Лука Сіньйореллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лука Сіньйореллі (Лука д'Ежидіо ді Вентура)
Luca Signorelli (Luca d'Egidio di Ventura)
Signorelli, Luca - selfportrait alone.jpg
Автопортрет, фреска в каплиці Сан Брізіо, Орв'єто.
Народження 1545(1545)
Кортона
Смерть 16 жовтня 1523(1523-10-16)
  Кортона
Національність італієць
Жанр портрет, вівтар, релігійний живопис
Навчання П'єро делла Франческа
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1465-1520
Покровитель House of della Rovere[d] і Vitelli[d]
Вчитель П'єро делла Франческа[1][2]
Твори портрет, релігійний живопис

Лука Сіньйореллі у Вікісховищі?

Лу́ка Сіньйоре́ллі (італ. Luca Signorelli 1445, Кортона — 16 жовтня, 1523, Кортона) — славнозвісний італійський художник раннього Відродження.

Життєпис, ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в 1445 році в місті Кортона. Синьорелли навчався живопису у П'єро делла Франческа, долучившись до геометрично ясному стилю свого вчителя. Про це маємо свідоцтва Луки Пачолі (1494), а в середині 16 ст. по це писав Джорджо Вазарі. В своїй творчості (особливо в області передачі анатомії людського тіла і руху) не уникнув впливу Антоніо Поллайоло. Ранні твори художника важко ідентифікувати, позаяк вони близькі за стилістикою до митця Сансеполькро.

Праця в Чітта ді Кастелло[ред. | ред. код]

Перше збережене свідоцтво — від 1474 року, коли художник створив серію фресок в містечку Чітта ді Кастелло.

Художник виборов авторитет і шостого вересня 1479 року був обраний в Раду вісімнадцяти. Він і надалі посідав адміністративні посади в місті Кортона (85 км від Флоренції). У 1512 році був призначений послом Кортони у Флоренції. Останні роки життя провів у рідному місті, де був головою художньої майстерні.

Декорування Сікстинської капели[ред. | ред. код]

Особливу славу Сіньйореллі принесла участь в декоруванні Сікстинської каплиці в Римі в 1481-1482 роках. Первісно він рахувався помічником П'єтро Перуджіно.

Сіньйореллі спільно з Бартоломео делла Гатта створив фреску «Сцени з життя Мойсея». Крім того, робота в Сікстинській капелі надала можливість Сіньйореллі познайомитися з Перуджіно, вплив творчості якого явно простежується у фресках Сіньореллі, виконаних для сакристії святилища в Лорето (1477-1480) і для вівтаря святого Онуфрія в соборі міста Перуджа (1484).

Зрілі твори[ред. | ред. код]

Лука Сіньйореллі вніс величезний внесок в оформлення храмів рідного міста - в рідкісній церкви Кортони немає його творів. Крім того, майстер працював при дворах багатих володарів - у Лоренцо Медічі у Флоренції і Федеріго та Монтефельтро в Урбіно. Так, найвідоміші його роботи, створені для Лоренцо Медічі, - втрачене під час Другої світової війни полотно «Виховання Пана» (1490, Флоренція) і тондо «Мадонна з немовлям», що зберігається сьогодні в галереї Уффіці.

Найбільшу популярність Сіньйореллі принесли фрески в тосканському абатстві Монте-Олівето-Маджоре (1496-1498) за мотивами життєпису святого Бенедикта і цикл фресок на тему Апокаліпсису для каплиці Сан-Бріц собору в Орвієто (1499-1502). Драматичні фрески капели Сан-Бріц («Загибель світу», «Воскресіння» та «Загибель грішників») характеризують майстерність Сіньйореллі в передачі ракурсів і світлотіні.

Станкові твори[ред. | ред. код]

Крім фресок, Лука Сіньйореллі створив кілька станкових творів (зокрема, «Мадонна зі святими і ангелами» (1484, Музей собору в Перуджі), збереглися і деякі малюнки та ескізи для декору каплиці Сан-Бріц: «Два оголених борці» (Британський музей, Лондон), «Четверо оголених борців» (Лувр, Париж). Окрім живопису Лука Сіньйореллі завжди брав активну участь у громадському житті Кортони, займаючи ряд цивільних посад.

Власна родина[ред. | ред. код]

Близько 1470 року Лука Сіньйореллі узяв шлюб із сеньйоритою Галіцією П'єтро Карнесеккі. Подружжя мало чотирьох дітей, збережені їх імена — Антоніо, Феліція, Томас, Габріелла.

Смерть[ред. | ред. код]

Помер Лука Сіньйореллі 16 жовтня 1523 в місті Кортона, був похований за звичаєм тої пори в церкві святого Франциска.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Увірування апостола Фоми», Фреска, до 1482 р., Базиліка ді Санта Каза, Лорето.
  • «Портрет літнього сеньйора (на тлі з архітектурою)», бл. 1492 р., Картинна Галерея, Берлін
  • «Розп'яття з Марією Магдалиною», бл. 1500 р., Уффіці, Флоренція
  • Фрески в Чітта ді Кастелло «Побиття Христа» та ін.
  • Базиліка ді Санта Саза «Пара апостолів під час дискусії», «Увірування апостола Фоми»
  • «Георгій Змієборець», бл. 1499 р., Державний музей, Амстердам
  • «Народження Івана Хрестителя», Лувр, Париж
  • «Покров Богородиці зі св. Себастьяном і Бернардино Сієнським», бл 1490 р.,
  • «Вівтар зі св. Онуфрієм і святими», 1484 р., Перуджа
  • «Благовіщення», кінець 15 ст., Вольтерра
  • «Свята Трійця, Мадонна з немовлям і святими», 1510 р., Уффіці, Флоренція

Галерея вибраних творів[ред. | ред. код]

«Благовіщення», кінець 15 ст., Вольтерра

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fabio De Chirico, Vittoria Garibaldi, Tom Henry, Francesco F. Mancini (a cura di), Luca Signorelli, catalogo della mostra (Perugia, Orvieto, Città di Castello, 2012) Silvana Editoriale, Milano - Cinisello Balsamo 2012. ISBN 978-88-366-2259-7
  • Tom Henry, The Life and Art of Luca Signorelli, Yale University Press, New Haven - London 2012. ISBN 9780300179262
  • Laurence Kanter, Giusi Testa, Tom Henry, Luca Signorelli, Rizzoli, Milano 2001. ISBN 88-17-86851-5.
  • Luca Signorelli: The Complete Paintings, Texts by Laurence Kanter, Plates and catalogue by Tom Henry, London 2012. ISBN 0500093059.
  • Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0
  • Antonio Paolucci, Luca Signorelli, in Pittori del Rinascimento, Scala, Firenze 2004. ISBN 888117099X
  • Stefano Zuffi, Il Quattrocento, Electa, Milano 2004. ISBN 8837023154
  • Silvia Blasio, Marche e Toscana, terre di grandi maestri tra Quattro e Seicento, Pacini Editore per Banca Toscana, Firenze 2007.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лука Сіньйореллі

  1. http://pinacotecabrera.org/en/collezione-online/opere/madonna-of-the-milk/
  2. Лука Сіньореллі — С. 14.