Моше Кацав
| Моше Кацав | |
|---|---|
| משה קצב | |
.jpg) | |
| 8-й Президент Ізраїлю | |
| 1 серпня 2000 — 1 липня 2007 | |
| Попередник | Езер Вейцман |
| Наступник | Шимон Перес |
| Народився | 5 грудня 1945 (80 років) Єзд, Іран |
| Відомий як | політик  |
| Громадянство |  Іран→ Ізраїль |
| Національність | єврей |
| Alma mater | Єврейський університет і Молодіжне село Бен-Шемен |
| Політична партія | Лікуд |
| У шлюбі з | Gila Katsavd |
| Релігія | Ортодоксальний юдаїзм |
| Нагороди | |
Моше́ Каца́в (івр. משה קצב) (5 грудня 1945, Єзд, Іран) — ізраїльський державний діяч іранського походження, 8-й президент Ізраїлю (2000—2007).
Народився в Єзді, Іран. Сім'я переїхала до Тегерана, коли він був немовлям.
У серпні 1951 року вся родина Кацава емігрувала до Ізраїлю. Спочатку родину поселили до наметового табору «Шаар Ха-Алія» поблизу Хайфи, відтак Кацави переїхали до наметового табору на перехресті Кастина, де невдовзі виросло місто Кір'ят-Малахі. Середню освіту Моше Кацав здобував у молодіжному селі Бен-Шемен і в школі «Беєр Товія». Військову службу проходив у військах зв'язку, де дослужився до капрала. Під час служби отримував численні відпустки, аби допомогти родині.
Після закінчення служби в ЦАХАЛ Моше Кацав працював службовцем у банку Ха-Поалім, потім в НДІ сільського господарства. Також був кореспондентом газети «Єдіот Ахронот» з 1966—1968 рр. і очолював організацію «Цаїрей Бней Бріт», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Гілою Парадні.
У 1969 почав навчання в Єврейському університеті в Єрусалимі на факультетах історії та економіки. Очолював студентський осередок правої організації «ГАХАЛ». Моше Кацав є почесним доктором гуманітарних наук Університету Небраска.
В тому ж 1969 році в 24 роки став наймолодшим мером в історії Ізраїлю, очоливши муніципалітет Кір'ят-Малахі. Однак, через кілька місяців, Кацав лишив цю посаду. Пізніше він очолював цей муніципалітет у 1974—1981 роках.
Брав участь у Шестиденній війні.
22 березня 2011 року ізраїльський суд засудив екс-президента країни Моше Кацава, визнаного винним у скоєнні двох зґвалтувань та низці сексуальних домагань, до семи років ув'язнення; свою провину не визнав. Семирічний термін ув'язнення відбуває у в'язниці ізраїльського міста Рамле «Маасіягу».
1977-1981 — обраний до кнесету від правої партії «Лікуд».
1978-1979 особисто зорганізував репатріацію іранських євреїв до Ізраїлю.
1981-1984 — міністр будівництва в урядах Менахема Бегіна й Іцхака Шаміра.
1984-1988 — міністр праці в уряді національної єдності.
1988-1992 — міністр транспорту в уряді Іцхака Шаміра.
1992-1996 — керівник опозиційного блоку Лікуд у парламенті.
В 1993 претендував на посаду лідера партії Лікуд, та на загальнопартійних виборах зазнав поразки, набрав лише 6,5 відсотків голосів.
1996-1999 — заступник прем'єр-міністра і міністр туризму в уряді Біньяміна Нетаньягу.
У 2000 висунутий від партії «Лікуд» кандидатом на посаду президента Ізраїлю.
2000-2007 — президент Ізраїлю, виграв у Шимона Переса. Моше Кацав став першим кандидатом від правих сил, обраним на посаду президента.
Як Президент Ізраїлю, 21-23 січня 2001 року Моше Кацав здійснив робочий візит в Україну. Цей візит став першим офіційним візитом ізраїльського Президента до України[1]. В рамках візиту була підписана Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про співробітництво в сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях[2],[3]. 21 січня 2001 року Моше Кацав відвідав Харків, де взяв участь у церемонії відкриття відділення Інституту терапії Академії медичних наук України, оснащеного за фінансової підтримки ізраїльських спонсорів. 22 січня 2001 року Моше Кацав вшанував пам'ять жертв голокосту в Бабиному Яру. У 2001 році біля пам'ятника «Менора» від його імені була встановлена пам'ятна дошка з привезеного з Ізраїлю світлого граніту[4], на якій були вибиті герб Ізраїлю, ім'я Президента Ізраїлю, дата відвідин ним Бабиного Яру та слова російською мовою і на івриті з псалому «І скорбота моя завжди зі мною» (Кн. Псалм. 37:18[5]). Пам'ятну дошку демонтували під час реконструкції пам'ятника, проведеної у зв'язку з державним візитом Президента Ізраїлю Шимона Переса в Україну 23-26 листопада 2010 року.
26-27 вересня 2006 року на запрошення Президента України Віктора Ющенка Моше Кацав взяв участь у заходах, присвячених 65-річчю трагедії в Бабиному Яру та виступив на Міжнародному Форумі «Життя народу моєму»[6].
- ↑ ВИЗИТ ПРЕЗИДЕНТА ИЗРАИЛЯ В УКРАИНУ // Електронні вісті — 22.01.2001 (рос.)
- ↑ Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про співробітництво в сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях // Верховна Рада України. Законодавство України
- ↑ Украина и Израиль подписали соглашение о сотрудничестве в области космоса // Jewish.ru — 22.01.2001 (рос.)
- ↑ Памятник Менора // Памятники всего мира (рос.)
- ↑ Біблія [Архівовано 2020-06-11 у Wayback Machine.] (в перекладі О. Гижі)
- ↑ До Києва прибув Президент Ізраїлю // УНІАН — 26.09.2006
- BBC Profile [Архівовано 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Хаїм Вейцман (1949—1952) • Іцхак Бен-Цві (1952—1963) • Залман Шазар (1963—1973) • Ефраїм Кацир (1973—1978) • Іцхак Навон (1978—1983) • Хаїм Герцоґ (1983—1993) • Езер Вейцман (1993—2000) • Моше Кацав (2000—2007) • Шимон Перес (2007—2014) • Реувен Рівлін (2014—2021) • Іцхак Герцоґ (2021-) | .svg) | ||
