Батальний жанр: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yuriy Urban (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Yuriy Urban (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:
'''Бата́льний жанр''' (від {{lang-fr|bataille}} — битва) — жанр [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]], що відображає військові події і життя армії.
'''Бата́льний жанр''' (від {{lang-fr|bataille}} — битва) — жанр [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]], що відображає військові події і життя армії.


== Розвиток жанру ==
Зображення битв зустрічаються вже в пам'ятках мистецтва [[Стародавній Єгипет|Стародавнього Єгипту]], [[Ассирія|Ассирії]], [[Стародавня Греція|Греції]] і [[Стародавній Рим|Риму]]. Особливої виразності набув в епоху [[Відродження]].
Зображення битв зустрічаються вже в пам'ятках мистецтва [[Стародавній Єгипет|Стародавнього Єгипту]], [[Ассирія|Ассирії]], [[Стародавня Греція|Греції]] і [[Стародавній Рим|Риму]]. Особливої виразності набув в епоху [[Відродження]].


У поступі розвитку жанру окреслились прославляння перемог володарів і його звеличення, що набули [[Алегорія|алегоричного]] й символічного змісту. У мистецтві античної Греції батальні сцени з міфології зображували на [[фронтон]]ах у вигляді круглої скульптури та рельєфів, а також вазових розписах, У Римі слугували возвеличенню держави і прославлянню полководця-імператора. У середні віки батальні сцени зʼявилися в книжкових мініатюрах, а також в іконах та монументальних розписах [[Візантія|Візантії]], де святих воїнів подавали в напружено-драматичному двобої з драконом на здибленому коні. Згодом основи жанру було перенесено в [[мистецтво Київської Русі]] де початково переважно відтворювалось в іконах.
== Розвиток жанру ==

Панорамне розгортання баталій характерне і для малярства II-ї пол. XVII ст.: з більш динамічними пристрастями й цілісним охопленням усього полігону битви, над яким здіймається на коні полководець-корольnbsp;— панегірик для звеличування. Подібний тип картин умовно-алегоричного характеру впровадив [[Шарль Лебрен]].





Версія за 00:43, 7 жовтня 2017

«Дике Полювання» (1872) Петер Арбо.

Бата́льний жанр (від фр. bataille — битва) — жанр образотворчого мистецтва, що відображає військові події і життя армії.

Розвиток жанру

Зображення битв зустрічаються вже в пам'ятках мистецтва Стародавнього Єгипту, Ассирії, Греції і Риму. Особливої виразності набув в епоху Відродження.

У поступі розвитку жанру окреслились прославляння перемог володарів і його звеличення, що набули алегоричного й символічного змісту. У мистецтві античної Греції батальні сцени з міфології зображували на фронтонах у вигляді круглої скульптури та рельєфів, а також вазових розписах, У Римі слугували возвеличенню держави і прославлянню полководця-імператора. У середні віки батальні сцени зʼявилися в книжкових мініатюрах, а також в іконах та монументальних розписах Візантії, де святих воїнів подавали в напружено-драматичному двобої з драконом на здибленому коні. Згодом основи жанру було перенесено в мистецтво Київської Русі де початково переважно відтворювалось в іконах.

Панорамне розгортання баталій характерне і для малярства II-ї пол. XVII ст.: з більш динамічними пристрастями й цілісним охопленням усього полігону битви, над яким здіймається на коні полководець-корольnbsp;— панегірик для звеличування. Подібний тип картин умовно-алегоричного характеру впровадив Шарль Лебрен.


В мистецтві України

В українському мистецтві сцени визвольної боротьби увічнені в гравюрах Н. Зубрицького і Л. Тарасевича. Військова тематика знайшла відображення у творах Т. Шевченка («Кара шпіцрутенами» та інших). Темам війни та героїчного минулого українського народу присвячені картини С. Васильківського, Г. Крушевського («Тривога») тощо. Наприкінці XX ст.- поч.XXI ст. єдними з яскравих представників були А. Орльонов, А. Серебряков, С. Чайка та інші. Від 2010-х жанр в країні значно занепав, натомість українські реалії відтворювали переважно митці інших країн[1].

Примітки

Література

Див. також