Продрозверстка
Продрозкладка, продовольча розкладка — спосіб заготівлі сільськогосподарської продукції шляхом реквізиції. Запроваджений декретом Ради народних комісарів РСФРР від 11 січня 1919 року. Декрет діяв до березня 1921 року. В Україні продрозкладку запровадив ВУЦВК УСРР власним декретом від 12 квітня 1919 року «Про загальнодержавний облік та розподіл продуктів і предметів домашнього господарства»[1]. Із запровадженням Нової економічної політики продрозкладка була замінена продовольчим податком, але лише в тих губерніях, які повністю її виконали[1].
Продрозверстка[2], продовольча розверстка (рос. продразвёрстка), — насильницьке вилучення зерна та інших сільськогосподарських продуктів, вироблених у селянських господарствах понад споживчу норму, що встановлював Раднарком, яке проводилося за рішенням органів радянської влади у 1919—1921 рр. в Росії, Україні, Білорусі з метою встановлення продовольчої диктатури, а також для заготівлі сільськогосподарських продуктів в умовах Громадянської війни 1918—1920 рр. Ця система зобов'язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба та інших продуктів. Проводилася органами Наркомпроду, продзагонами, за участі частин Червоної армії, спільно з комбідами і місцевими Радами. Більшовицька влада встановлювала завдання губерніям, яке потім розверстувалось за повітами, волостями, селами та селянськими дворами.
Продрозкладка була вираженням продовольчої диктатури більшовиків. 12 квітня 1919 р. Раднарком УСРР видав наказ «Про розверстку надлишків врожаю 1918 і попередніх років». Хлібна розверстка накладалася на селянські господарства площею землі понад 5 десятин, причому на господарства площею понад 10 десятин розверстка була за підвищеними нормами. Головний тягар продрозкладки був покладений на заможних селян, які і раніше доводили незадоволеність політикою більшовиків.
Спочатку продрозкладка поширювалася на хліб і фуражне зерно. У заготівельну кампанію (1919—1920 рр.) вони охопила також картоплю, м'ясо, а до кінця 1920 р. — майже всі сільськогосподарські продукти. У 1918—1919 рр. Насправді, розверстувався не лише хліб, м'ясо, картопля та інші продовольчі товари, а буквально всі види сировини тваринного і рослинного походження: прядиво, щетина, кінське волосся, коров'яче волосся, копита, роги тощо.
Продрозкладка — злочинна політика конфіскації, державного грабунку зернових у селян — стала головною причиною Голодомору в Україні 1921—1923 р. та голоду на Поволжі 1921—1922 р.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Марочко В. І. Продрозкладка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 24. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ Продрозверстка – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 8 листопада 2020.
Джерела та література
- Владіміров М. Продовольча політика радянської влади на Україні. Х., 1920.
- Улянич, Володимир. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках.- Київ: МАУП, 2004. — 84 с.
- Silvana Malle. Prodrazverstka // The Economic Organization of War Communism 1918—1921. — Cambridge University Press, 2002. — 568 p. — (Cambridge Russian, Soviet and Post-Soviet Studies, Vol. 47). — ISBN 9780521527033. — ISBN 0521527031.
Посилання
- Продрозверстка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |