Моше Даян

Моше Даян
івр. משה דיין‎
Моше Даян
5-й міністр оборони Ізраїлю
5 червня 1967 — 3 червня 1974
Попередник	Леві Ешколь
Наступник	Шимон Перес
5-й міністр закордонних справ Ізраїлю
20 січня 1977 — 23 жовтня 1979
Попередник	Іґаль Алон
Наступник	Іцхак Шамір
Народився	20 травня 1915(1915-05-20) киббуц Дганія, вілайєт Бейрут, Османська імперія
Помер	16 жовтня 1981(1981-10-16) (66 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Похований	Nahalald
Відомий як	політик, офіцер, археолог
Країна	Ізраїль
Alma mater	Senior Officers' Schoold (1952)
Політична партія	Мапай
Батько	Шмуель Даян
Мати	Dvora Dayand
У шлюбі з	Ruth Dayand
Діти	Assi Dayand, Яель Даян і Ehud Dayand
Професія	військовий
Релігія	атеїзм
Нагороди	Орден "За видатні заслуги" Орден Почесного легіону
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Моше́ Дая́н (івр. משה דיין‎; 20 травня 1915, кібуц Дганія, Бейрут, Османська імперія — 16 жовтня 1981, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльський військовий та державний діяч. Рав Алуф (генерал-лейтенант, 1958). Міністр оборони Ізраїлю (1967—1974), начальник генерального штабу ЦАХАЛ (1953—1958), міністр закордонних справ (1977—1979), міністр сільського господарства (1959—1964). При Даяні, Ізраїль виграв чотири арабо-ізраїльські війни, в тому числі, блискуче Шестиденну війну.

Біографія

Народився 20 травня 1915 року в кібуці Дґанія у Палестині, в родині Двори Затуловської та Шмуеля Китайгородського (Шмуеля Даяна), вихідців з України (м. Жашків, Черкаська область).

З 1921 року року жив у мошаві Нахалаль, після закінчення початкової школи вступив до сільськогосподарської школи.

З 1929 року був членом «Гаґани». 1935 року одружився з Рут Шварц. У 1936—1939 роках служив у єврейських загонах палестинської поліції під керівництвом Іцхака Саді. 1939 року було заарештовано британською владою за незаконне володіння зброєю і до лютого 1941 року утримувався у в'язниці міста Акко.

По виході з в'язниці був призначений командиром роти (однієї з двох сформованих рот) у щойно організованого озброєного угруповання «Пальмах». У складі Пальмаху брав участь у бойових діях у Сирії та Лівані проти французьких вішистів, під час диверсій був поранений — бінокль, у який дивився Даян, був розбитий французькою кулею, втратив око. Нагороджений британським орденом «За видатні заслуги».

1946 року був делегатом сіоністського конгресу в Базелі.

У квітні 1948 року уклав угоду про співпрацю з друзами.

Під час Війни за незалежність Ізраїлю (14 травня 1948 — 7 січня 1949) майор Даян відзначився 14—19 травня при обороні Дґанії, де вдалося зупинити просування сирійців. У серпні він був призначений командувачем Єрусалимським фронтом.

У січні 1949 Даян брав участь у переговорах з королем Йорданії Абдаллою, брав участь у переговорах на острові Родос про мир з Єгиптом, Ліваном, Йорданією та Сирією.

У 1950—1953 роках Моше Даян командував Південним, потім Північним військовим округом Ізраїлю, навчався у вищій офіцерській школі у Великій Британії, очолив оперативний відділ Генштабу.

З 1953 по 1958 — начальник Генштабу армії оборони Ізраїлю. На цій посаді зіграв ключову роль у плануванні операції «Кадеш» (Суецька криза), що завершилася блискучим успіхом.

1959 року обраний депутатом Кнесету 4-го скликання від правлячої партії МАПАЙ, був депутатом Кнесету 4-10 скликань, займав пост міністра сільського господарства у 1959–1964.

1966 року був військовим кореспондентом у Південному В'єтнамі під час В'єтнамської війни.

У 1967—1974 роках — міністр оборони Ізраїлю.

У реальності Даян не встиг сильно вплинути на планування та хід Шестиденної Війни. Як міністр оборони, він розділив з головою уряду Ґолдою Меїр відповідальність за значні втрати у перші дні Війни Судного Дня (1973), бо відкинув пропозицію генштабу про мобілізацію армії та нанесення превентивного удару.

Незважаючи на войовничу репутацію, багато дій Даяна були спрямовані на умиротворення арабів: передача Храмової Гори під контроль ісламських релігійних організацій, повернення Синая Єгипту в обмін на мирний договір, підтримка ідеї відступу з територій Самарії, Юдеї та Гази.

У 1978–1979 роках — міністр закордонних справ, брав участь у виробленні Кемп-Девідських угод.

Хобі — археологія, колекціювання старожитностей.

Твори

• Жити з Біблією [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• В. І. Головченко. Даян Моше // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Даян Моше // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Даян Моше // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Моше Даян
• Борис Тененбаум// Генерал// Документальне оповідання про Моше Даян
  © Альманах «Єврейська Старина» № 8 (44) Серпень 2006 [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.], продовження, № 9 (45) Вересень 2006 [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Моше Даян, порівняти та пам'ятати [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Дов Конторер, «Вести», 7 жовтня 2010