Рейсс Ігнатій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейсс Ігнатій Станіславович
Нині на посаді
Народився1899[1][2][…]
Підволочиськ
Помер4 вересня 1937(1937-09-04) або 3 вересня 1937(1937-09-03)[4]
Лозанна, Швейцарія[4]
Відомий якреволюціонер, шпигун
ГромадянствоРеспубліка Польща і Австро-Угорщина
Політична партіяКПРС і Комуністична партія Польщі
НагородиОрден Червоного Прапора

Ігнатій Станіславович Рейсс (справжнє ім'я — Натан Маркович Порецький) (1899 — 4 вересня 1937) — діяч ЧК-ОГПУ-НКВД, видатний розвідник, неповерненець, відкрито виступив проти сталінізму. Вбито спецгрупою НКВД у Швейцарії.

Ранні роки

Народився у містечку Підволочиськ в Австро-Угорщині в єврейській родині. Початкову освіту отримав разом зі старшим братом у Львові. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Віденського університету[джерело не вказане 4293 дні]. Зі львівських часів мав ряд друзів, які згодом стануть радянськими розвідниками. У роки Першої світової війни відвідав Лейпциг, де зустрічався з німецькими соціалістами. У 1918 р повернувся в рідне містечко, працював на залізниці. Старший брат Порецького був убитий в 1920 року під час радянсько-польської війни[5].

У 1919 році Порицький примкнув до комуністичного руху в Польщі, працював в Комінтерні. У 1920 році відвідав Москву, де одружився, вступив в РКП (б) і незабаром став співробітником ВЧК.

Кар'єра в ЧК-ОГПУ-НКВД

В 1920–1922 рр. працював у Львові, поширюючи нелегальну літературу. У 1922 році був заарештований та засуджений до 5 років в'язниці. Під час конвоювання втік і через Краків перебрався до Німеччини[6]. В 1922–1929 рр. працював переважно в Західній Європі — в Берліні, Відні, Амстердамі. Контактував з багатьма радянськими розвідниками-нелегалами, в тому числі Яковом Блюмкіним, Василем Зарубіним, Шандором Радо, а також Яном Берзіним. На прохання Ріхарда Зорге займався підготовкою нелегалки Хеди Массінг[7]. У 1927 році Процюк було доручено створення розвідувальної мережі у Великій Британії[джерело не вказане 4293 дні].

В 1929–1932 рр. працював в Москві, офіційно в польській секції Комінтерну. Потім до 1937 р базувався в Парижі. В липні 1937 був відкликаний в СРСР, але, знаючи долю багатьох дипломатів, співробітників ІНО НКВС, військових аташе, які повернулися в СРСР, вважав за найкраще залишитися у Франції.

17 липня 1937 виступив у французьких газетах з відкритим листом, викривали політику Сталіна (насамперед масові розстріли) з лівих позицій. «Тільки перемога соціалізму звільнить людство від капіталізму та Радянський Союз від сталінізму», — писав Рейсс[8]. Після цього він з дружиною та сином втік до глухого швейцарського села Фінот кантону Вале, де переховувався близько місяця. Потім сім'я Порецького вирушила до Терріте кантону Во, а Рейсс 4 вересня вирішив зустрітися з нелегалкою Елізабет Шільдбах, своєї знайомої ще по Лейпцигу, в Лозанні. Поворот Рейсса вітав Лев Троцький, який отримав від нього відомості про підготовлюваний замах.

Загибель

6 вересня дружина Порецького дізналася з газет, що вночі 4 вересня на дорозі з Лозанни в Пуллі був знайдений труп чоловіка з чехословацьким паспортом на ім'я Ганса Еберхарда. Це був Рейсс, убитий спеціально спрямованої з Москви групою агентів НКВД під керівництвом С. М. Шпігельглас. За свідченням А. Орлова, «коли Сталіну доповіли про „зраду“ Рейсса, він наказав Єжову знищити зрадника, разом з його дружиною та дитиною. Це мало стати наочним застереженням усім потенційним неповерненців»[9]. Рейсса вбив агент НКВД Борис Афанасьєв (Атанасов), у групі був і Володимир Сергійович Правдін.[10]

В 1960 році Рейсс був реабілітований.

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. ISNI — 2012.
  2. SNAC — 2010.
  3. Архів преси XX століття — 1908.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129441090 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Poretsky, Elisabeth K. Our Own People: A Memoir of «Ignace Reiss» and His Friends. London: Oxford University Press, 1969. Pp. 7-26.
  6. Poretsky, Elisabeth K. Указ. соч. Pp. 27-36.
  7. Massing, Hede. This Deception. New York, 1951. P. 98.
  8. Письмо Н.Рейсса в ЦК ВКП(б)
  9. Орлов А. М. Тайная история сталинских преступлений. Ликвидация чекистов
  10. Alexander Orlov, The Secret History of Stalin's Crimes. Random House, 1953

Література

Посилання