Верещагін Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верещагін Василь Васильович
Верещагин Василий Васильевич
Vasily-vereshagin1863.jpg
Фотопортрет Василя Верещагіна 1863 року.
Ім'я при народженні Верещагин Василий Васильевич
Дата народження 26 жовтня 1842(1842-10-26)
Місце народження Череповець
Дата смерті 31 березня 1904(1904-03-31) (61 рік)
Місце смерті в морі на броненосці
Національність росіянин
Громадянство Росія Росія
Жанр портрет, пейзаж, батальний жанр
Навчання Морський кадетський корпус, Петербурзька Академія мистецтв
Напрямок реалізм
Роки творчості 1863–1903
Твори портрет, пейзаж, батальний жанр

Василь Васильович Верещагін (* 26 жовтня 1842, Череповець, Новгородська губернія — 31 березня 1904, біля Порт-Артура) — російський художник-баталіст.

Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років поступив в Морський кадетський корпус. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.

Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовими; старший, Микола — громадським діячем.

Навчання[ред.ред. код]

Пысля виходу у выдставку поступив в петербурзьку академію мистецтв, де вчився з 1860 по 1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши Академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав в Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (18641865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.

Восени 1865 р. відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865–1866 р. провів, навчаючись в Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.

Запрошення у Туркестан[ред.ред. код]

У 1867 р. Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану і командувач російськими військами в Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 року Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканду, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»

В кінці 1868 року художник їде до Петербургу, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 р. він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.

Мандри[ред.ред. код]

Верещагін

У 1871 р. Верещагін переїхав в Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 р. влаштував персональну виставку «туркестанських» творів в Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 року відбулась виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 року повернувся до Парижа.

Дізнавшись весною 1877 року про початок російсько-турецкої війни, негайно відправився в діючу армію, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандуючого Дунайською армією з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь в деяких битвах. У червні 1877 р. отримав важке поранення.

У 1882–1883 роках знову подорожував Індією. У 1884 р. відвідав в Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.

У 1901 року відвідав Філіппінські острови, в 1902 році — США і Кубу, в 1903 — Японію.

Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901 році. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з І.С. Тургенєвим, Л.М. Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, І.Є. Рєпіним[1].

Несподівана смерть[ред.ред. код]

В 1904 році, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.

Загинув в битві під Порт-Артуром в результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.

Живопис[ред.ред. код]

  • «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
  • «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
  • «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
  • «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
  • «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
  • «Після поразки (Переможені)», 1868
  • «Руїни театру в Чугучаці» (1869)
  • «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
  • «Жебраки в Самарканді» (1870)
  • «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
  • «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
  • «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
  • «Варвари» — до неї входять картини «Виглядають» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
  • «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871–1872)
  • «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874–1876)
  • «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк)
  • «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
  • «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)

Обрані картини Верещагіна[ред.ред. код]

«Вивозять поранених з поля бою», до 1888 р.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Музей им. В.В. Верещагина и город Николаев (рос.)
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.