Меровей
| Меровей лат. Meroveus, Merovius, фр. Mérovée, нім. Merowig | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| близько 447/448 pp. — 457/458 рр. | ||
| Попередник: | Хлодіон | |
| Наступник: | Хільдерік I | |
| Народження: |
415 невідомо | |
| Смерть: |
близько 457/458 р. невідомо | |
| Рід: | Меровінги | |
| Батько: | ймовірно Хлодіон | |
| Діти: | Хільдерік I[1] | |
Меровей (або Меровіг) - легендарний вождь франків, правив приблизно в 447/448 - 457/458 роках. Син або родич Хлодіона. Незважаючи на те, що деякі історики сумніваються, чи існував цей король насправді, важливо те, що саме цьому напівлегендарному королю подальша історія зобов'язана найменуванням першої династії салічних франків - Меровінгів. Королі з цього роду ніколи не заперечували існування Меровея і пишалися тим, що вели свій рід від нього.
Згадка в джерелах і походження імені
Історичні джерела практично не дають ніякої інформації про Меровея. Про нього розповідають лише кілька хронік - Фегедарова «Хроніка» , «Книга історії франків» та «Історія франків» Григорія Турського.
Григорій Турський - хронікер, який жив ближче до зазначеного відрізку часу, в своїй праці «Історія франків», написаному в VI столітті, досить коротко згадує про Меровея:«Кажуть, що з цього ж роду (тобто роду Хлодіона) походив і король Меровей, у якого був син Хільдерік ».[2] Видно, що Григорій просто констатує факт, що Меровей і Хлодіон були з одного роду, не уточнюючи, чи був Меровей сином Хлодіона. Анонімний автор «Книги історії франків», що жив в VIII столітті, в основному повторює те, що написав Григорій Турський, але в той час відзначає, що Меровей безпосередньо слідував за Хлодіоном, і що саме йому першу франкска династія зобов'язана своєю назвою: «зрештою Хлодіон помер після 20-річного правління, і Меровей, який походив з того ж роду, став правити державою.»[3] Далі він, як і Григорій приписує йому батьківство над Хільдеріком I-им:«Цей Меровей зачав сина по імені Хільдерік, в свою чергу став батьком знаменитого і відважного короля Хлодвіга ».' '[4]
У тому, що Меровей - особистість містична, свідчать перекази, які стверджували, що він був плодом протиприродного союзу жінки з морським чудовиськом. Це переказ, мабуть, що існував з давніх пір, записав в VII столітті літописець Фредегар:«Стверджують, що, коли Хлодіон літньої пори зупинився на березі моря, опівдні його дружиною, що відправилася на море купатися, опанував звір Нептун, схожий на квінотавра (кентавра). Згодом, завагітнівши чи то від звіра, чи то від людини, вона народила сина на ім'я Меровей, і по ньому потім франкські королі стали називатися Меровінгами ».[5]
Цілком ймовірно, ця казка належить до числа етимологічних легенд і являє собою спробу пояснити ім'я «Меровей». Початок імені може означати «море» (фр. мer, нім. мeer). Закінчення імені на-wig/weg/veusможе бути пов'язано деяким чином зі словами «подорож», «дорога» (наприклад, в нім. weg перекладається як «далечінь», або навіть у сучасному англ. way - це «шлях», «дорога»). Якщо прийняти цю точку зору за дійсну, то ім'я Меровіга або Меровея може перекладається як «вийшов з моря» або навіть «Народжений морем». Інший варіант перекладу імені - це якщо взяти за основу древньогерманське слово «wiht», що перекладається як «жива істота» або «демон», співзвучне із застарілим англ. словом «wight» (яке означає людину або людиноподібну істоту). У такому випадку ім'я Меровіг могло бути зрозуміле галло-римськими хроністами в тому сенсі, що воно має відношення до якоїсь морської істоти. Тобто саме ім'я короля могло послужити основою для легенди про його незвичайне зачаття.
