поселення, які знаходились поруч — Творильне, Криве, Хміль, Дверник, Ступосяни, Журавин. Пізніше, поруч виникли поселення Ветлина і Яворець.

В вересні 1614 р. в селі були криваві події — місцевий солтис (князь) Петро з купою 98 осіб, напали на садиби села і зруйнували його практично повністю. Кілька жителів були вбиті та багато отримали поранення. Невідомо, які були мотиви нападу: чи було це актом помсти, чи з метою пограбування.

Протягом століть у Смереку було багато власників. На кінець вісімнадцятого століття належав родині графа Лосів.

На початок ХХ століття фільварок з 2500 га ялинових лісів, купила віденська торгова компанія, яка в 1904 р. протягнула вузькоколійну залізницю з Нового Лупкова до присілку Бескид через потік Смерек і почала інтенсивну експлуатацію лісів.

З листопада 1918 по січень 1919 тут існувала Команчанська Республіка.

В 1944 році польська влада запропонувала 691 особам переселитися до СРСР, але ніхто добровільно не залишив свої батьківські прадавні землі і багато людей втекли в ліс. Злочинна комуністична влада під тиском НКВДистів у 1946 р. влаштували облави і мешканців було насильно загнано в товарні вагони і примусово вивезено до СРСР (в село Надіїв коло Долини). Село було знищене, залишилось тільки декілька давніх будівель.

З 1975 по 1998 рр. адміністративно село належало до Кроснянського воєводства.

Церква[ред.ред. код]

Місцева греко-католицька парафія належала до 1924 року до Деканату Балигородського, опісля — до Тіснянського. Церква була дерев'яна парафіяльна Св. Мученика Дмитра. Її було збудовано в 1875 році на місці старої, також дерев'яної. Після ІІ Світової війни знищена. На церковному цвинтарі довжиною близько 100 м збереглося тільки декілька могил і фрагменти бетонних і кам'яних надгробків.

В 1903 р в селі була побудована мурована капличка, поставлена на пам'ять про відміну панщини, так званий "гроб панщини", де кілька разів на рік відбувались служби під час паломництва. Тепер від неї немає і сліду.

Демографія[ред.ред. код]

В 1881 році у селі проживало 557 мешканців.

В 1921 р. в селі мешкало 647 осіб: 564 греко-католиків, 58 римо-католиків, 8 протестантів, 43 іудеїв i 1 особа іншого віросповідання.

В 1927 р. жило тут вже 814 осіб, а в 1943 р. — 869 осіб.

У 1939 році в селі проживало 910 мешканців, з них 840 українців, 40 поляків, 20 євреїв і 10 німців[1].

Етнографія[ред.ред. код]

Місцеві жителі вважали себе русинами, рідко використовуючи назви "бойки" та "лемки", дослідники вважають, що в селі жили і ті і ті, хоча бойки переважали.

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні через місце старого села пролягає дорога. Немає вже ні будівель садиб, лісопильного заводу, млинів, постоялих дворів і мисливських будиночків, ні співучих птахів…

Зараз у селі мешкає 100 осіб, переважно переселенців-поляків.

Джерела[ред.ред. код]


  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.