Charles de Gaulle (R91)
| Шарль де Ґолль | ||
|---|---|---|
_underway_2009.jpg) | ||
| Charles De Gaulle (R91) | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | авіаносець | |
| Держава прапора |  Франція
| |
| Належність | Французькі ВМС | |
| Спущено на воду | 7 травня 1994 | |
| Введено в експлуатацію | 18 травня 2001 | |
| Статус | служить | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 37.000 тон (стандартне) 42.000 тони (повне) | |
| Довжина | 261,5 м | |
| Ширина | 64,4 м | |
| Осадка | 9,4 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 атомні реактори з водою під тиском GEC-Alsthom K15 | |
| Гвинти | 2 п'ятилопастні | |
| Потужність | 2x75 МВт | |
| Швидкість | 27 вузлів (50 км/год) | |
| Автономність плавання | 45 діб (обмежена тільки запасами води і харчів) | |
| Екіпаж | 1850 чол. | |
| Озброєння | ||
| Ракетне озброєння | ПУ 4×8 ракет земля-повітря MBDA Aster 15, 2×6 ракет земля-повітря Mistral | |
| Зенітне озброєння | 8 (8х2) 20 мм Giat modèle F2 | |
| Авіація | 28-40 літальних апаратів (літаків Дассо «Рафаль» M, Дассо-Бреґе «Супер Етандар» і Нортроп-Ґрумман E-2 «Гокай», гелікоптерів Єврокоптер AS365 «Дофін» або AS322 «Куґар») | |
Шарль де Ґолль ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Charles de Gaulle) — атомний ударний авіаносець і флаґман Французьких військово-морських сил. Бортовий номер: R91. Це десятий французький авіаносець і перший французький атомний надводний корабель (перший атомний підводний човен — ПЛАРБ «Редутабль» — Французькі ВМС отримали 1971 року). Названий на честь генерала, політичного діяча і президента Франції Шарля де Ґолля.
Корабель здатний нести до 40 літальних апаратів (літаків Дассо «Рафаль» M, Дассо-Бреґе «Супер Етандар» і Нортроп-Ґрумман E-2 «Гокай», гелікоптерів Єврокоптер AS322 «Куґар» або AS365 «Дофін»), обладнаний сучасною електронікою керування боєм і озброєний зенітними ракетами «Астер» і «Містраль». Має дві парові катапульти, здатні відправляти у повітря літаки вагою до 20 т.
Будівництво
Проект авіаносця був розроблений у 1970-х рр. Передбачалось, що він стане головним у серії кораблів, що вони мали замінити тодішні французькі звичайні (не атомні) авіаносці «Клемансо» і «Фош». Але наразі введений в експлуатацію тільки один з них.
Корпуси був закладений у квітні 1989 року на військово-морський верфі DCNS у Бресті. У травні 1994 року був спущений на воду з тоннажністю 35.500 т (це був найбільший військовий корабель, спущений у Західній Європі з 1951 року). Через гострий брак фінансування на тлі економічного спаду на початку 1990-х будівництво швидко почало відставати від графіку. Роботи над кораблем призупинялись чотири рази — у 1990, 1991, 1993 і 1995 роках. Нарешті 18 травня 2001 року, на п’ять років пізніше від запланованого терміну, «Шарль де Ґолль» був введений в експлуатацію. Загальна вартість будівництва склала 3 млрд. євро.[1]
Озброєння
Кількість та тип літаків, що базуються на кораблі, визначається характером бойового завдання і може змінюватися. Типова авіагрупа складається з 10 багатоцільових винищувачів Дассо «Рафаль» M, 24 штурмовиків Дассо-Бреґе «Супер Етандар», 2 літаків далекого радіолокаційного виявлення Нортроп-Ґрумман E-2 «Гокай» і 2 гелікоптери Єврокоптер AS365 «Дофін».[2]
Протиповітряне озброєння включає обладнання для ведення радіоелектронної боротьби, а також комплекси протиповітряної оборони (зокрема, зенітні ракети Aster 15).
Корабель обладнаний радіолокаційними комплексами середньої та малої дальності, що дозволяють слідкувати одночасно за 2000 повітряними об'єктами. Крім того авіаносець підтримує стандарт тактичного радіозв'язку Link 16 для обміну даними у реальному часі між бойовими одиницями як у повітрі, так і на морі, виступаючи при цьому командним пунктом. У такому режимі він спроможний керувати польотами своїх винищувачів і штурмовиків, відправляти їм дані про цілевказівки, призначати бойові завдання тощо.
Служба
У грудні 2001 — травні 2002 рр. «Шарль де Ґолль» — разом з іншими кораблями Французьких ВМС і країн-учасниць НАТО — взяв участь у військово-морській операції в Індійському океані на підтримку наземної операції «Непохитна свобода» проти талібану. Це стало його першим випробуванням «у справі». Крім всього іншого пробні бойові вилети з нього здійснили шість армійських винищувачів Дассо «Міраж» 2000, переобладнаних у палубний варіант для проведення іспитів.
Того ж року винищувачі з авіаносця брали участь у патрулюванні повітряного простору у північній зоні Індійського океану під час чергової індо-пакистанської кризи. Після того «Шарль де Ґолль» ще двічі повертався до Індійського океану — у 2005 і 2006 рр. в рамках продовження операцій НАТО в Афганістані.
У вересні 2007 — грудні 2008 корабель пройшов перший капітальний ремонт, після чого брав участь у кількох операціях у Середземному та Червоному морях і Перській затоці, а також проти морських піратів поблизу Сомалі.
Під час громадянської війни у Лівії 2011 року літаки з авіаносця «Шарль де Ґолль» здійснювали бойові вилети на виконання резолюції ООН, забезпечуючи зону, закриту для польотів літаків ворогуючих сторін.
Аварії
24 вересня 2009 року два винищувача «Рафаль», що злетіли з авіаносця «Шарля де Ґолля» для виконання учбового польоту, зіткнулися в повітрі й впали в Середземне море. Інцидент стався над морем в 16 милях (30 км) від міста Перпіньян, що неподалік французько-іспанського кордону. Один пілот загинув.[3]
Серйозних аварій, які б мали місце безпосередньо на авіаносці, не зафіксовано.