Тісна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Тісна
пол. Cisna
Герб
Герб
Вид на Тісну
Вид на Тісну

Координати 49°12′41″ пн. ш. 22°19′44″ сх. д. / 49.21139° пн. ш. 22.32889° сх. д. / 49.21139; 22.32889Координати: 49°12′41″ пн. ш. 22°19′44″ сх. д. / 49.21139° пн. ш. 22.32889° сх. д. / 49.21139; 22.32889

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Ґміна Тісна (ґміна)
Рік заснування 1552 (463 роки)
Площа 8.8 км²
Населення 460 осіб (2002 р.)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштові індекси 38-607
Автомобільний код RLS
Офіційний сайт http://www.cisna.pl
Тісна (Польща)
Тісна
Тісна
Тісна (Підкарпатське воєводство)
Тісна
Тісна

Тісна — село на прадавній етнічній український території. Зараз - центр ґміни Тісна в Ліському повіті Підкарпатського воєводства на південному сході Польщі. Розташоване в долині річки Солінка серед гірських пасм Західних Бещад, на кордоні зі Словаччиною та Україною. Центр гміни Тісна.

Історія[ред.ред. код]

Село вперше зустрічається в документі 1552 р., як власність роду Балів і поселення на основі Волоського права. Ймовірно, поселення існувало ще раніше на Руському праві.

Тісна згадується в австрійських кадастрових відомостях 1787 року.

Церква[ред.ред. код]

Вперше згадується в 1739 році, коли Міхал Урбанський започаткував тут нову парафію. В 1790 р. в парафію, крім самої Тісної, входило с. Габківці. Наступна церква Св. Архангела Михаїла була зведена на гроші Юліана Фредри в 1825 р. Обновлена в 1902 році, мала іконостас і художню декорацію стропил. Після 1947 р. спустошена. В 1956 році будівлю церкви спробували переробити в костел. Але спроба не вдалася і церкву розібрали на будівельні матеріали в тому ж році. В 1962 році на місці церкви встановлено пам'ятний хрест. В Історичному Музеї м. Сяніка зберігається ікона 18 ст. з церкви с. Тісної. При церкві була дерев'яна дзвіниця 1825 року будови. Розібрана в 70-х рр. ХХ ст. Останній парох церкви і декан Тіснянський о. Євстафій Чарчаліс (нар. 1898 р.) був з вірними аж до травня 1947 р., коли під час акції Вісла був заарештований і ув'язнений в таборі в Явожні. В грудні 1948 р. звільнений, поселився разом з жінкою і сином в Lidzborku Warminskim. З 1957 р. правив у греко-католицькій парафії в Малборку, де й похований після смерті в 1994 р. На погребальному цвинтарі села багато старих надгробків було знищено після 1947 р. На цвинтарі збережене найстаріше поховання в Бескидах — 1842 р. Антонія Квеченського і його двох онучок. Збереглися також старі липи.

Демографія[ред.ред. код]

На 1785 р. поселення мало 9.56 кв км земельних угідь і населення — 84 греко-католики і 10 римо-католиків.

1840 — 123 гр.-кат.

1859 — 168 гр.-кат.

1879 — 182 гр-кат.

1899 — 188 гр.-кат.

1921 — 416 осіб (у 46 житлових будинках): 166 римо-католиків, 132 греко-католиків, 118 євреїв.

1926 — 140 гр.-кат.

1936 — 250 гр.-кат., 198 римо-кат. і 214 іудеїв.

В 18901895 роках тут була збудована вузькоколійна залізниця до Нових Липків, яку 1904 року було продовжено до Каліка.

Під час Першої світової війни цей регіон опинився в центрі бойових дій. З осені 1914 по весну 1915 року, через інтенсивні бойові дії в Карпатах, Тісна три рази опинялась на лінії фронту.

З листопада 1918 по січень 1919 село входило до складу Команчанської Республіки.

В 1924 році з Балигородського Деканату був виділений Тіснянський деканат.

У міжвоєнний період Тісна була одним з головних сіл у Бескидах і стала відомим місцем для проведення ярмарків, на які з'їжджалось до 60.000 гостей.

Під час ІІ Світової війни село було майже повністю знищене. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Більшість українських родин насильно переселили в УРСР в 1946 році. Ті родини, яким вдалось уникнути переселення, 29 квітня 1947 під час Операції Вісла були вивезені в околиці м. Гданська в Польщі.

Сьогодення[ред.ред. код]

Населення: 1991 р. — 403, 2004 р. — 460 мешканців. Тісна є відомим місцевим курортом з центром інформації для туристів, невеликими готелями, приватними маєтками і сувенірними кіосками. Працює ресторація "Лемківщина".

Джерела[ред.ред. код]

  • Archiwum Państwowe w Przemyślu. Фонд - 142/0 - Archiwum Greckokatolickiego Biskupstwa w Przemyślu, метричні записи за період: 1784-1838 рр. Фонд - 2025/0 - Akta stanu cywilnego Parafii Greckokatolickiej w Cisnej, метричні записи за період - 1784-1845 рр., мікрофільми - nr P-110.
  • Archiwum Państwowe w Rzeszowie Oddział w Sanoku. Фонд - 431/0 - Akta stanu cywilnego Parafii Greckokatolickiej w Cisnej, метричні записи за період - 1857-1903 рр.

Література[ред.ред. код]