Йордан (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Йо́рдан (лат. Jordanis, Jordanes; рр. н. і см. невід.) — пізньоантичний вчений і візантійсько-ґотський історик VI ст. Володів латинською та давньогрецькою мовами, основні праці, що дійшли до нашого часу, написані латиною.

З життєпису[ред.ред. код]

За походженням з остґотів. Був секретарем аланського воєначальника Ґунтіґіса Бази, що перебував на службі у Східної Римської імперії. Пізніше Йордан перейшов до нікейського віросповідання (як припускають, з аріанства) і, можливо, був єпископом.

Праукраїнські племена, нащадків трипільців, він називав антами.[1]

Автор праць:

  • «De origine actibusque Getarum» («Про походження та історію ґотів»; вживається також скорочена форма назви — «Getica»). Це одне з основних джерел з історії ґотів, племен Північного Причорномор'я, та всієї епохи Великого переселення народів. Твір є скороченим викладом праці «Історія ґотів» Кассіодора (не зберігся), зробленим ще за життя Кассіодора, але містить також відомості, які Йордан описав як безпосередній свідок подій. Крім того, Йордан використовував народний епос ґотів. Праця Йордана описує історію ґотів від їхнього переселення зі Скандинавії аж до війни остґотів із Візантією («Getica» була закінчена 551 р. й доведена до того часу). Містить короткі, але цінні відомості про місця розселення та етнічну єдність слов'ян, відзначається важлива роль слов'ян в історії Візантії. Є також відомості про інші племена в оточенні ґотів. В політичному плані твір Йордана віддзеркалює позицію тих верств остґотського вельможного панства, що прагнули до злагоди з Візантією, бодай ціною підпорядкування їй ґотів.
  • «Римська історія» («De summa temporum vel origine actibusque gentis Romanorum», або скорочено «Romana») — це компіляція праць візантійських та римських істориків і, на думку сучасних дослідників, самостійного значення не має.

Див. також[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Проф. д-р Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 17.

Джерела та література[ред.ред. код]