Сухий Яр (Білоцерківський район): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м Не можна використовувати інші статті у Вікіпедії як джерела, див. ВП:АД |
Nikride (обговорення | внесок) зображення, доповнення |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
| станція = |
| станція = |
||
| відстань ст = |
| відстань ст = |
||
|зображення=Сухий Яр (Ставищенський р-н). В'їзд у село.jpg}} |
|||
}} |
|||
'''Сухи́й Яр''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[ |
'''Сухи́й Яр''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Білоцерківський район|Білоцерківському районі]] [[Київська область|Київської області]] у складі [[Ставищенська селищна громада|Ставищенської селищної громади]]. Розташоване на правому березі річки [[Торц]] (притоки [[Рось|Росі]]) за 15 км на захід від смт [[Ставище (смт)|Ставище]] та 7 км від автошляху {{Автошлях М|05}}. Населення становить 525 осіб. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
Рядок 56: | Рядок 56: | ||
Із [[2 вересня]] [[1930]] року у складі [[Ставищенський район|Ставищенського району]], [[Київська область|Київської області]]. |
Із [[2 вересня]] [[1930]] року у складі [[Ставищенський район|Ставищенського району]], [[Київська область|Київської області]]. |
||
Під час Другої-Світової війни із [[20 серпня]] 1941 року по [[15 листопада]] [[1944]] року входить до складу [[Райхскомісаріат Україна|Райхскомісаріату Україна]]([[Генеральна округа Київ]], [[Таращанський ґебіт]]). |
Під час Другої-Світової війни із [[20 серпня]] 1941 року по [[15 листопада]] [[1944]] року входить до складу [[Райхскомісаріат Україна|Райхскомісаріату Україна]] ([[Генеральна округа Київ]], [[Таращанський ґебіт]]). |
||
== Демографія == |
== Демографія == |
||
Рядок 76: | Рядок 76: | ||
Це був дерев'яний трикупольний храм, побудований з дубових колод. Верхівка центрального хреста була на рівні 22 метрів. У дореволюційний час біля храму знаходився будинок священика. |
Це був дерев'яний трикупольний храм, побудований з дубових колод. Верхівка центрального хреста була на рівні 22 метрів. У дореволюційний час біля храму знаходився будинок священика. |
||
У 30-ті роки ХХ століття, будинок священника використовувався як лікарня. У післявоєнний період у будинку церкви була організована початкова школа. Дерев'яний Свято-Покровський храм простояв на своєму місці 210 років. За часи радянської влади кілька десятків років церква стояла порожня, а пізніше використовувалася як склад мінеральних добрив. У 1984 році її демонтували і перевезли на територію [[Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини|Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини]]. У 1986 році пам'ятка була реставрована на території музею. |
У 30-ті роки ХХ століття, будинок священника використовувався як лікарня. У післявоєнний період у будинку церкви була організована початкова школа. Дерев'яний Свято-Покровський храм простояв на своєму місці 210 років. За часи радянської влади кілька десятків років церква стояла порожня, а пізніше використовувалася як склад мінеральних добрив. У 1984 році її демонтували і перевезли на територію [[Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини|Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини]]. У 1986 році пам'ятка була реставрована на території музею.<gallery widths="220"> |
||
Файл:Церква із села Сухий Яр.jpg|Реставрована церква в Переяславі |
|||
Файл:Suh4.jpg|Сучасний вигляд церкви |
|||
</gallery>У 90-х роках ХХ ст. у Сухому Яру була зареєстрована православна громада. Було вирішено збудувати нову церкву на місці старої. Уродженець Сухого Яру архітектор Л. І. Семисюк (батько сучасного культурного діяча [[Семесюк Іван Леонідович|Семесюка Івана Леонідовича]]) безкоштовно розробив проект будівництва нового храму, в якому повністю зберіг архітектурний стиль старого. І в 1997 році на пожертвування жителів села і навколишніх сіл та з допомогою місцевого [[Клуб співаної поезії|КСП]] було споруджено новий храм Покрова Пресвятої Богородиці. |
|||
== Галерея == |
|||
<gallery widths="220"> |
|||
Файл:Сухий Яр (Ставищенський р-н). Вулиця Лесі Українки.jpg|Вулиця Лесі Українки |
