Електромеханіка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
→Посилання: Додано вміст Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
→Література: Додано вміст Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* [[Принцип Гамільтона-Остроградського]] в електромеханічних системах : [монографія] / А. В. Чабан ; Політехніка Ченстоховська, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів : Вид-во Тараса Сороки, 2015. – 464 с. : іл. – Бібліогр.: с. 450-455 (105 назв). – ISBN 978-966-2598-46-9 |
* [[Принцип Гамільтона-Остроградського]] в електромеханічних системах : [монографія] / А. В. Чабан ; Політехніка Ченстоховська, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів : Вид-во Тараса Сороки, 2015. – 464 с. : іл. – Бібліогр.: с. 450-455 (105 назв). – ISBN 978-966-2598-46-9 |
||
* Технологія машинобудування для електромеханіків : Навч. посіб. для студ. електромех. спец. вищ. навч. закл. / Ю. І. Чучман; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2001. - 354 c. - Бібліогр.: 26 назв. |
|||
{{sci-stub}} |
{{sci-stub}} |
Версія за 10:16, 21 лютого 2017
Електромеханіка — фундаментальна наука, що вивчає електромеханічне перетворення енергії. Технічне застосування електромеханіки базується на глибоких знаннях фізики й математики,електротехніки й електроніки, механіки та матеріалознавства, кібернетики й обчислювальної техніки та наочно виявляється в таких складних і екологічно чистих електромеханічних перетворювачах, як електричні машини[1].
Електромеханіка — узагальнене вчення про сили, що діють в електромагнітному полі і про проблеми, пов'язані з проявом цих сил. Широта цього поняття робить його і дуже невизначеним: окрім електричних машин і електроприводу, які природним чином відносяться до електромеханіки, до неї ж відносяться електроакустика, магнітна гідро- і аеродинаміка і багато іншого[2].
Динамічні рівняння руху на основі квазістатичних полів
Електромеханіка знаходиться десь між теорією електромагнітних явищ і механікою. Загальні явища — рух частинок і тіл, визначаються не тільки взаємодією сил механічного походження, а й електромагнітними силами. Це обумовлено тим, що рух зазначених частинок і тіл відбувається в області простору, зайнятої електромагнітним полем, а самі рухомі тіла несуть електричні заряди або струми.
Таким чином, електромагнітна сила виявляється функцією механічних величин — швидкості та положення тіла в просторі. Тому «розділити» систему рівнянь, що описують стан ЕМП (електромагнітного перетворювача), на чисто електричну або механічну частини не є можливим. Найбільш загальний підхід до вирішення завдань електромеханіки полягає в розгляді тіла, що несе струм або заряд, в електромагнітному полі. Це може бути зроблено за допомогою основних рівнянь електродинаміки — рівнянь електромагнітного поля Максвелла. Однак необхідність визначення граничних умов при вирішенні цих рівнянь робить такий підхід досить складним навіть у найпростіших випадках.
Тому краще виходити з можливості подання будь-якого ЕМП у вигляді «сукупності» електричних і магнітних кіл із зосередженими параметрами. Це виявляється допустимим, внаслідок «малих» швидкостей перебігу фізичних процесів і «низьких» частот зміни величин. Зазначене дозволяє формулювати динамічні рівняння руху на основі параметрів, визначених з розрахунку статичних (квазістатичних) полів.
Історія розвитку електромеханіки
Історія розвитку електромеханіки свідчить про існування двох крайніх підходів до теорії електромеханічного перетворення енергії: на базі теорії поля і теорії електричних кіл. Теорія поля розвивається на основі рівнянь Максвелла, а теорія кіл — на основі рівнянь Кірхгофа.
Знання історії розвитку електромеханіки необхідно для глибокого розуміння ідей і закономірностей, що визначають майбутнє електротехнічної науки та її практичне застосування. Історія електромеханіки переконливо свідчить про те, як наукові відкриття і теоретичні дослідження дають нові інженерні рішення, а практичні досягнення забезпечують подальший розвиток теорії.
До розвитку сучасної електроніки, електромеханічні пристрої широко використовувалися як частина складних систем, у тому числі електричних друкарських машинок, телетайпів, дуже ранніх телевізійних систем і самих ранніх електромеханічних цифрових обчислювальних машин.
Розвиток електромеханіки веде до створення нових ЕМП з рідким, газоподібним ротором, електричних машин з незвичайною геометрією і незвичайних застосувань.
Примітки
Див. також
- Автоматизація
- Електричний генератор
- Електричний пристрій
- Електротехніка
- Магнетострикція
- Магнітострикційний перетворювач
- Мехатроніка
- Мікроелектромеханічні системи
- Робототехніка
- Сельсин
- Соленоїд
Посилання
Література
- Принцип Гамільтона-Остроградського в електромеханічних системах : [монографія] / А. В. Чабан ; Політехніка Ченстоховська, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів : Вид-во Тараса Сороки, 2015. – 464 с. : іл. – Бібліогр.: с. 450-455 (105 назв). – ISBN 978-966-2598-46-9
- Технологія машинобудування для електромеханіків : Навч. посіб. для студ. електромех. спец. вищ. навч. закл. / Ю. І. Чучман; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2001. - 354 c. - Бібліогр.: 26 назв.
Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. |