Пінхас Лавон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м орфографія
Рядок 19: Рядок 19:
тоді табір противників виводу військ в [[Вашингтон]]і та [[Лондон]]і міг би взяти гору.
тоді табір противників виводу військ в [[Вашингтон]]і та [[Лондон]]і міг би взяти гору.


Ізраїль активізував свою надсекретну групу 131, що складався з єгипетських євреїв та ізраїльських агентів. Група 131 була завербована кілька років назад, коли офіцер ізраїльської розвідки Аврам Дар прибув в [[Каїр]] під ім'ям Джона Дарлінґа, піданного британського [[Гібралтар]]у. Він набрав групу з єгипетських євреїв, що раніше активно сприяли еміграції та тайним операціям. Групою у 1954 були проведені вибухи у поштовому відділенні та бібліотеці американського інформаційного агенства, в [[Каїр]]і та [[Александрія|Александрії]]. Але надалі єгиптянам вдалося взяти на гарячому диверсантів, із бомбою в кишені.
Ізраїль активізував свою надсекретну групу 131, що складався з єгипетських євреїв та ізраїльських агентів. Група 131 була завербована кілька років назад, коли офіцер ізраїльської розвідки Аврам Дар прибув в [[Каїр]] під ім'ям Джона Дарлінґа, піданного британського [[Гібралтар]]у. Він набрав групу з єгипетських євреїв, що раніше активно сприяли еміграції та тайним операціям. Групою у 1954 були проведені вибухи у поштовому відділенні та бібліотеці американського інформаційного агентства, в [[Каїр]]і та [[Александрія|Александрії]]. Але надалі єгиптянам вдалося взяти на гарячому диверсантів, із бомбою в кишені.


=== Суд ===
=== Суд ===
Рядок 57: Рядок 57:
{{Міністри оборони Ізраїлю}}
{{Міністри оборони Ізраїлю}}
{{Міністри сільського господарства Ізраїлю}}
{{Міністри сільського господарства Ізраїлю}}

{{DEFAULTSORT:Лавон, Пінхас}}
{{DEFAULTSORT:Лавон, Пінхас}}
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Версія за 04:36, 5 лютого 2016

Пінхас Лавон

Пі́нхас Лаво́н (12 липня 1904 Копичинці — †24 січня 1976, Тель-Авів) — міністр оборони Ізраїлю в 19541955, фігурант гучної справи про тероризм.

Біографія

Народився в Копичинцях на Тернопіллі. Вивчав право у Львівському університеті, де зорганізував регіональну організацію Гистадрут — єврейський профспілковий конгрес. Поїхав в Британську підмандатну Палестину в 1929.

Став лідером Гистадрут в 1949 і обіймав цю посаду до 1961. Також з 1949 по 1961 обирався в Кнесет. В 19541955 був призначений міністром оборони Ізраїля, але змущений був ганебно залишити цю посаду після звинувачень до причетності до терористичних вибухів в Єгипті. В 1964 році полишив життя публічного політика після розходжень з Бен-Гуріоном.

Справа Лавона

Операція Сюзанна

Після Другої світової війни США почали тиснути на Британію з метою демонтажа їхньої колоніальної імперії. Зокрема, США примушувало британців відмовитися від контролю над зоною Суецького каналу. Ізраїль категорично заперечував проти виводу британських військ, але дипломатичними шляхами не зміг довести свою точку зору. Тому влітку 1954 начальник ізраїльської військової розвідки Аман, Бен'ямин Гиблі, розпочав Операцію Сюзанна. Ціллю операції було проведення вибухів та інших диверсійних актів в Єгипті з метою

  • покласти провину на «єгиптян-екстремістів»,
  • звинуватити єгипетський уряд Насера в неспроможності держати ситуацію під контролем,
  • засвідчити англо-саксам нестабільність в країні.

тоді табір противників виводу військ в Вашингтоні та Лондоні міг би взяти гору.

Ізраїль активізував свою надсекретну групу 131, що складався з єгипетських євреїв та ізраїльських агентів. Група 131 була завербована кілька років назад, коли офіцер ізраїльської розвідки Аврам Дар прибув в Каїр під ім'ям Джона Дарлінґа, піданного британського Гібралтару. Він набрав групу з єгипетських євреїв, що раніше активно сприяли еміграції та тайним операціям. Групою у 1954 були проведені вибухи у поштовому відділенні та бібліотеці американського інформаційного агентства, в Каїрі та Александрії. Але надалі єгиптянам вдалося взяти на гарячому диверсантів, із бомбою в кишені.

Суд

Один звинувачений був замучений у в'язниці, ще один наклав на себе руки. Суд над захопленими терористами тривав з 25 грудня по 11 січня 1955 року. Двох звинувачених (Моше Марзука та Шмуля Азара) засудили до страти на шибениці, двох виправдали, решті присудили великі строки.[1]

Політичні потрясіння

Пінхас Лавон відмовився взяти на себе відповідальність за провал і намагався покласти провину в непослусі і злочинній недбалості на Бен'ямина Гіблі та Шимона Переса, тоді секретаря військового міністерства. Хоч тоді одразу вину Лавона тоді довести не вдалося, він був змушений піти з посади міністра.

Після появи нових відомостей і свідчень по ділу розслідування стало набирати оберти. Бен-Гуріон, який змінив Пінхаса Лавона на посаді міністра оборони, сам був змушений піти у відставку, а Лавон був відставлений з Гистадрута. Під тиском опозиції були проведені нові вибори, які змінили політичний ландшафт Ізраїля. Слід зауважити, що протягом цих потрясінь власне опереція Сюзанна жодним чином публічно не згадувалася.

У 2005 Ізраїль визнав відповідальність в справі Лавона.

Наслідки

Хоча ізраїльський клопіт стосовно військових амбіцій Насера був дещо оцінений, тим не менше операція Сюзанна і справа Лавона мали для Ізраїля катастрофічні наслідки

  • Єгипетський уряд використав суд як привід щоб наказати єгипетських євреїв. Після суецької кризи в 1958 з країни було вислано 25000 євреїв, не менше 1000 було посаджено за ґрати і у табори.
  • Ізраїль втратив значно авторитету в очах Великої Британії та США, щоб відновити його знадобилися роки.
  • Практика проведення операцій привела до глибоких підозр в методах розвідувальних служб Ізраїля, таких як агент-провокатор і «удаваний прапор» операції.
  • Політичні наслідки призвели до потрясіння в Ізраїлі і справили вплив на уряд.

В березні 2005 президент Моше Кацав публічно привітав бойовиків, що залишилися живими, надавши кожному свідотцтво подяки держави за його внесок, — тим самим обірвавши десятиріччя міжнародної відмови Ізраїля від відповідальності за справу Лавона.

Виноски

  1. Двоє засуджених було звільнено в 1962. Решта отримала свободу в 1968 згідно з секретним додатком про обмін військовополоненими.

Посилання