Шарль Лебрен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Лебрен
Charles Le Brun
Le Brun par Rigaud.jpg
Художник Гіацинт Ріґо, Портрет Лебрена
При народженні Charles Le Brun
Народження 24 лютого 1619(1619-02-24)
Париж
Смерть 22 лютого 1690(1690-02-22) (70 років)
  Париж
Поховання
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр біблійні і жанрові картини, портрети.
Навчання майстерня Франсуа Пер'є, Париж, Рим
Діяльність художник, архітектор
Напрямок бароко, класицизм
Роки творчості 1650 — 1679
Покровитель Ніколя Фуке, Кольбер, король Франції
Вплив на Ноель Куапель, П'єр Міньяр
Вчитель François Perrier[d], Сімон Вуе і Ніколя Пуссен
Працівник Gobelins Manufactory[d] і Garde-Meuble de la Couronne[d]
Член Королівська академія живопису і скульптури[d]
Твори Descent from the Cross[d], Descent from the Cross[d] і The Chancelor Séguier[d]

CMNS: Charles Le Brun на Вікісховищі

Шарль Лебрен (фр. Charles Le Brun; 24 лютого 1619 — 22 лютого 1690) — французький художник 17 століття, відомий організатор Академії мистецтв та її перший директор. Робив релігійні композиції, виконував декоративні твори в садибах аристократів і короля, писав портрети.

Життєпис[ред. | ред. код]

Скульптор Куазевокс, погруддя Шарля Лебрена, Лувр.

Мав просте походження. Народився в Парижі. Виявив художні здібності. Художню освіту та її навички почав опановувати в майстерні художника Франсуа Пер'є. Був помічений вельможею П'єром Сегюром (майбутнім канцлером), що сприяв переходу молодого митця в учні до Симона Вуе.

На твори Лебрена звернув увагу фактичний правитель Франції — кардинал Рішельє. Серед патронів цього періоду — художник Ніколя Пуссен, разом з яким Лебрен перебував у Італії в 16421646 рр.

В Римі склалася художня манера Лебрена — холоднувато велична, декоративна, орієнтована на зразки Величної манери римської школи. Малював Лебрен і портрети, але не любив як їх, так і пейзажі, вважав їх лише методою покращення майстерності художника.

Після повернення у Париж, брав участь в декоративних роботах в новому палаці міністра фінансів Ніколя Фуке разом з архітектором Луї Лево, найкращому палацово-парковому ансамблі доби. Став одною з фігур підступної інтриги кардинала Джуліо Мазаріні, що приховано стравлював двох вельмож — Ніколя Фуке та Кольбера. В протистоянні з Кольбером та королем Фуке програв і закінчив життя в ув'язненні, перебуваючи в тюрмі останні 15 років життя. Кольбер посів колишні посади Фуке, а митці, що працювали на Фуке, силоміць переведені на роботи в Версаль. Серед них — і Шарль Лебрен.

Перехід на замови короля сприяв значному зростанню кар'єри митця. Він отримав дворянство у 1662 р., титул першого королівського художника, довічну пенсію. Ще у 1660 Лебрен відновив роботу Мануфактури гобеленів, яка стала Королівською мануфактурою. У 1663 р. — він її перший директор. У 1666 р. Лебрен заснував Французьку академію у Римі, яка відігравала значну ролю в мистецькому житті Франції, через навчання в ній пройшла значна більшість майбутніх митців Франції, частка яких створила славу французької школи живопису 17-18 століть. Серед них:

Твори Лебрена отримали статус офіційного зразка французького абсолютизму і значно вплинули на смаки та світосприйняття, ймовірно, двох поколінь офіційних художників на зламі 17-18 століть в різних країнах Європи.

Помер в Парижі.

Друкований твір[ред. | ред. код]

Після смерті митця вийшла з друку книга «Про методу навчання зображення почуттів» (1698 р.)

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Поклоніння пастухів, (1689), Лувр
  • портрет скульптора Дюкенуа, 1635, Зальцбург
  • Гораций Коклес, що захищає Рим, (1644)
  • Банкір Жабаш з родиною, (1647)
  • Каяття Марії Магдалини (1656—1657)
  • Канцлер Франції П'єр Сегюр верхи і кортеж, Лувр
  • Христос у Гетсиманському саду,Ермітаж, Санкт-Петербург
  • тондо Жертвоприношення Ієвфая, Росія, Серпухов
  • Тріумфальний в'їзд Олександра Македонського у Вавилон,
  • Родина перського царя Дарія на колінах перед Олександром Македонським, Музей історії Франції
  • портрети короля Франції Луї XIV, різні варіанти
  • Поклоніння пастухів, (1689), Лувр
  • Картони для гобеленів
  • прокти декору залів палацу Во-ле-Віконт
  • прокти декору залів палацу Версаль
  • декор Аполлонової галереї в палаці Лувр
  • декор залів замку Сен-Жермен.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Georg Kaspar Nagler: Neues allgemeines Künstler-Lexicon, zweiter Band, Eintragung unter «Brun», S. 163 ff. Verlag von E.A.Fleischmann, München 1835.
  • Bellier de La Chavignerie, Emile: Dictionnaire général des artistes de l´ école francaise depuis l´ origine des arts du dessin jusqu´ à nos jours, Eintragung unter «Lebrun», S. 994 linke Spalte unten ff. Verlegt bei Renouard, Paris 1882—1887; Reprint bei Garland Publishing Inc., New York, London 1979.
  • Giancarlo Sestieri: Battle Painters. Italian and Foreign Masters of the XVII and XVIII centuries, Rom 1999.
  • Michel Gareau, Charles LeBrun First Painter To King Louis XIV, Abrams NY, 1992
  • Morel d'Arleux, Louis-Marie-Joseph, Dissertation sur un traité de Charles Le Brun concernant le rapport de la physionomie humaine avec celle des animaux (1827)
  • Pinault-Sorensen, Madeleine, De la Physionomie Humaine et Animale: Dessins de Charles Le Brun gravés pour la Chalcographie du Musée Napoléon (Paris)|Musée Napoleon en 1806, Musée du Louvre, (2000) (ISBN 2-7118-4094-8)

Посилання[ред. | ред. код]