Содома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Содома
італ. Il Sodoma
142 le vite, il sodoma.jpg
Ім'я при народженні Джованні Антоніо Бацці
Народився 1477(1477)
Верчеллі
Помер 15 лютого 1549
Сієна
Національність італієць
Діяльність художник
Галузь живопис
Напрямок Відродження і Сієнська школа
Жанр пейзаж
Magnum opus Terrestrial Venus with Eros and Celestial Venus with Anteros and Two Cupids[d], Man of Sorrows[d] і The Women of Darius's Family before Alexander the Great[d]
Конфесія католицтво
Батько Джакомо ді Антоніо дей Бацці
Мати Анжела да Бергамо
У шлюбі з Беатріче ді Лука Галлі
Діти 1 син та 1 донька

Джованні Антоніо Бацці відомий як Содома (італ. Giovanni Antonio Bazzi, 1477 —†15 лютого 1549) — італійський художник епохи Відродження, представник Сієнської школи XV ст.

Прізвисько[ред. | ред. код]

Навколо прізвиська «Содому» було безліч дискусій і припущень. Існує думка, що спочатку його родинним іменем або прізвиськом було «Содон» (іноді він так підписував картини), яке потім трансформувалося в «Содома». Втім, це мало що змінює в ексцентричному характері художника, який, судячи з описів Д.Вазарі, із задоволенням брав прізвисько Содома, натякають на содомський гріх. І не просто брав, але бравірував їм, щоб епатувати поважну публіку.

Життєпис[ред. | ред. код]

Його справжнє ім'я було Джованні Антоніо. Походив з родини шевця з Бріандате на ім'я Джакомо ді Антоніо деі Бацці, який до 1475 року перебрався до містечка Верчеллі (П'ємонт), а в 1476 році одружився на Анджелі да Бергамо. У них було троє дітей, два сини — Джованні Антоніо і Нікколо, донька Амадея. Майбутній художник був старшим серед дітей Бацці.

Він народився в 1477 році, а в 1490 році поступив на навчання до живописцю Джованні Мартіно Спанцотті. У нотаріальних архівах Верчеллі збереглася угода від 20 листопада 1490 року, де батько Содоми уклав з художником Джованні Спанцотті про те, що той буде навчати його сина всім різновидам живопису, включаючи роботу по склу і дереву, протягом семи років. Разом зі Спанцотті Содома деякий час жив у Мілані, де потрапив під вплив творчості Леонардо да Вінчі, хоча точних свідчень про їх контакті не існує.

1501 року художник перебирається до Сієни, куди купців з родини Спаноккі. Проте ніяких документів про те, що родина Спаноккі робило Содомі замовлення на картини не збереглося. Приїхавши в Сієну, Содома отримав перші великі престижні замовлення.

Водночас пристрастився до кінських перегонів — сієнського паліо. Збереглися документи, згідно з якими він брав участь у паліо і набував для цих цілей дорогих коней.

У 1508 році деякий час перебував у Римі, виконуючи замовлення для папи римського Юлія II. Содомі була доручена розпис папських покоїв, Станца делла Сен'ятура. Він розписав гротесками і орнаментами звід залу, проте велика композиція на стіні не сподобалася папі, який наказав її збити, відсторонив художника від робіт, і розпорядився, щоб його місце зайняв Рафаель. Важко сказати, які стосунки після цього склалися у Содоми з Рафаелем, однак, останній у своїй фресці «Афінська школа» написав спільний з Содомом портрет.

У 1510 році художник одружується на доньці підприємця Луки Галлі. Завдяки цього зумів налагодити стосунки з представниками купецьких родин та банкірів. останні надавали численні замовлення. Серед них були банкіри та меценати Кіджі. Завдяки Агостіно Кіджі Содома затоваришував з П'єтро Аретіно, і отримав престижні замовлення. Серед прихильників його таланту був Якопо Аппіані, володар Пьомбіно, папа Лев X, який із захопленням прийняв одну з найкращих картин Содоми «Лукреція» (Будапешт, Художній музей), надавши художнику лицарський титул «кавальєри ді Крісто», а також імператор Карл V, який дав художнику графський титул.

У 1515–1518 роках перебував у Флоренції, де також знайшов численних замовлеників серед знаті. Зокрема написав для Альфонсо I д'Есте, герцога Феррари картину «Св. Георгій і дракон» (1518 рік, Вашингтон, Національна галерея мистецтва).

В Сієні він працював до 1538 року, коли перебирається до м. Пьомбіно, з 1539 до 1540 року працює над замовленнями у Вольтерра, після чого до 1543 року — у Пізі, по тому перебирається до Лукки, де виконав декілька фресок для місцевих церков. У 1545 році повертається до Пьомбіно.

Повернувся до Сієни у 1548 році. Помер Содома 15 лютого 1549 року, за деякими відомостями розтринькавши усі свої статки.