Сучасні етимологи припускають, що, швидше за все, його ім'я означає латинізовану форму, близьку до древньогерманського імені Marwig, що означає «Знаменитий у бою» (māri«знаменитий »+wīg« боротьба »)
Частина істориків приходять до висновку, що Меровей насправді був зятем Хлодіона. Наводиться навіть ім'я його дружини - Хлодосвінта. Це, нібито, пояснює, чому саме Меровей, а не Хлодіон приймається за родоночальника династії.
Битва на Каталаунських полях
Правління Меровея співпало з навалою гунів на Галію. 7 квітня 451 року гунами захоплений і зруйнований Мец; впали також міста Трір, Кельн, Реймс, Тонгерен, Труа. Аттіла підійшов до Орлеану в центрі Галії і, можливо, осадив його.14 червня в критичний момент, на допомогу Орлеану підійшли з'єднані армії римського полководця Аеція і короля вестготів Теодоріха. На боці римсько-вестготській коаліції виступили і франки під командуванням свого короля. Жоден хроніст не називає імені цього короля.
Аттіла відійшов на Каталаунські поля (більше 200 км на схід від Орлеана), перейшовши на правий берег Сени, ймовірно, в місті Труа. На північ від Труа на великій рівнині у сучасній провінції Шампань відбулася генеральна битва, точне місце якого і дата залишилися невідомі. Історики припускають день бою в діапазоні від кінця червня до початку липня 451 року. Цікаво, що саме франки виступили організаторами цієї битви, зіткнувшись вночі напередодні битви з Гепідами, союзниками гунів. Мабуть, цих франків було не мало, тому що в цьому нічному бою, за словами Йордану, полягло 15 000 франків і гепідів.
.jpg)
Головний бій розгорнувся вже вдень. У результаті грандіозної бійні обидві сторони зазнали важких втрат (Йордан говорить про 165 тисяч загиблих, інші хронікери називають ще більшу цифру - до 300 тисяч); загинув також і король Теодоріх. Мабуть, військо Аттіли зазнало більш істотної шкоди, так як на наступний день він замкнувся в укріпленому таборі, оточивши себе з усіх сторін возами. Ініціатива перейшла в руки римсько-вестготській коаліції, тим не менш, новообраний королем вестготів Торісмунд першим повів свою армію з поля бою в Тулузу, побоюючись, що його брати, у його відсутність зможуть захопити батьківський престол. Розповідають, що так вчинити порадив йому Аецій, якому не бажано було надмірне посилення вестготів в разі їх повної перемоги над гунами. Під подібним приводом він видалив з поля бою і короля франків. [6]
Багато істориків сходяться на думці, що саме Меровей міг вести франків в бій в битві на Каталаунських полях. Завдяки союзу з Аецієм і перемозі над Аттілою, франки остаточно влаштувалися в Галлії. Може бути, це ще одна причина, чому ім'я династії Меровінгів пішло від імені цього короля: франкські королі називали себе так на честь того, хто дав своєму народу ці нові території.
Меровей правив близько 10 років, а після його смерті його успадковав Хільдерік I.
| Династія Меровінгів | ||
| Попередник: Хлодіон |
король салічних франків біля 447/448 — 457/458 |
Наступник: Хільдерик I |
Примітки
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 50–53. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Книга: Григорій Турський: Історія франків | 2 | 9
- ↑ Книга історії франків. частина 5
- ↑ Книга історії франків. частина 6
- ↑ Фредегар, «Хроніка». Книга III, частина 9
- ↑ Книга: Григорій Турський: Історія франків | 2 | 7
Література
- Книга: Григорій Турський: Історія франків|2
- Книга: Книга історії франків
- Книга: Фредегар: Хроніка
- Lot F. La France. Dès origines à la guerre de cent ans. — Paris : Librairie Gallimard, 1941. — С. 278.
Посилання
- Генеалогічне древо Меровінгів на «Хронос»
- Військово-політична хронологія франків в рамках римської історії (III-VII ст.)