Сохань Лідія Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сохань Лідія Василівна
Народилася 1 грудня 1924(1924-12-01)
Мальчіха (Новосибірська область), Q19837810?, Коливанський район, Росія
Померла 3 лютого 2022(2022-02-03) (97 років)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність соціологиня
Alma mater Новосибірський державний педагогічний університет
Науковий ступінь доктор філософських наук
Членство НАН України

Лідія Василівна Сохань (1 грудня 1924, село Мальчіха, Новосибірська область, Російська РФСР — 3 лютого 2022) — радянський та український філософ і соціолог, член-кореспондент НАН України.

Життєпис[ред. | ред. код]

1940 року поступила на історично-філологічний факультет Іркутського державного університету. Під час німецько-радянської війни працювала у відділі соціального забезпечення населення Кіровського району Новосибірська[ru]. У 1946 році закінчила навчання на історичному факультеті в Новосибірському педагогічному інституті, у 1950 р. — аспірантуру Інституту філософії АН СРСР. Після захисту кандидатської дисертації короткий час працювала в Кольській філії Академії наук СРСР. У 1951—1954 роках працювала у видавництві «Знання» в Москві на посаді старшого редактора.

Надалі переїхала до Харкова. У 1954—1959 роках була тут доцентом кафедри філософії Харківського педагогічного інституту, а в 1959—1961 роках завідувала кафедрою філософії Харківського медичного інституту[1].

1961 року переїхала до Києва, де у 1961—1988 роках працювала в Інституті філософії АН УРСР. Завідувала відділом історичного матеріалізму. 1969 року захистила дисертацію доктора філософських наук та стала завідувачкою відділу соціальної психології цього інституту.

З 1988 по 1994 рік була головним науковим співробітником Інституту соціології НАН України. У 1994 році стала займати посаду радника при дирекції того ж наукового закладу. У 1990 році була обрана член-кореспондентом НАН України.

Померла 3 лютого 2022 року у віці 97 років[2].

Була одружена з істориком Павлом Соханем, з яким мала двох синів: фізика-теоретика Володимира (1955) та публіциста Ігоря[3] (1957)[4].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Була науковою консультанткою педагогічних і психологічних експериментів у Хортицькому національному навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Спосіб життя: Теоретичні й методологічні проблеми соціально-психологічного дослідження»
  • «Стиль жизни личности» (1982 р.)
  • «Жизнь как творчество» (1985 р.)
  • «Жизненный путь личности» (1987 р.)
  • «Культура жизни личности» (1988 р.)
  • «Разумная организация жизни личности: проблемы воспитания и саморегулирования» (1989 р.)
  • «Психология жизненного успеха: Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций» (1995 р.)
  • «Психологія і педагогіка життєтворчості особистості» (1996 р.)
  • «Життєві кризи особистості» (1998 р.)
  • «Життєва компетентність особистості»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сохань Лідія Василівна. Науковці України — еліта держави / Автор — упорядник: Я. Білейчук. — К.: Логос Україна, 2010. — 239 с. ISBN 978-966-2457-00-1
  2. Сохань Л. В. — Некролог, Сайт НАНУ, 04.02.2022
  3. Игорю Павловичу Соханю — 60 лет // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2017. — № 4. — С. 185—186
  4. Сохань Павло Степанович. Український історичний журнал. — 2013 — Вип. 4 Липень-серпень. С. 370—375

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]