Творчість[ред. | ред. код]

Самостійні роботи та відомість художника пов'язані з його діяльністю у Сієні. Першим великим твором Содоми є фрески в трапезній оліветського монастиря Св. Анни в Кампрене недалеко від Сієни. Згідно з контрактом, підписаним з боку монастиря Фра Андреа Косса, роботи були розпочаті в 1503 році і завершені до червня 1504 року.

У 1505–1508 роках він закінчив фрески, розпочаті в 1497 році Лукою Сіньореллі в монастирі Монте Олівет. Вони були присвячені сценам з життя святого Бенедикта Нурсійського. В одній зі сцен святий Бенедикт, намагаючись навести лад у ввіреному йому монастирі, проганяє куртизанок, надісланих ченцем Флорентіусом для спокушання монастирської братії. Содома намалював цих жінок оголеними, викликавши сум'яття у ченців і обурення у керівництва монастиря. Куртизанок довелося «одягнути», хоча в даному випадку, схоже, Содома просто суворо дотримувався канонічного опису житія св. Бенедикта. У цій роботі помітний вплив Леонардо да Вінчі та Рафаеля.

Згідно авторові життєписа Рафаеля Паоло Джовіо Содомі було властиво «абсурдне й мінливе, з печаткою безумства мислення». разом з тим, Джовіо вважає його «спадкоємцем Рафаеля».

Рафаелеву ідею з солдатами Содома повторив у картині «Зняття з хреста» (Пінакотека, Сієна), яка була створена для вівтаря родини Чінуцці в сієнській церкві Сан Франческо. Під час робіт над фресками в двох монастирях Содома написав кілька міфологічних та історичних сюжетів у Сієнському палаці Сігізмондо Кіджі (сцени з «Метаморфоз» Овідія, і сцени з життя Юлія Цезаря).

Содома розписав спальню палацу Кіджі (вілла Фарнезіна) фресками з сюжетами з життя Олександра Македонського, серед яких виділяється сцена із зображенням весілля Олександра і Роксани, завдяки їй кімнату нині іменують Кімната одруження Олександра і Роксани. Спальня примикає безпосередньо до бенкетного залу, який пізніше був розписаний Бальдассаре Перуцці. У загальній складності Содому написав тут три фрески: «Одруження Олександра і Роксани», «Родина Дарія перед Олександром», «Битва». Четверту фреску «Олександр з Буцефалом» дослідники нині не вважають роботою Содоми. Імовірно, її виконав хтось з близьких художників, що досить вдало імітував його манеру.

У 1525 року виконував замовлення на виготовлення корогви для спільноти Сан Себастьяно ді Камоллья в Сієні (нині в Галереї Пітті, Флоренція). На одній стороні хоругви Содома зобразив пробитого стрілами святого Себастьяна, на зворотному — Мадонну з немовлям у славі в оточенні святих. Твір виконано у приглушеною, неяскравим гамі; за анатомічно бездоганно виписаною постаттю св. Себастьяна простирається багатий пейзаж з античними руїнами, голову святого ангел вінчає короною мученика. У ліпленні фігури Себастьяна відчувається вплив античної скульптури.

Іншим великим твором майстра є фрески у капелі св. Катерини церкві Сан-Доменіко, що були написані в 1526 році. Художник зобразив три сцени з життя святої, зокрема, «Страта Нікколо ді Тульдена» - молодого аристократа з Перуджі, якого сієнський суд засудив до смерті тільки за те, що той різко висловився про сієнський уряд. Св. Катерина довго відвідувала Нікколо в катівні, умовляючи змиритися з долею, а потім була присутня при його страті. Художник зобразив найкривавіший момент у цьому сюжеті, і, незважаючи на те, що подія відбувалася в кінці XIV століття, обряди стражників у давньоримські костюми - настільки був привабливий дух античності в той час. Однак найвидатнішою фрескою в циклі з часів Вазарі вважається «Стигматизація св. Катерини». Розписи в капелі не були Содомою завершені, оскільки замовники не змогли далі оплачувати роботу.

У цей же період Содома створив фрески в церкві Санта Кроче (нині зняті зі стін, і зберігаються в Пінакотеці, Сієна). У 1529 році він став мовби «офіційним художником» Сієни, і отримав урядові замовлення на роботи у міській ратуші, Палаццо Пуббліко, де він написав фрески і залишив два вівтарні образи — «Святе сімейство» і «Мадонна зі святими». Приблизно в ці ж роки він розписав фресками капелу св. Якова сієнської церкви Санто Спіріто.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Беатріче ді Лука Галлі

Діти:

  • Апеллес (1511—д/), помер дитиною
  • Фаустіна (1512—д/н), дружина художника Бартоломео Нерона, відомого як Річчі

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Giors Oneto, Il Sodoma fra Vercelli e Biella, Spiridon Italia Borriana 2001