Собор святого Миколая Чудотворця (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свято-Миколаївський собор
Свято-Миколаївський собор (Кременчук) - 01.JPG

Свято-Миколаївський собор
49°04′08″ пн. ш. 33°24′25″ сх. д. / 49.0690278° пн. ш. 33.40694° сх. д. / 49.0690278; 33.40694Координати: 49°04′08″ пн. ш. 33°24′25″ сх. д. / 49.0690278° пн. ш. 33.40694° сх. д. / 49.0690278; 33.40694
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна,Кременчук
Кінець будівництва 1910
Архітектурний стиль готика
Належність УПЦ КП
Адреса м. Кременчук, Полтавська область, вул. 29 Вересня 16/34
Собор святого Миколая Чудотворця (Кременчук) is located in Україна
Собор святого Миколая Чудотворця (Кременчук)
Собор святого Миколая Чудотворця (Кременчук) (Україна)

Свято-Миколаївський собор — культова споруда УПЦ КП. Будівництво закінчено 1910 року. Відноситься до пам'яток архітектури Кременчука.

Історія[ред.ред. код]

Збудований 1910 на кошти полтавської дворянки Котович у готичному стилі. Вона заповіла церкві значні кошти, яких вистачило на ремонт діючого костелу в Полтаві та будівництво нового у Кременчуці. Функціонував до 1919. Після встановлення радянської влади богослужіння були заборонені, а приміщення експропрійоване більшовиками. До 1970-х у ньому розміщувались будинок культури, будинок урочистостей, будинок офіцерів, кінотеатр, дитячоюнацька спортивна школа № 2 (1971–1991).

Богослужіння відновлено 17 грудня 1991 громадою УАПЦ. Після Об'єднавчого Собору 1992 храм належить громаді святого Миколая Чудотворця УПЦ КП. У приміщенні проведено будівельні оздоблювальні та ремонтні роботи. Святині: ікона священномученика Макарія з частинкою його мощей, ікона великомучениці Варвари з частинкою її мощей.

У новітній час громада зареєстрована 15.04.1999 за № 200 по вул. 29 Вересня, 16/34. Богослужіння проводяться у культовій споруді.

За час приналежності храму до православ'я було прибудовано портал, встановленно куполи з Хрестами на ньому. Було виготовлено чотириярусний різьблений іконостас (у тому ж стилі Престіл, жертовник, тетрапод, аналої, требні столи і лави), паркетне покриття. Оздоблено стіни деревом і живописним розписом: Вівтаря, центральної частини собору (Храму віруючих), кліросу, притвору, порталу. З 1996 року над розписами трудився київський іконописець Максим Ладєйщиков, який і виконав більшу частину робіт. З 2007 року і до сьогодні ці труди продовжує кременчуцький художник Микола Бутко.[1]

Духовенство[ред.ред. код]

Першим настоятелем з липня 1991 року до травня 1992 року був архімандрит Афанасій. З липня до грудня 1992 року обов'язки настоятеля храму виконував ієрей Михайло Ковташ. 12 січня 1993 року настоятелем храму було призначено протоієрея (тоді молодого ієрея) Володимира Макогона, який і до нині трудиться на цій ниві. За ці роки священнослужителі, які брали участь у духовному житті Собору (1994–1996 роки — ієрей Андрій Коржинський, 1996–1998 роки — ієрей Євгеній Хорольський, 1998–2000 роки — ієрей Андрій Тященко, з 2000 року і до сьогодні — протоієрей Юрій Казьмін, з 2003 року і до сьогодні — протоієрей Михаїл Гориславець, з 2012 року і до нині — ієрей Анатолій Куліш).[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]