|||
Файл:Сухий Яр (Ставищенський р-н). Сільрада.jpg|Сільська рада |
|||
Файл:Сухий Яр (Ставищенський р-н). ФАП.jpg|ФАП |
|||
Файл:Сухий Яр (Ставищенський р-н). Магазин.jpg|Магазин |
|||
</gallery> |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
Версія за 09:50, 19 липня 2021
село Сухий Яр | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Білоцерківський район |
Громада | Ставищенська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA32020170250082452 |
Основні дані | |
Засноване | 1739[1] |
Населення | 525 |
Площа | 1,971 км² |
Густота населення | 266,36 осіб/км² |
Поштовий індекс | 09421 |
Телефонний код | +380 4564 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°23′01″ пн. ш. 30°00′51″ сх. д. / 49.38361° пн. ш. 30.01417° сх. д.Координати: 49°23′01″ пн. ш. 30°00′51″ сх. д. / 49.38361° пн. ш. 30.01417° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
236 м |
Водойми | річка Торц, Сухоярський струмок |
Місцева влада | |
Адреса ради | 09421, Київська обл., Ставищенський р-н, с.Сухий Яр, вул.Кобилянської,1а |
Карта | |
Мапа | |
|
Сухи́й Яр — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області у складі Ставищенської селищної громади. Розташоване на правому березі річки Торц (притоки Росі) за 15 км на захід від смт Ставище та 7 км від автошляху М05. Населення становить 525 осіб.
Історія
Перша згадка про село була в XIII ст. До XV ст. за селом стояла вежа, що сповіщала про набіги татарів. В XV ст. село було зруйноване.
1739 р. село було відбудоване, що вважається офіційною датою заснування села.
Входило до Стрижавської волості, Таращанського повіту, Київської губернії.
До 1774 р. село називалось Сухий Хутір. Назва була змінена на Сухий Яр, коли в 1774 р. була збудована церква.
Станом на 1886 рік село налічувало 580 осіб, мало 128 дворів, діяли православна церква, школа, постоялий будинок, 2 вітряних млини.
Існують згадки про перебування у 1768 р. в селі загонів Івана Ґонти, які зупинились тут привалом.
8 червня 1918 р. у селі Сухий Яр почали концентруватися невеликі партизанські загони для участі у повстанні проти гетьманської влади та німецьких окупантів[2].
Із 7 березня 1923 року. до 2 вересня 1930 року у складі Ставищенського району, Київської округи.
Із 2 вересня 1930 року у складі Ставищенського району, Київської області.
Під час Другої-Світової війни із 20 серпня 1941 року по 15 листопада 1944 року входить до складу Райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Київ, Таращанський ґебіт).
Демографія
За даними перепису 2001 року, 96 % населення села Сухий Яр розмовляє українською мовою , 3,62 % російською та 0,38 % інші мови.
Церква Покрова Пресвятої Богородиці
Це був дерев'яний трикупольний храм, побудований з дубових колод. Верхівка центрального хреста була на рівні 22 метрів. У дореволюційний час біля храму знаходився будинок священика.
У 30-ті роки ХХ століття, будинок священника використовувався як лікарня. У післявоєнний період у будинку церкви була організована початкова школа. Дерев'яний Свято-Покровський храм простояв на своєму місці 210 років. За часи радянської влади кілька десятків років церква стояла порожня, а пізніше використовувалася як склад мінеральних добрив. У 1984 році її демонтували і перевезли на територію Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. У 1986 році пам'ятка була реставрована на території музею.
-
Реставрована церква в Переяславі
-
Сучасний вигляд церкви
У 90-х роках ХХ ст. у Сухому Яру була зареєстрована православна громада. Було вирішено збудувати нову церкву на місці старої. Уродженець Сухого Яру архітектор Л. І. Семисюк (батько сучасного культурного діяча Семесюка Івана Леонідовича) безкоштовно розробив проект будівництва нового храму, в якому повністю зберіг архітектурний стиль старого. І в 1997 році на пожертвування жителів села і навколишніх сіл та з допомогою місцевого КСП було споруджено новий храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Галерея
-
Вулиця Лесі Українки
-
Сільська рада
-
ФАП
-
Магазин
Див. також
Примітки
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |