Давид Бен-Ґуріон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Бен-Ґуріон
דָּוִד בֶּן-גּוּרִיּוֹן
їд. דוד יוסף גרין
івр. דָּוד בֶּן-גּוּרִיּוֹן
Давид Бен-Ґуріон דָּוִד בֶּן-גּוּרִיּוֹן
Прем'єр-міністр Ізраїлю
14 березня 1949 — 3 грудня 1953
Наступник Моше Шарет
2 листопада 1955 — 16 червня 1963
Попередник Моше Шарет
Наступник Леві Ешкол
Народився 16 жовтня 1886(1886-10-16)
Плонськ, Царство Польське, Російська імперія, нині Польща
Помер 1 грудня 1973(1973-12-01) (87 років)
Тель-Авів, Ізраїль
Похований Midreshet Ben-Guriond
Відомий як політик, профспілковий діяч
Країна Ізраїль ІзраїльFlag of Russia.svg Російська імперія
Османська імперія Османська імперія
Велика Британія Велика Британія
Національність Єврей
Освіта юридичний факультет Стамбульського університетуd
Політична партія Мапай
Батько Avigdor Ben Guriond
У шлюбі з Паула Бен-Гуріон
Діти Amos Ben-Guriond, Renana Leshemd і Geula Ben-Eliezerd
Релігія юдаїзм
Нагороди
Підпис David Ben-Gurion Signature.svg

Звук Давид Бен-Ґуріон (Давид Грін; 16 жовтня 1886; Плонськ, Російська імперія, нині Польща — 1 грудня 1973; Тель-Авів, Ізраїль) — один з лідерів сіоністського і сіоністсько-соціалістичного руху, один з творців держави Ізраїль. У 1948—1953 і 1955—1963 роках (з перервою в 1961) прем'єр-міністр і міністр оборони Ізраїлю. Під його керівництвом були виграні Війна за незалежність (1948—1949) і Синайська кампанія (1956), відбулося вигнання палестинських арабів на чужину.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 жовтня 1886 у Плонську (нині Польща) в сім'ї Шейндали і Авігдора Грін. Його батько був другом Теодора Герцля, основоположника політичного сіонізму.

У 1906 як сільськогосподарський робітник відправився до Османської Палестини, де брав участь у створенні єврейської організації самооборони Гашомер (Вартовий).

У 1910 призначений редактором єврейського щотижневого журналу «Гаахдут» («Єдність»). На цю посаду його запросив Іцхак Бен-Цві, який згодом став другим президентом Ізраїлю. Свою першу статтю він підписав Бен-Гуріон (Молодий лев).

У 1912 вступив на юридичний факультет Стамбульського університету.

У 1914 він приїхав додому на канікули, але не повернувся до Стамбула, оскільки почалася Перша світова війна.

У 1915 османи, тодішні господарі Палестини, у той час частини Османської імперії, за звинуваченням в сіоністській діяльності вислали Бен-Гуріона з Палестини. Він поселився в Султанаті Єгипет, а потім переїхав у США. Там в Нью-Йорку він познайомився з студенткою Полі Манвейс, еврейкою з Російської імперії. В 1917 році вони одружились. В США заснував молодіжний рух «ге-Халуц», а в 1918 висунув ідею створення добровільних єврейських бригад в британській армії. Він брав участь у формуванні єврейського легіону (як частини канадської армії, оскільки США не були у стані війни з Османською імперією) для визволення Палестини. Він одним з перших вступив в таку бригаду і служив в ній рядовим. В серпні 1918 року висадився в Єгипті у складі 39-го полку королівських стрільців.

Після війни повернувся до Палестини і став одним з творців підпільної армії Хагана та Гістадрут (Загальній федерації єврейських трудящих).

У 1921 вибраний його генеральним секретарем і займав цей пост впродовж 14 років. Під його керівництвом Гистадрут перетворився на могутню організацію робітників, що була не тільки об'єднанням професійних спілок, але і концерном сільськогосподарських, промислових, будівельних і торгових підприємств.

У 1923 відвідав СРСР під час проведення міжнародної сільськогосподарської виставки в Москві, в якій брав участь і Гистадрут.

У 1930 створена робітнича партія Мапай, і Бен-Гуріон став одним з її провідників.

У 1935 обраний головою Єврейського агентства (Сохнут). На цій посаді він залишався до самого утворення держави Ізраїль.

Бен-Гуріон читає промову в кнесеті, 1957

У 1940-і став одним з лідерів боротьби за створення єврейської держави. Услід за ухваленням ООН плану розділу Палестини 14 травня 1948, в день закінчення дії британського мандата, на таємних зборах в музеї Тель-Авіва зачитав прокламацію, що оголошувала про створення держави Ізраїль, і став головою Тимчасового уряду.

Партія Бен-Гуріона Мапай (Сіоністсько-соціалістична партія) завоювала вплив в Ізраїлі, і після виборів в березні 1949 року став прем'єр-міністром.

У 1952 зіткнувся з внутрішньою кризою, яка виникла через його рішення прийняти репарації від Німеччини.

У грудні 1953 року Бен-Гуріон залишив пост прем'єр-міністра і виїхав у віддалене сільськогосподарське поселення в пустелі Неґев, намагаючись «довести, що для держави немає незамінних людей» і надихнути інших громадян Ізраїлю, щоб вони покидали міста і ставали поселенцями. Після чотирнадцяти місяців його умовили повернутися на пост міністра оборони, а після виборів в листопаді 1955 року він знов очолив уряд.

У 1957 ізраїльський фанатик підірвав бомбу в будівлі парламенту, і Бен-Гуріон був важко поранений. У тому самому році він очолив урочистості з нагоди 10-х роковин створення Ізраїлю і доведення до цієї дати чисельності його громадян до одного мільйона.

У 1959 під час кризи, що виникла після рішення уряду продати зброю ізраїльського виробництва Західній Німеччині, Бен-Гуріон знов пішов у відставку. Він погодився тимчасово виконувати обов'язки голови уряду до загальних виборів, а після упевненої перемоги Мапай 3 листопада 1959 сформував новий кабінет.

У 1961 подав у відставку у зв'язку зі «справою Лавона», після парламентських виборів (1961) знову очолив уряд.

16 червня 1963 несподівано пішов у відставку з посад прем'єра і міністра оборони, але залишився депутатом кнесету.

У 1965 вийшов з Мапай і створив партію Рафі. 1971 року, у віці 85 років, Бен-Гуріон пішов у відставку і з кнесету. Він остаточно відійшов від політичного життя і присвятив свій час мемуарам.

Помер 1 грудня 1973 року в кібуці Сде-Бокер. Похований в національному парку Ізраїлю — Могила Бен-Гуріона.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Бен-Гуріон — один з найменших керівників держав у світі, його зріст дорівнював 150 см.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Прем'єр-міністр Ізраїлю
Наступник:
- Моше Шарет
Попередник: Прем'єр-міністр Ізраїлю
Наступник:
Моше Шарет Леві Ешкол